Сайт рекрутингової служби американських морських піхотинців більше схожий на портал дорогого медіа-ресурсу. У кліпах голлівудської якості вони допомагають постраждалим від урагану Сенді й небачених повеней у Пакистані, відкривають школи в Афганістані й інструктують сомалійців для боротьби з терором «Шабаб». «Жоден морський піхотинець не виходить від нас без лідерських якостей, які служили б йому все життя. Розсудливість, чесність і такт – це лише мала частина лідерських рис, що формують не тільки відмінного морського піхотинця, а й відмінного громадянина», – ось портрет американського морпіха. Далі – про те, як готуватися до вступу в армійські лави, про кар’єрні можливості, пільги й історію, якою варто пишатися. «Військові у США однозначно більш патріотичні після служби, ніж до неї. У війську вони починають більше цінувати свою державу», – каже колишній морпіх Майк Вілсон. Із власної ініціативи він приїхав до України, аби допомогти тутешнім колегам поліпшити навички командної прицільної стрільби. Майк розповів Тижневі про те, щó мотивує молодих американців вступати до армії, які переваги військова служба дає у США й чому дисципліна – ключовий елемент успіху у війську.
Мотивація. Причин піти в американське військо багато. Одна з них – потенційна кар’єра. Це, звісно, не найприбутковіша робота у світі, але зарплата військового зростає залежно від рангу. Є переваги й пільги: від медичного страхування до харчових продуктів, одягу та житла на час служби. А ще освіта. Рекрутери мотивують юнаків і дівчат, багато з яких іще не знають, що робитимуть після школи, можливостями здобути освіту.
Майбутні офіцери можуть вступити на Програму підготовки офіцерів запасу (хоча американський офіцер повинен мати вищу освіту в будь-якому разі). Якщо людину зараховано до цієї програми, вона вчиться у військових академіях – це дуже престижні виші – й може стати офіцером відразу по закінченні. Відтак має прослужити щонайменше шість років. А далі вирішує: покинути армію чи продовжувати службу.
Коли військовослужбовець іде зі Збройних сил, прослуживши три або чотири роки, як передбачено контрактом, він може повернутися на роботу, яку мав доти, – там повинні найняти його знову. Якщо не хоче цього, то шукає інше місце сам. Після військової служби контрактник (окрім поранених) не дістає жодних пільг.
Тобто військо – це, по суті, робота, але із суворішими правилами. Людина може вибудувати військову кар’єру або здобути якусь іншу професію за час служби.
Дисципліна. Армійська служба у США контрактна. Мінімальний термін – три роки. За порушення прописаних умов упродовж цього часу можна потрапити до військової в’язниці.
Між дисципліною в українській армії та американській величезна різниця. У вашому війську немає структури дисципліни. Будучи на базі, я бачив, як проходять офіцери та рядові й ніхто нікому не віддає честь. У США так не буває. Якщо йдеш повз офіцера, обов’язково вітаєшся з ним, бо поважаєш його звання.
Читайте також: Офіцер з передової: «Армії бракує логіки, логістики і послідовності»
Звикати до дисципліни не любить ніхто. Але якщо йдеш в армію (не важливо, у мирний чи воєнний час), то автоматично її приймаєш. Коли я пішов у морську піхоту, робив те, що мені казали, слухався й діставав покарання за порушення. Карати могли за дрібниці: недостатньо швидко рухався чи неправильно застелив ліжко. Але коли карають усіх, немає відчуття, що тебе виокремлюють. От, скажімо, ранок, ви безпробудно спите – і тут підйом: треба стати біля ліжка, вже застеленого, і вже бути одягненим – усе це за одну хвилину. Тоді казармою на 60 місць проходить офіцер. Якщо одну постіль прибрано не так, він скидає все не тільки з того ліжка, а й із решти. І змусить вас заправити якомога швидше. Коли скаже «стоп», а ви не встигли, знову поскидає, і так до задовільного результату. Ще у війську вчать історії, порядку, поваги до рангу, навіть догляду за собою та охайності.
Вибудовування дисципліни не дуже комфортний процес. Але я сказав би, що починати варто із фізичних вправ зранку. Після того – шикування в певний час щодня й заслуховування наказів на день. Частини, сформовані спеціально для бойових завдань, повинні тренуватися постійно. Тільки так вони знатимуть, що робити, коли зіткнуться з ворогом. Офіцери теж мають учитися. Адже ніхто не народжується із природним умінням воювати.
Офіцера від рядового відрізняє освіта. Він повинен мати вищу освіту. Не обов’язково з військової спеціальності, можна з наукових дисциплін, математики, літератури чи психології. Але диплом в офіцера – доказ того, що він знає, як учитися.
Зрештою, строгість і дисципліна допомагають зберігати ясну голову, коли треба швидко приймати рішення, лишатися зосередженим, хоча над тобою літають кулі.
Читайте також: Подвиг батальйону «Донбас»
Тренінг в Україні. Ми збиралися щоранку о восьмій, ставали у стрій для вправ. Спочатку було складно, бо раніше такого не було, але хлопці швидко вчаться. Перший тиждень ми займалися фізпідготовкою, тоді теорією та відпрацюванням поводження зі зброєю. Річ у тому, що наше тіло природно не вміє тримати зброю; цю навичку здобувають тренуючись, і тільки тоді людина стає хорошим стрільцем. Перші кілька днів такі навантаження дуже болісні, поки тіло запам’ятовує правильні позиції. Крім того, ми вивчали тактику наземного бою, маневри й маскування – це щоб хлопці звикли до бойових умов. У стресових ситуаціях і тіло, і голова можуть підводити, але адекватна підготовка допоможе діяти правильно, таким чином рятуючи життя і військового, і його побратимів. Другий тиждень тренінгу – застосування набутих навичок на практиці. Ускладнювало підготовку те, що, оскільки морпіхи переїхали до Миколаєва з бази в Криму, тут не було належного обладнання для ефективної роботи. Але ж вони добре вміють долати труднощі. Тож збираються обладнати тут власну навчальну базу і запросили мене допомогти з її підготовкою. Частина фінансування має надійти від держави, решта – від волонтерів. Узагалі, нічого цього не було б, якби не допомога багатьох людей у цілому світі. Волонтери в Миколаєві просто безцінні. Я захоплююся тим, як невтомно вони допомагають своїм морпіхам. Я ще не бачив такої відданості й такого особистого зв’язку, як між військовими та волонтерами тут.
Читайте також: «Відбили б до Ростова»
Психологічна допомога. В американській армії є психологи для тих солдатів, які мають після війни посттравматичний стресовий розлад. Окрім того, існують групи, де ветерани можуть зустрітися з іншими військовими, які пережили те саме, що й вони, і здатні їх зрозуміти. Вони допомагають своїм колегам повернутися до мирного життя в емоційному плані. Війна – це справді велика травма. Для нас неприродно забирати життя в інших. А коли доводиться, це лишає відбиток у наших серцях і головах. Не робить нас злими чи жорстокими: ті, хто стає таким після бойового досвіду, напевне мали відповідні задатки й раніше. Мені здається, що ПТСР виникає через страх, адже, коли щомиті можеш загинути, постійно залишаєшся насторожі. Нормально не спиш ані вдень, ані вночі.