За результатами соціологічних опитувань, у відповідь на запитання «Привіт. Як справи?» середньостатистичний українець мав би неодмінно відповісти: «Ох… Справи йдуть куди гірше». Однак у реальності зустріти таку людину на вулиці досить важко. Частково причини цієї суперечності пояснює сама ж соціологія.
За даними останнього дослідження Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва», українці вкрай негативно оцінюють стан справ у державі. Майже 70% громадян за підсумками 2017 року переконані, що ситуація в країні суттєво погіршилася.
У цьому немає жодної несподіванки. Таку реакцію соціологи фіксують постійно. Навіть у «ситому» за нинішніми мірками 2012-му, коли Україна приймала чемпіонат Європи з футболу, половина людей вважала, що ситуація загалом погіршилася. У тому, що вона покращилася, було переконано менше ніж 7% респондентів. Після революції та з початком війни на Сході кількість «негативістів» подолала позначку 70% і нижче від цього рівня вже не опускалася.
Тих, хто вважає, що загалом усе змінюється на краще, зараз близько 4%. Навіть такий результат організатори опитування називають хоча й невеликим, але все-таки позитивним зрушенням. «Торік таких було 3%», — підсумовує директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна.
Читайте також: Сплутані карти. Що відбувається із законодавством про статус державної мови в Україні
Однак чи унікальні українці у своїх оцінках? Для відповіді на це запитання допомагають інші дані з дослідження «Демократичних ініціатив». Ідеться про оцінку громадянами загального руху країни: у правильному чи хибному напрямку розвиваються події. Наприкінці 2017-го в правильності руху переконані були 14,4% громадян, у хибності — 73,7%. Аналогічне запитання поставили респондентам у 25 країнах світу в межах дослідження британської компанії Ipsos MORI трохи більше ніж рік тому.
Виявилося, що в середньому 63% громадян держав, де проводили опитування, переконані в хибності шляху, обраного їхніми країнами. Несподіванки можна побачити в розподілі голосів за державами. Абсолютний лідер за кількістю переконаних у неправильності шляху — Мексика (96%). Далі йдуть Франція (88%), Південна Корея (87%), Південна Африка (86%) та Бразилія (83%). Для зовнішніх спостерігачів перераховані країни часто ставлять у приклад, особливо коли йдеться про економічні перетворення чи боротьбу за права й свободи.
Ще цікавішим видається перелік держав, де громадяни здебільшого переконані в правильності обраного напрямку. Лідерство Китаю (90%) не викликає великого здивування, так само як і третя позиція Індії (76%): обидві країни нещодавно зробили економічний і соціальний стрибки в майбутнє. Друге місце посідає Саудівська Аравія (80%) — ісламське королівство, добробут якому забезпечили значні поклади корисних копалин. Натомість дві інші держави в першій п’ятірці можуть здивувати — це Росія (58%) й Аргентина (56%), новини з якої останнім часом стосуються переважно чергового оголошення дефолту.
Тож настрої громадян усередині країни не завжди збігаються зі сприйняттям цих держав за кордоном. Українці ж не особливі у своєму негативному ставленні до напрямку руху країни. Головна причина, яка змушує їх вважати, що події розвиваються неправильно, — війна на Сході, котра досі триває (73,6%). Саме завершення бойових дій і стане для більшості респондентів основним індикатором того, що нарешті країна повертає на правильний шлях розвитку. Інші популярні причини незадоволення — «зростання цін, тоді як зарплати не змінюються» (49,9%), «високий рівень корупції» (47%), «невпевненість людей у майбутньому» (31,3%), «зростання комунальних тарифів» (25,3%). Їх доповнюють проблеми олігархії, медицини та неквапливості реформ.
«Щороку відповіді на це питання досить стабільні. Передусім люди хочуть встановлення миру на Донбасі. Однак, з одного боку, народ прагне закінчення війни, а з другого — не згоден на мир за будь-яку ціну та чимало компромісів, які пропонують. Для половини населення, звісно, індикатором змін у правильному напрямку стане загальне зростання економіки та рівня життя людей, притягнення корупціонерів до відповідальності й створення нових робочих місць», — каже Бекешкіна.
У світі запитання поставили дещо інакше. Там попросили кожного респондента обрати три проблеми, які він вважає найзагрозливішими. За винятком війни, питання, що турбують українців і громадян інших країн, також не надто різняться: безробіття (39%), корупція (32%), бідність і соціальна нерівність (32%), злочинність і рівень насильства (30%). Три наступні сходинки посідають медицина, загроза тероризму й рівень освіти.
Читайте також: Порівняно з 2013-м
Очевидно, що 2017-й не можна назвати найгіршим в історії України, порівнюючи з трьома попередніми та враховуючи прогнози на рік, що настав. «Перемог» рівня отримання безвізу поки що не видно на горизонті, а ось політична боротьба, яка втомила багатьох, тільки загостриться. Стартує передвиборча кампанія відразу до двох перегонів — президентських і парламентських. Однак не слід вважати, що українці зовсім не помітили торішніх здобутків.
«Безвізовий режим, звісно, став ключовою подією року і у внутрішньому житті України, і в міжнародних орієнтаціях, і, що важливо, для людей також. Запровадження безвізу вважають для себе значущим 46% українців, а це набагато більше, ніж кількість тих, хто взагалі має закордонний паспорт», — зазначає Бекешкіна.
Сферою, де українці відчувають зміни на краще, залишається обороноздатність (39%). Хоча кожен п’ятий із опитаних і тут вбачає погіршення, але загалом саме в цьому питанні оцінки позитивні вже не один рік. У 2017-му також зросла кількість тих, хто побачив покращення у сфері пенсійного забезпечення (22,5% проти 3,9% торік) та оплати праці (14,7% проти 3,4% торік). І хоча кількість тих, хто вважає, що ситуація в цих сферах все-таки погіршилася або не змінилася, досі значно вища (відповідно 65,2% та 75,8%). Вочевидь, позитивну роль тут відіграли зростання мінімальної зарплати та пенсійна реформа. Водночас дві інші реформи українці наразі не помітили. У питаннях освіти та охорони здоров’я баланс погіршився навіть порівняно з торішнім.
Українці доволі критично налаштовані у своїх оцінках, особливо щодо дій влади. З одного боку, це відголосок недовіри до держави, яка зберігається ще з радянських часів. З другого — здоровий прагматизм. Якщо громадяни відчувають зміни на собі, як у випадку з безвізом або пенсіями, то це одразу відображається в цифрах соціологів. Допоки ж реформи залишаються просто красивими словами, як сталося з медичною, яку ухвалили, але ще не почали запроваджувати, то це мало впливає на настрої людей. Окрім того, українці не схильні ототожнювати себе з державою. Як показує опитування Ipsos MORI, у цьому вони більше схожі на громадян вільних або відносно вільних держав. В авторитарніших країнах суспільні настрої здебільшого збігаються з «політикою партії». Таке відокремлення себе від держави створює як загрози, так і позитиви. Один із плюсів у тому, що негативне ставлення до подій у країні загалом мало пов’язане з оцінкою власного життя. Особисте не змішується з державним.
Це підтверджується даними ще одного блоку запитань із дослідження «Демократичних ініціатив». Понад 58% респондентів відповіли, що у 2017-му відчували себе переважно або дуже щасливими. Кількість нещасливих — 31%, ще 10% не змогли відповісти. «Люди були щасливими або переважно щасливими майже в усіх регіонах, за винятком, на жаль, Донбасу. Там вони були нещасливими», — коментує результати Бекешкіна. Окрім того, ще майже 80% людей упевнені, що 2018 рік стане або кращим за минулий, або принаймні «кращого в ньому буде більше, ніж гіршого».
Читайте також: Соціологи: «В умовах війни навіть найбільш невдоволені владою утримуються від протестів»
Іншою важливою ознакою 2017-го стало зростання кількості оптимістів у баченні майбутнього України. За словами Бекешкіної, стільки оптимістів, як зараз (31%), було після Помаранчевої революції. До того ж у цьому питанні взагалі переважають позитивні почуття, наприклад надії та інтересу. Серед негативних почуттів багато респондентів називають тривогу й розгубленість, однак кількість власне песимістів — тільки 6%.
«Можливо, це передноворічне. Але торік опитування теж проводилося перед Новим роком і результат був куди гіршим», — каже соціолог.
Звісно, у те, що Україна зможе подолати сьогоднішні проблеми й труднощі вже найближчими роками, вірить тільки 21,5% громадян. Однак у тому, що вона в принципі не здатна подолати труднощі, переконано лише 15%. Більшість або майже 50% прагматично вважають, що проблеми подолаються «у віддаленій перспективі».
Хоча українці незадоволені темпом і якістю реформ, самі вони не поспішають змінювати старі традиції та звички відповідно до нових умов. Зокрема, це стосується російського та радянського впливів. Наприклад, Дід Мороз як новорічний персонаж досі вдвічі популярніший за Святого Миколая. Останній залишається радше західноукраїнським символом. Щоправда, кожному п’ятому взагалі немає значення, від кого з них діставати подарунки. Різдво 25 грудня святкувало лише 1,4% громадян, а 76%, як і раніше, 7 січня. Ще 15,5% вирішили відсвяткувати двічі. Однак ці дані лише побічно вказують на досі наявну ностальгію за старими часами, яка виявляється в новорічних ефірах телеканалів із незмінними «Іронією долі» та «вогниками». Набагато показовішими стали тенденції пошукових запитів Google за 2017 рік. Згідно з ними українці найчастіше шукали методи зняття блокування російських соцмереж і російські серіали. Серед 10 найпопулярніших персон року четверо росіян, а смерть Міхаіла Задорнова зацікавила українців більше, ніж самогубство лідера всесвітньо відомого рок-гурту Linkin park Честера Беннінґтона. Хай там як, але традиції теж змінюються, хоч і нешвидко.