Орбіти Симоненка

 

Згідно з декларацією, яку оприлюднила Центральна виборча комісія, сукупний дохід Петра Симоненка в 2008 році становив 236 081 грн 36 коп: 201 230, 96 грн – депутатська заробітна плата,
34 850,40 грн – матеріальна допомога. Ані доходів від науково-викладацької чи підприємницької діяльності, ані вкладів у банках лідер КПУ не має. На ці кошти Петро Миколайович примудрявся утримувати членів своєї сім’ї: маленьку донечку Марію і дружину Оксану Ващенко, котра, якщо вірити декларації, жодної копійки до сімейного бюджету не внесла, займається медіа-бізнесом.

 

Ані земельних ділянок, ані житлових чи дачних будиночків, ані автомобілів чи навіть мотоциклів у власності сім’ї головного комуніста країни немає – лише дві квартири (самого Симоненка і його дружини) по 70 квадратів і 24-метровий гараж.

 

Однак порівняно з 2003 роком, за який Петро Симоненко також звітував як кандидат у президенти, його добробут суттєво зріс. Тоді сукупний дохід лідера КПУ становив 31 355,03 грн,
з них 27 625,53 грн – зарплата, 17,5 грн – дивіденди і 3712 грн – матдопомога.

 

Квартир було також дві, але вдвічі менших – по 31 м2. Щоправда, тоді декларувалося також авто УАЗ-469.      

 

 

Водночас журналісти підмічали і недешеві годинники на руці Симоненка – від швейцарського «Лонжина» за $2300 до швейцарського золотого годинника ручної роботи «Франк Мюллер» за $10 тис. І пошиті на замовлення костюми від «Бріоні» (у цьому смаки лідера КПУ збігаються зі смаками лідера ПР Віктора Януковича) вартістю від $500 до $1 тис., і німецькі окуляри «Монблан» за $450… Та й їздить лідер українських комуністів вже не на «уазику», а на Toyota Prado або Toyota Avensis, щоправда, обидві з номерами Верховної Ради.

 

•Скликання Всенародних конституційних зборів, що розглянуть проект Народної Конституції, підготовлений Блоком лівих і лівоцентристських сил, прийняття Народної Конституції вже в I півріччі 2010-го.

•Проведення дострокових парламентських виборів. Наповнення новим змістом соціалістичного гасла «Вся влада – Радам!»: зосередження влади в руках парламенту й місцевих рад. Формування лівоцентристського уряду, який продовжить курс соціалістичних перетворень.

•Перетворення України на парламентську республіку та ліквідація посади президента.

•Відродження системи народного контролю для боротьби з корупцією.

•Обрання й відкликання суддів народом.

 

 

•Поновлення централізованого планування економічного розвитку і п’ятирічних планів. «Успішний досвід комуністичного Китаю, на думку лідера Компартії України, – переконливий приклад ефективності такої політики», – стверджує лідер КПУ.

•Націоналізація базових галузей, передусім підприємств паливно-енергетичного комплексу та підприємств-банкрутів.

•Перегляд угод, укладених у межах співпраці з Міжнародним валютним фондом та Світовою організацією торгівлі.

•Створення тристороннього енергетичного консорціуму за участю України, Росії та країн Європейського Союзу.

•Введення прогресивної шкали оподаткування доходів, податків на нерухомість і предмети розкоші.

•Нормативне обмеження максимального рівня цін на товари першої необхідності,
ліки і медикаменти.

•Заборона вільної купівлі-продажу землі.

 

 

•Проведення 2010 року Всеукраїнського референдуму щодо надання російській мові статусу державної за збереження та зміцнення нинішнього статусу української.

 

 

•Кардинальна зміна курсу. Законодавче забезпечення й міжнародно-правове закріплення нейтрального, позаблокового статусу України, відмова від імовірного членства
у НАТО.

•Відновлення «братніх взаємовигідних» відносин зі стратегічними союзниками – Російською Федерацією і країнами СНД, входження до Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю та Казахстаном.

 

 

Лівого електорату Петро Симоненко все одно не об’єднає, оскільки у виборах братиме участь лідер Соцпартії Олександр Мороз. Сума зусиль трьох майже маргінальних політичних сил, яких комуністи взяли собі за союзників, також навряд чи суттєво підвищить рейтинг «єдиного кандидата». Лідер комуністів може розраховувати лише на свій сталий електорат, який, за даними соціологічних опитувань, коливається в межах 4,5–5%. Тим більше що гаслом «Вся влада – Радам!» сьогодні не можна привабити навіть політично грамотних пенсіонерів, які бачать, що відбувається в українському парламенті, не кажучи вже про молодь. У найкращому разі Симоненко повторить свій результат на президентських виборах 2004 року (четверте місце) або ж дещо погіршить його.