5 жовтня комітет ОПЕК+ прийняв рішення про скорочення квот на видобуток нафти на 2 млн барелів на день, починаючи з листопада. Ринок відреагував миттєво: ціни на нафту марки Brent за два дні підскочили майже на $4 за барель. Джо Байден висловив «розчарування» цим рішенням, а в Конгресі США йдуть гарячі дискусії щодо події. Республіканці звинувачують демократів, а демократи – Саудівську Аравію. На наших теренах дії картелю переважно розцінюють, як підігрування Росії, котрій зростання цін на нафту піде на користь. Але насправді у ОПЕК+ керувалися зовсім іншими міркуваннями.
Що насправді сталося
По-перше, говорити про те, що ОПЕК+ вирішив скоротити видобуток нафти на 2 млн барелів на день, не зовсім правильно. Йдеться про скорочення квот, котрі являють собою основний інструмент для контролю за світовими цінами. Кожна країна-член ОПЕК та ОПЕК+ домовляється щодо певної «стелі» в об’ємах видобутку, яку вона не може перевищувати. Квота для всіх держав-експортерів індивідуальна і залежить від технічних можливостей та потреб держави. При цьому держава може з тих чи інших причин виробляти менше, ніж дозволяє квота. Наприклад, Росія, якій після вторгнення в Україну стало важче знаходити нових покупців, навіть за новими квотами не добирає близько 700 тис. барелів на день. З різних причин не досягають «стелі» Нігерія, Ангола тощо. З урахуванням цього, скорочення квот де-факто стосуватиметься лише деяких постачальників нафти, переважно Саудівської Аравії, Іраку, ОАЕ та Кувейту. Тому реальне зниження видобутку відбудеться не на 2, а на 1-1,1 млн барелів на день.
Читайте також: Навіщо Саудівська Аравія взяла участь у визволенні іноземців з російського полону
Крім цього, є й інші нюанси. Наступного дня після оголошення рішення ОПЕК+ саудівська державна нафтова компанія ARAMCO оприлюднила список регіональних цін на листопад. Для Далекого Сходу ціни залишились приблизно незмінними, а от на Європу та США очікує сюрприз. Європа отримує значну знижку – приблизно у $1.8 за барель. А Сполучені Штати, навпаки, платитимуть за барель на $0.2 більше. Таким чином удар від зростання цін, якого зазнає економіка Старого світу, буде пом’якшений, а от США справді доведеться платити більше. Ця обставина дозволяє зрозуміти, що справжня мета дій картелю лежить у не так у економічній, як у політичній площині.
Удар по бензобаку
Після вторгнення Росії в Україну нафтовий ринок збожеволів. Ціни підскочили і у червні перевищили $120 за барель. Це сильно відбилось на вартості палива у США, країни тотальної автомобілізації, що у свою чергу спричинило зростання інфляції та зниження рівня життя. Політичним відлунням цього стало зменшення популярності Джо Байдена та Демократичної партії, не здатних збити ціни на пальне. Однак, після досягнення максимуму на початку літа, ціни на нафту почали поступово знижуватись, стабілізувавшись у вересні приблизно на рівні $90 за барель. Це суттєво відбилось на економіці, разом із тим – на настроях американців. Індекс споживацької впевненості, який відбиває оцінку загальної економічної ситуації жителів США, з серпня по вересень зріс з 103.6 до 108 пунктів. А зараз самопочуття американців є вкрай важливим, адже у листопаді очікуються вибори до Конгресу та перевибори третини сенату. Тож картель, готуючись нанести удар, цілив безпосередньо по Демократичній партії, котра в очах виборців стане відповідальною за нове зростання цін.
Читайте також: Кров економіки. Що зараз відбувається на нафтовому ринку
Яким саме міг бути задум монархій Затоки? Стосунки Саудівської Аравії зі США в часи Трампа і в часи Байдена дуже сильно відрізняються. Президент-республіканець прекрасно знаходив контакт з фактичним правителем країни, спадкоємним принцом Мухаммадом ібн Салманом. Байден, у свою чергу, зіпсував із ним стосунки ще свого приходу до влади, засуджуючи політику ібн Салмана в галузі прав людини. Особливу роль тоді зіграло несприйняття демократами саудівської війни в Ємені та вбивство опозиційного журналіста Джемаля Хашоґджі. Фактично, наслідком конфлікту Демпартії з королівством стало ембарго на постачання до Аравії наступальних озброєнь та спроби помістити країну в політичну ізоляцію. Очевидно, що в Ер-Ріяді республіканців сприймають як набагато більш бажаних партнерів. Через це є підстави вважати, що ібн Салман просто використав доступний йому важіль впливу на американських виборців.
Можливі і не можливі наслідки
З економічної точки зору, найбільше від рішення ОПЕК+ виграють ті держави-експортери нафти, які не скорочували видобуток. У тому числі й Росія, основний сорт нафти котрої, Urals, здорожчав на $2 після оголошення про зниження квот. Дещо постраждають усі інші, включно з КНР та США. А от політичні наслідки можуть бути набагато більш неочікуваними. І тут все залежить від того, яке рішення приймуть в листопаді американці. Якщо Сенат та Конгрес стануть республіканськими, може статися повернення до старої моделі відносин між Вашингтоном та Ер-Ріядом, яку сформували ще Рузвельт та Абдель-Азіз. Тоді ембарго на зброю буде поступово зняте, США повернуть певний вплив на Саудівську Аравію, а королівство вийде з ізоляції.
Читайте також: Розмита перспектива. Про що свідчить західна дискусія про «збереження обличчя» Путіна
Протилежний сценарій очікує на Близький Схід у разі перемоги демократів. Це означатиме, що спроба ібн Салмана піти ва-банк завершилася невдачею, а тому на королівство очікуватимуть серйозні наслідки. Щойно стало відомо про рішення ОПЕК+, троє членів Конгресу від Демократичної партії представили законопроект, який передбачає виведення американських військ і систем протиракетної оборони з Саудівської Аравії та ОАЕ. Представники США Том Малиновський, Шон Кастен і Сьюзан Уайлд назвали скорочення нафти «ворожим актом проти Сполучених Штатів і чітким сигналом того, що [Саудівська Аравія та ОАЕ] вирішили стати на бік Росії у її війні проти України». Перемога демократів може остаточно зруйнувати союзницькі відносини між США та Саудівською Аравією, які тримаються вже 80 років. Це буде серйозним ударом по впливу США на Близькому Сході, наслідки чого складно передбачити.
А от України всі ці драматичні події стосуються досить опосередковано. Збільшення цін на нафту – це неприємно, але заледве можна вважати, що це аж надто поліпшить становище Росії. Минулі десятиліття довели, що Ер-Ріяд та Москва одне одному абсолютно не цікаві, і цей ситуативний консенсус навряд чи спричинить до фундаментальних змін.