Денис Казанський член Тристоронньої контактної групи від представників Донецької області

ОРДіЛО: Темні часи

Суспільство
24 Жовтня 2019, 08:53

Оскільки об’єктивної інформації про стан економіки «ДНР» та «ЛНР» немає, а в місцевих ЗМІ діє сувора цензура, яка забороняє висвітлювати проблеми, об’єктивно проаналізувати поточну ситуацію на непідконтрольному Донбасі складно. Однак зростання кількості публікацій у соцмережах, у яких люди скаржаться на перебої з виплатою пенсій і зарплат, дають підстави зробити висновок про те, що становище справді важке й грошей не вистачає навіть на базові статті видатків та соціалку.

Вперше за тривалий час жителі ОРДіЛО почали скаржитися на затримку пенсій. Поки що вони не критичні й не перевищують тижня, але цей симптом бачиться пенсіонерам тривожним. Деяким громадянам станом на 22 жовтня взагалі виплатили тільки половину необхідної суми. У соцмережах трапляються масові скарги на погане харчування в школах та дитячих садочках. Мешканці Донецька стали викладати фотографії меню, нарікаючи на помітне зменшення частки м’ясних страв. 

Причини такої ситуації, ймовірно, криються в місцевій промисловості. З різних джерел надходить інформація, що компанія «Внешторгсервис» (ВТС) олігарха Сергія Курченка, яка контролює промисловість ОРДіЛО й займається вивезенням вугілля та металу до Росії, перестала розраховуватися з постачальниками. «ДНР пришвидшеними темпами котять у прірву. Головне джерело проблем — цілковита зупинка платежів ВТС. А це все заводи. ВТС не розраховується ні з ким за поставлені товари та ресурси з липня, загальна заборгованість сягає кількох сотень мільйонів доларів, а це і є ті виплати, які не отримує вся «ДНР», це неможливість ремонту обладнання на електростанціях, ремонту доріг, це вирвані з економіки Донбасу гроші, які нічим не компенсуються й через які вже повністю витрачений річний бюджет. На місцевому рівні немає жодного розуміння, у чому причина такої ситуації, але якщо ВТС не відновить платежі, то до Нового року буде пройдена точка неповернення й соціальний бунт буде помножено на колапс інфраструктури. І жодні вливання це не змінять, а Україні не треба буде навіть військових вводити, бо місцеве населення «управлінців і захисників» саме вішати почне», — написав донецький блогер Максим Шевченко 21 жовтня.

 

Читайте також: В ОБСЄ закликали посилити тиск на причетних до ув'язнення журналіста Асєєва

Конкретику можна знайти тільки в анонімних Telegram-каналах, де тепер тільки й трапляються хоч якісь аналітичні матеріали щодо ситуації в «ЛДНР». Наприклад, відомий Telegram-канал «Донецкий абориген», який пов’язують з одним із колишніх лідерів «ДНР» Андрієм Пургіним, котрий нині перебуває в опозиції до Пушиліна, повідомляє, що борг ВТС перед «республікою» сягає вже 5 млрд руб. І чи буде коли-небудь повернуто ці гроші, незрозуміло. 

«Борг ВТС перед республікою на сьогодні наближається до 5 млрд руб. Ситуація в промисловості вийшла на критичний рівень. Криза взаєморозрахунків наближається до критичних позначок. Загальна заборгованість Міністерства вугілля (основного розпорядника, фінансової прокладки в розрахунках за видобуте вугілля) перевищила 3 млрд 300 млн руб., вугільні підприємства, що видобувають вугілля, працюють у борг. Неможливість розрахунку за залізничні перевезення призводить до зупинки роботи залізниці (Донецька залізниця перейшла на чотириденний робочий тиждень, спостерігається місячна заборгованість із зарплати, немає коштів на закупівлю палива). Останню нараду з керівниками підприємств проводив Пушилін, який, плутаючись в обіцянках, просив зберегти соціальну стабільність, потерпіти й підтримати ВТС», — йшлося в повідомленні.

На підконтрольній «ДНР» території у всіх проблемах звинувачують Дениса Пушиліна та його оточення — колишніх функціонерів фінансової піраміди МММ. Але очевидно, що ці люди є лише виконавцями й роблять виключно те, що дозволяють куратори з Москви. Жалюгідний стан справ в економіці неможливо пояснити тільки нікчемними управлінськими якостями Пушиліна, адже в «ЛНР» ситуація не краща. Наприкінці вересня влада «республіки» повідомила, що для отримання «пенсії ЛНР» людям тепер треба отримати «паспорт ЛНР» і до 31 березня 2020 року надати його в Пенсійний фонд. Вочевидь, на такий крок пішли з розрахунком, що багато людей, які отримують українську пенсію, побояться оформляти документи й перестануть бути тягарем для бюджету.

 

Цікаво, що в цей кризовий час в ОРДіЛО чомусь вирішили провести перепис населення. Хто й чому забажав зробити це саме тепер, незрозуміло. Але отримані дані бойовики оголошувати не поспішають. Результати перепису пообіцяли опублікувати тільки через рік, до літа 2020-го, що досить дивно. Адже перепис проводився на невеликій території, а сучасні технології дають змогу обробляти дані набагато швидше.

Однак приблизна картина зрозуміла й без оприлюднених результатів. Кілька днів тому російська «Комсомольская правда» опублікувала інтерв’ю з однією з жінок, яка проводила перепис. За її словами, близько 40% квартир у Донецьку порожні, їхні господарі виїхали з ОРДіЛО.

 

Читайте також: Полоненого журналіста Асєєва засудили у "ДНР" до 15 років в’язниці

Не дивно, що народ потроху втікає з території «народних республік» від тамтешніх «казкових» умов. Адже пряники в окупаційної адміністрації на Донбасі закінчилися, і запропонувати місцевому населенню вона може тільки батіг. Щоб люди не обурювалися, доводиться залякувати їх терором. Днями угруповання «ДНР» винесло вирок донецькому журналістові, авторові Тижня Станіславу Асєєву, якого звинуватили в «створенні матеріалів, що негативно висвітлюють ДНР», і відправили до в’язниці на 15 років. Досі заарештованого за критику журналіста бойовики два роки тримали на підвалі навіть без будь-якої імітації судового процесу.

Очевидно, що цей показовий вирок є акцією залякування, спрямованою проти будь-якого інакомислення на підконтрольних бойовикам територіях. Та чи діятимуть такі методи, якщо Курченко не виплатить свої борги підприємствам і остаточно доведе економку ОРДіЛО до економічного колапсу? Рано чи пізно терпець у народу може все-таки увірватися. Особливо якщо борги із зарплати накопичуватимуться й одного дня з’ясується, що втрачати більше нічого й чекати вже не можна.