Щорічні зустрічі, організовані Ялтинською європейською стратегією (YES), за офіційною версією, мали би сприяти європейській інтеграції України. Принаймні YES декларує, що її метою є сприяння розвитку справедливої, демократичної та успішної України, надання допомоги країні у проведенні реформ та підтримка її євроінтеграційних прагнень. Однак змушені констатувати, що ці декларації не відповідають справжнім принципам діяльності організації, які подекуди виявляються далекими від європейських цінностей і правил.
Зокрема, невід’ємною складовою сучасної «справедливої, демократичної та успішної» європейської держави є вільна суспільна дискусія, провідником якої є незалежні медіа. Для цього забезпечується право журналістів на вільний доступ до заходів, які можуть мати суспільний інтерес.
Наше видання вважає своєю метою підтримувати повернення України до Європи, зокрема, включення її до загальносвітових дискусій і поширення в нашій країні європейських цінностей. Працюючи із широкою українською й англомовною аудиторією, будучи ексклюзивним партнером видання The Economist в Україні, ми вважали за доцільне взяти участь у Ялтинській щорічній зустрічі й ознайомити своїх читачів із її основними смислами й учасниками.
На жаль, організатори цьогорічної Ялтинської зустрічі, яка нині відбувається в Криму, взялися визначати, які журналісти і ЗМІ гідні присутності на форумі, а які – ні.
Наша редакція за два місяці до проведення заходу належним чином звернулася до його організаторів із проханням про акредитацію журналіста «Українського тижня». Отримана відповідь виявилася, м’яко кажучи, дивною. Представник прес-офісу Ялтинської європейської стратегії Надія Ватульова повідомила, що акредитацію нашого журналіста не може бути підтверджено… «у зв’язку з тим, що кількість учасників форуму вже перевищує фізично допустиму кількість людей, які одночасно можуть знаходитись на території Лівадійського палацу».
Таку відповідь можна було би зрозуміти, якби наша заявка надійшла в останній момент. Але така заява за кілька місяців до початку заходу може бути лише відмовкою, за якою ховається спроба обмежити доступ до форуму «небажаних» ЗМІ.
Можливо, організатори прагнули догодити президентові країни, який мав відкривати цьогорічний захід, допустивши до участі в ньому лише перевірені, лояльні ЗМІ. Уникаючи в такий спосіб ризику постановки незручних запитань у присутності міжнародної аудиторії. Однак подібні ведмежі послуги і без того зашкодили іміджу і глави держави, і країни. Дивно, що цього не розуміють в організації, яка ставить собі за мету підтримувати «євроінтеграційні прагнення» України.
«Український тиждень»