«Я вважаю, що це свято зі сльозами на очах. Тому що це був час втрачених можливостей. Тоді була проголошена соборність. І з одного боку ми святкуємо День соборності як певний символ того, що попри все – попри століття окупації, винищення, забуття і розтерзаності між різними імперіями – за першої ж нагоди українська нація відродилася і задекларувала свій потяг до створення єдиної соборної держави. Але з іншого боку ми не можемо не згадати той факт, що коли 22 січня 1919 року в центрі Києва на Софійському майдані відбувалися велелюдні демонстрації, в урочистій атмосфері виголошувався Акт Злуки, буквально в той же час більша частина західної України була окупована і через деякий час в Київ зайшли окупаційні більшовицькі війська», – підкреслив він.
«Відповідно, ми розуміємо, що це був такий спалах надії серед мороку безнадії. Ми розуміємо, що, попри все, українці боролися – боролися на всіх фронтах і кілька разів були дуже близькими до перемоги. І лише якби не відверта недолугість, іноді – навіть шкідництво і зрадництво тогочасного так званого політичного проводу, еліти, то напевно все-таки українцям би вдалося вже тоді утвердити свою незалежну державу і ми б уникнули всіх цих жахіть – голодоморів, репресій, винищення українців, які тривали майже все ХХ століття», – зазначив свободівець.
Іллєнко наголосив, що ми повинні розуміти, наскільки велику ціну заплатив наш народ за те, що тоді не вдалося втримати свою державу.
«Тому для нас тепер має бути аксіомою, що це не повинно повторитися, бо все-таки занадто багато української крові пролилося в ім’я української незалежності; що все-таки не маємо права більше на поразку, на те, щоби знову опинитися за бортом історії», – заявив він.