Класик українського мистецтва Опанас Сластьон знаний передусім як архітектор українського модерну і зберігач кобзарства. З нагоди його 170-річчя розказуємо про найцікавіші проєкти митця.
Опанас Сластьон народився на Півдні України. Його батько походив із кріпаків Золотоноші, проте мистецький хист відкрив йому іншу дорогу — він став реставратором церковного живопису. А син уже вчився в Петербурзі, в Академії мистецтв.
У 1882 році Опанас Сластьон отримав звання художника. Вочевидь, він вбачав паралелі своєї родинної історії з долею Тараса Шевченка. 1884 року в журналі «Нива» Сластьон друкує малюнок до поеми «Катерина» і стає відомий як перший ілюстратор творів Шевченка.
У дусі захоплень того часу Сластьон мандрує Україною, записує думи, замальовує кобзарів і нотує їхні біографії, малює пейзажі, сільські типи, побутові речі й різьблення. Зокрема він встиг зробити портрет кобзаря Самійла Яшного — довголітнього керівника («панотця») миргородської лірницької організації, 90-літнього, перед його відходом у засвіти. «Портрети українських кобзарів О. Сластіона» вийдуть окремою книжкою лише 1961 року й перевидані нещодавно у видавництві Олександра Савчука.
Портрети кобзарів Опанаса Сластьона
Тим часом Сластьон переїздить до Миргорода й викладає малювання в художньо-промисловій школі імені Гоголя. Він має добрий смак і національне бачення мистецтва. У 1902–1903 роках Сластьон підтримав Василя Кричевського в боротьбі за український національний стиль будинку земства в Полтаві. А незабаром і сам проєктує на Полтавщині перлини українського архітектурного модерну — земські школи, будинок курорту в Миргороді, будинок земського лікаря в Чорнухах та інші громадські будівлі. Споруди мають характерні шестикутні вікна й шпилясті вежі, дахи із заломами, а цегляний декор на фасаді повторює народний візерунок. Відомі щонайменше 53 будівлі земських шкіл, побудовані в 1910–1914 роках за проєктами Опанаса Сластьона.
Земські школи за проєктами Опанаса Сластьона
Чимало із цих архітектурних шедеврів досі не мають охоронного статусу й руйнуються.
Земська школа в селі Окіп на Лубенщині. Архітектор Опанас Сластьон. Фото Сергія Лисенка
Під час буремних революційних подій Сластьон рятував мистецькі цінності з маєтків відомих родин Полтавщини — Муравйових-Апостолів у Хомутці, Гоголів-Яновських у Великих Сорочинцях, Капністів у Великій Обухівці, Трощинських у Кибинцях та Яреськах. Зібрані твори мистецтва стали основою «Наукового і художньо-промислового музею», відкритого в Миргороді 1920 року.
Окрім графіки та архітектури, Сластьон присвячував час музиці. Він опанував кобзарське мистецтво, організував першу селянську капелу бандуристів і використав доступні на той час технічні засоби, щоб зберегти звучання кобзарської традиції. Сластьон співпрацював з етнографами Філаретом Колессою, Климентом Квіткою і Лесею Українкою, записуючи на валики фонографа пісні й думи миргородських кобзарів і лірників.
У грудні 2024 року ЮНЕСКО визнало українську кобзарсько-лірницьку традицію всесвітньою спадщиною. Чергова сесія Міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини відбулася в Парагваї, і під час ухвалення рішення над президією розміщувався «Портрет кобзаря Самійла Яшного» Опанаса Сластьона.
Сесія Міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини в Парагваї. Над президією — картина Сластьона
Опанас Сластьон став яскравим прикладом того, як талановита людина може впливати на розвиток культури, зберігаючи вірність своїм переконанням та покликанню. Він працював там, де був, робив те, що любив, і залишив по собі спадщину, яка досі надихає національним колоритом і художньою довершеністю.