Отже, в нас нова омбудсвумен – Валерія Лутковська, родичка міністра юстиції Олександра Лавриновича. Навіть вступ до Партії регіонів у 2007 році не допоміг Ніні Карпачовій утриматись у кріслі уповноваженого Верховної Ради з прав людини, яке вона займала 15 років. Що вдієш: на відміну від Миколи Яновича пенсійний вік для неї виявився фатальним. Хоч і боролася за право захищати ображених як могла: на першому голосуванні за кандидатуру її наступника пропрезидентська більшість так і не набрала досить голосів. Але потім усе всім належно пояснили: такої, як Валерія Лутковська, більше не знайти.
Як вона відстоюватиме інтереси громадян перед державою – питання цікаве. 2004 року, перебуваючи на посаді Уповноваженого у справах дотримання конвенції про захист прав і основних свобод людини, засвідчила необхідну кмітливість із приводу того, чиї інтереси і права потрібно захищати в цій країні. Увага! Її призначення урядом Януковича відбулося за три дні до другого туру виборів, переможець якого був заздалегідь визначений, а відтак влада мала підстави готуватися до порушень прав людини під час угамування невдоволених фальсифікаціями. А безпосередньо напередодні призначення омбудсменом… пані Лутковська представляла в Європейському суді з прав людини «інтереси» уряду проти Юрія Луценка й переконувала, що ув’язнення екс-міністра в СІЗО було виправданим з огляду на його можливий тиск на свідків. Щось додати? Добре, додаємо: в інтерв’ю Тижню, – до речі, першому своєму інтерв’ю після обрання – вона сказала дослівно таке: «Я бачу своїм важливим завданням активізувати та згуртувати довкола себе правозахисне середовище, яке має бути однодумцем з омбудсменом». Тобто не омбудсмен має бути однодумцем із правозахисниками, а вони – з ним. Або з нею. Характерно, чи не так?
Читайте також: Валерія Лутковська: Я приділятиму увагу Тимошенко і Луценку так само, як і іншим в’язням