Падіння рейтингу російської партії влади (4 роки тому на виборах до Держдуми за «единороссов» проголосувало 64,3% виборців, нині – 49,5%) і низька явка (50%) засвідчили те, про що оглядачі попереджали заздалегідь: російське суспільство стомилося від незмінності перших облич своєї держави. Щось подібне переживали радянські люди під завершення «епохи Брєжнєва». Тоді з генсека та КПРС глузували тим більше, чим частіше бачили «дорогого Лєоніда Ільіча» по телебаченню. Владімір Путін, навпаки, свого часу прийшов до влади завдяки телепропаганді. Але 10 років потому роль засобу масової інформації, чия непідцензурність стає головним болем для влади, відіграє інтернет.
Читайте також: Симулякр виборів
Напередодні виборів до Держдуми Рунет став величезним роз’яснювальним майданчиком. Відеоролики з детальним поясненням того, чому слід прийти на вибори (щоб ваш голос не відійшов партії влади) та як зафіксувати порушення, мали сотні тисяч переглядів. Водночас іще більшого масштабу сягнули відверті знущання з «партии жуликов и воров» (крилата характеристика «Единой России», породжена тим-таки інтернетом). Тисячі «фотожаб», відеороликів та просто анекдотів створюють і переконані прибічники опозиції, і звичайні ентузіасти, яким, у принципі, все одно, з чого глузувати. Різні «демотиватори» напередодні парламентських перегонів у Росії можна, звісно, досить умовно, поділити на три основні групи. По-перше, це агітація проти «Единой России» та персонально Путіна з Мєдвєдєвим. По-друге, викриття нечесності «виборів», до яких не допущено жодної реально опозиційної партії. І, нарешті, іронізування з усієї політичної системи «суверенної демократії».
Читайте також : Революція від Навального