Зазвичай збірки філософських статей мають таке скромне обрамлення, що за зовнішнім виглядом книжки так і бачиться, як автор красно дякує вже за факт оприлюднення своїх творів. «Ранкові роздуми» Сергія Кримського – прецедент для вітчизняного книгодрукування, зразок того, з якою повагою можна поставитися до текстів, особливо, коли той, хто їх створив, справді на це заслуговує. Тут крейдований папір, дозовано вивірені ілюстрації (гравюри з «Уранометрії» Йоганна Байєра та «Астрономічного атласу» Джеймса Міддлтона), ненав’язливо вишукана обкладинка, під якою – розмисли про тисячолітній досвід людства, пов’язаний переважно з культурними цінностями, котрі відповідають за внутрішню безмежність мікрокосму індивіда.
У полі зору видатного українського філософа, професора Нью-Йоркської академії наук, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка – фундаментальні теми: культурні виміри науки, принципи духовності ХХI сторіччя, проблема «кінця історії». Та особливо я би радила вчитатися в коротку, але місткий розділ «Мистецтво – нова онтологія». Нагадуючи про катастрофи й війни ХХ сторіччя, дослідник звертає увагу, що в критичних ситуаціях тепер не Бог, а мистецтво стає «захисною стінкою символів», бо воно пристосовує реальність до наших потреб і екзистенції. Нині змінюється оптика сприйняття форм, мистецтво змушене шукати інакші перспективи й, фактично, на цьому шляху воно зараз зависло в своєрідній «нульовій точці». Хоча б тому, що художники поки ще не намацали ґрунтовної метаморфози, притаманної саме нашому часові: конфлікти, які раніше редукувалися до відношень «добро – зло», нині часто набувають вигляду «зло – зло», «добро – добро». Погодьтеся, різниця суттєва.