Тиждень.ua: Чому, на вашу думку, «повстання» почалося саме з мистецького середовища?
– У Росії є буквально три центри сучасного мистецтва – Москва, Пітер і Сибір. Якщо у Москві й Петербурзі всі такі серйозні і пафосні, у нас – всі веселі і капосні. І нам, в Сибіру, все одно над чим іронізувати – над «сіськами» чи політикою. Але, так вже вийшло, наші жарти і нашу самоіронію російські "патріоти" сприйняли всерйоз. Ну, ми і далі вирішили продовжувати, так сказати "на прохання трудящих". Ну, а потім, це якось вийшло з сфери арт-проекту і поширилося по всіх політичних і громадських рухах, і стало вже майже мейнстримом. Може, здатися, що все це інфальтильність, але ми почали справді працювати над програмою, буквально сьогодні я ініціював конференцію щодо обговорення проблем Сибіру, на якій зберуться експерти. На ній ми обговоримо точну програму і найбільш значимі цілі Маршу.
Тиждень.ua: Чого ви прагнете досягти завдяки Маршу?
– Ми не хочемо бути схожими на Луганду, яка так і не позначила чого вона все-таке домагається
Наші цілі, які ми ставили перед Маршем, у відкритих джерелах, зокрема це введення пільг і додаткових надбавок для осіб, які проживають на територіях із суворими кліматичними умовами; введення регіональної складової у податок на видобуток корисних копалин. Також ми виступаємо за децентралізацію, адже всі рішення приймаються в Москві урядом, де немає представників, здатних і охочих постояти за інтереси Сибірського регіону.
Тиждень.ua: Коли в Сибіру почалося поширення ідей щодо федералізації? А коли ідеї переросли в настрої?
– Ідеї федералізації Сибіру почалися ще за Петра І, але найсучасніший сибірський "сепаратизм", (звертаю увагу "сепаратизм" в лапках), почався в 2010 році, з початку перепису населення. В інтернеті почався флеш-моб, де всіх закликали в графі національність вказати «сибіряк». До речі, влада у якийсь момент навіть побіжно визнала нову національність, але потім пішли у відмову, і дані перепису з цього питання досі виразно не опублікували. Спочатку це був простий флеш-моб, але він вже і тоді наробив багато шуму. З'явилося багато прихильників ідеї, як і перші противники. До того ж, саме противники і зробили жирну рекламу.
Тиждень.ua: Проводилися якісь опитування сибіряків щодо федералізації? Яке їхнє ставлення до цього?
– Минулого року Левада-центр проводила по всій країні опитування на тему сепаратизму. І найдивніше, що в Сибіру найбільший відсоток людей, які б не проти відокремитися від Москви – 22%. У той час як у цілому у Росії – 8-9% громадян, готових підтримати ідею про автономію свого регіону. Цікаво, що найбільш москволюбивий регіон – Чечня: там відокремитися хочуть частки відсотка.
Тиждень.ua: Про федералізацію почали говорити і в Калінінграді. Наскільки серйозно? Які ще регіони можуть, на ваш погляд, «повстати»?
– Я рік тому був у Москві на конференції регіоналістів, тобто активістів, які намагаються відстоювати інтереси свого регіону. Можу сміливо сказати, що "гарячі точки", це навіть не Сибір, а саме Калінінград, Карелія і Далекий Схід. Це регіони які межують з іншими країнами та у яких економіка вже давно перебуває у різних всесвітах із Москвою. Сибір ще, при всій популярності гасла "Досить годувати Москву", поки не вийде зі складу РФ. На це є безліч причин, але не це нині найважливіше, можете прийняти на віру.
Тиждень.ua: Чому влада Росії почала перешкоджати проведенню акції – фактично за права своїх громадян? Москва не хоче почути Сибір?
– Щодо перешкод проведенню акції. У РФ зараз можна сміливо проводити тільки хресні ходи і "путінги".
Тиждень.ua: А скільки взагалі людей, які займаються організацією? Хто вони? Яка потенційна підтримка звичайних сибіряків?
– Так ж вийшло, що організаторів – публічних персон небагато, але кістяк досить великий. У нас повна децентралізація, немає загального фюрера, все вирішується колегіально. Соціальний склад поки оприлюднити не будемо, люди різні, але є й досить "екзотичні" сили, і якщо вони себе проявлять, то це буде справжній шок. А щодо підтримки Вконтакте, то зголосилося прийти на Марш уже 1700 осіб + майже 2000 потенційних учасників.
А щодо Путіна, то я, чесно, не знаю, які у нього можуть бути мотиви при прийнятті будь-яких рішень. Але, поки практика показує, йому дуже глибоко наплювати на думку і росіян, і думку світової громадськості.
Тиждень.ua: У процесі організації Маршу ви відчуваєте проблему інформаційної підтримки? Багато російські ЗМІ почали писати про вас? А які замовчують?
– Інформаційної підтримки зараз з надлишком. Я вже пожартував одного разу, що прокуратура і Роскомнагляд – це фабрика зірок. Вони головні "інформаційні спонсори" Маршу.
Тиждень.ua: Які фейки вже почали поширювати російські ЗМІ? Я вже бачила про 27 осіб з Майдану, спеціально навчених влаштовувати безлади, які прибули в Сибір…
– Так, це одна з найбільш феєричних статей про прийдешню подію. Всі згадки про те, що ми працюємо на Держдеп – це дієтичне гімно в порівнянні з цим. Не знаю, наскільки автор в це вірить, а якщо і вірить, то потрібно вводити закони євгеніки і терміново його каструвати, щоб не з'явилося потомство. Якщо цей ідіот просто вийшов з якого-небудь журфаку і намагається знайти своє місце під сонцем у журналістиці, перебивається написанням такого роду гімна, то його ще зрозуміти можна – типу жерти нічого. Мовляв, хоч щось, та й напишу.
Тиждень.ua: У вас немає алюзій, що в Кремлі занадто зачитався Оруеллом? Як, на вашу думку, вдалося Кремлю переконати росіян в реальності бандерівців, Правого сектора та законності анексії Криму?
– Так, вони переконали всіх – від Москви до самих до околиць. І не тому, що вони такі переконливі, а тому що загальний рівень мислення росіян знизився, а часом і зник зовсім. Але, є й такі випадки, коли навіть розумні люди просто отупіли під натиском "розіп'ятих хлопчиків".
Тиждень.ua Ви особисто бачите руку Кремля в раптовому сплеску сепаратизму на Сході України?
– Так, я вважаю одна з основних причин війни в Україні, – помста Кремля, його страх перед тим, що Україна стане вільною і цивілізованою країною, і вже потім росіянам ніякою нашою "духовністю" (а всі інші – гімно, геї та сатаністи) неможливо буде пояснити цей казус. Так, ми проти війни, і ми спеціально додали риторики нашої влади, яка виправдовує насильство і агресію.
До речі, цей демотиватор найкраще ілюструє відповідь на ваше питання.
Тиждень.ua: Чого варто побоюватися учасникам акції в тому випадку, якщо на її проведення не буде дозволу? Чи можна очікувати розгін, арешти?
– Це Росія, тут всього можна чекати. Демократична РФ за останні роки обігнала за кількістю політзеків і дисидентів Радянський Союз (принаймні, якщо рахувати з 70-их років). Це Росія, тут, як казали здавна, – від суми та від тюрми не втечеш.
Тиждень.ua: А сам не боїшся?
– Щодо страху – я не ідіот, я в паніці!
Тиждень.ua: У вас прізвище українського походження – це випадковість?
– У Сибіру дуже великий відсоток етнічних українців. Моя версія цього тут: (до речі, я там історично довів, що Сибір, це частина України).
Роботи Єременка