Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини (УВКПЛ) 19 вересня презентувало 23-тю доповідь про ситуацію з правами людини в Україні. Тут представлені результати роботи моніторингової місії ООН за 16 травня — 15 серпня 2018 року.
За цей час монітори зафіксували понад 160 порушень прав людини, жертвами яких стали 282 особи. УВКПЛ наголошує, що на окупованій частині Донбасу роботу спостерігачів обмежували, а моніторинг анексованого Росією Криму здійснювався дистанційно, оскільки місія ООН не має туди доступу.
Постраждалі внаслідок війни на Донбасі
За три місяці спостерігачі задокументували 105 жертв серед цивільного населення на Сході України (12 загиблих і 93 поранених), більшість із них у травні — червні. «50% жертв були спричинені обстрілами або вогнем із легких озброєнь, причому більшість із них зафіксована на території, яка контролюється озброєними групами, і може бути спричинена діями уряду», — зазначається у звіті. УВКПЛ пояснює, що зараховує жертву до наслідків дій конкретної сторони, виходячи з того, у якому географічному районі була поранена або вбита особа, з напряму вогню та загального контексту відповідного інциденту.
Водночас після 1 липня, коли набрало чинності «хлібне перемир’я», кількість жертв серед цивільних зменшилася, йдеться в доповіді. За оцінками УВКПЛ, загальна кількість цивільних, які загинули через конфлікт, становить щонайменше 3035 осіб, поранених — від 7 тис. до 9 тис.
За цей час десять разів були обстріляні об’єкти інфраструктури, зокрема Донецька фільтрувальна станція, дві насосні станції та станції очищення стічних вод. Від роботи цих об’єктів залежить водопостачання мільйонів людей. Також ідеться про сім обстрілів шкіл. Наприклад, 17 травня у підконтрольному уряду Світлодарську снаряди влучили в школу № 11, коли у класах перебували 125 дітей, дістав поранення один із батьків, який проходив повз. Також, як повідомляється, 25 червня обстріл пошкодив школу-інтернат в окупованому Докучаєвську, ніхто не постраждав, але заклад вирішили закрити.
УВКПЛ зазначає, що Україна має запровадити механізм правового захисту та відшкодування для людей, які постраждали від бойових дій, і родичів загиблих. Також ідеться про необхідність дієвого способу компенсації за зруйноване чи пошкоджене внаслідок війни майно — понад 40 тис. об’єктів. Як писав Тиждень, постраждалі мешканці Донбасу позиваються до держави щодо виплати компенсацій і виграють позови, проте фактичного відшкодування досі ніхто не отримав. До того ж Україна у так званому законі про деокупацію переклала відповідальність за руйнування на Росію (детальніше див. «Відшкодування за війну»).
Ситуація в Чигарях. У травні ЗСУ взяли під контроль більшу частину села Чигарі на лінії зіткнення в Донецькій області. Після цього район почали посилено обстрілювати. За даними ООН, 95% жителів було переміщено, частину будинків зруйновано чи пошкоджено, території засмічено нерозірваними боєприпасами. УВКПЛ має інформацію про дев’ять випадків використання майна цивільних у військових цілях. «За словами співрозмовників УВКПЛ, уряд не вжив заходів для забезпечення компенсації для постраждалого населення. Понад те, комісіям, відповідальним за оцінку пошкодження будинків, заборонили відвідувати селище з міркувань безпеки. Це не дає їм змоги видавати довідки про пошкодження, що, своєю чергою, перешкоджає, коли це можливо, доступу власників та орендарів до засобів правового захисту для пошкодженого або зруйнованого майна», — йдеться у звіті.
На території ОРДО так зване Міністерство державної безпеки забрало в сім’ї квартиру, яку вона отримала за програмою держфінансування ще до війни. Родина оскаржувала такі дії в різних «органах», «суд» почав розглядати справу, але коли засідання стали відвідувати монітори УВКПЛ, закрив процес від них та громадськості, мотивувавши це тим, що розгляд має бути закритим через можливе розкриття осіб представників «МДБ». За словами одного зі співрозмовників УВКПЛ, в аналогічний спосіб приватні квартири експропріювали в Донецьку, де від цього постраждало щонайменше п’ять сімей. Якщо експропріація не зумовлена нагальною воєнною необхідністю, такі дії можуть бути порушенням міжнародного гуманітарного права, нагадують спостерігачі.
Соціальний захист, доступ до послуг
Кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які отримують пенсії, з квітня до червня зменшилася на 15%. УВКПЛ пов’язує цей факт із перевірками місця їх проживання, що почалися у 2016-му. До того ж у липні 2018-го кількість перевірок збільшили з однієї до двох на рік. УВКПЛ застерігає, що вимога перевіряти ВПО кожні шість місяців буде пов’язана з ризиком зіткнутися з проблемами безпеки, бо цим особам дедалі частіше необхідно буде перетинати лінію зіткнення.
Із позитивних тенденцій: адресну фінансову допомогу поширили на дітей, народжених після початку війни, а також удвічі збільшили період виплат допомоги ВПО у випадку загрози безробіття. Крім того, пенсіонери-переселенці з інвалідністю звільняються від фізичної ідентифікації в банку. До того ж 4 липня Київський апеляційний адмінсуд постановив, що вимоги перевірки місця проживання пенсіонерів-ВПО є дискримінаційними, а Мінсоцполітики оголосило про розробку нового механізму виплат згідно з цією постановою. Водночас питання про те, як відновлювати виплату пенсій ВПО, яким вона вже була призупинена на цих підставах до їх скасування судами, є проблематичнішим, наголошують в Управлінні ООН.
За день цивільні перетинають лінію розмежування в середньому майже 40 тис. разів. Переважно це літні люди, які їздять на підконтрольну територію по пенсії і по кілька годин стоять у чергах у пунктах пропуску. УВКПЛ наголошує, що під час таких подорожей люди наражаються на небезпеку.
Нагадаємо, правозахисники надіслали в Комітет ООН звіт про порушення прав людей, які стали жертвами анексії Криму та війни на Донбасі.
Позбавлені свободи, ув’язнені, зниклі безвісти
Монітори зафіксували по обидва боки лінії розмежування 63 порушення прав людини: незаконне тримання під вартою, катування, жорстоке поводження. 13 із них сталися у звітному періоді. За даними УВКПЛ, український уряд несе відповідальність за 10 із них. Водночас монітори мають обмежений доступ до окупованої території, тому там фіксується мало таких випадків. Також вони не можуть перевірити ситуацію з правами людини в місцях несвободи в ОРДіЛО. Водночас колишні ув’язнені розповіли, що з 2016 по 2018 рік у Луганському СІЗО та виправній колонії у Хрустальному (колишній Красний Луч) особи в камуфляжній формі та масках обшукували камери й били затриманих.
На підконтрольній території також були випадки порушень, стверджують в УВКПЛ. 20 червня мешканця Харцизька утримували в Бахмутському і Краматорському управліннях поліції без офіційного оформлення та контактів з адвокатом. Повідомляється, що люди у військовій формі били його, примушуючи визнати участь в озброєній групі. Також ідеться про шість випадків, коли Служба безпеки або військові захоплювали ймовірних чи фактичних членів збройних груп. Кілька з них розповіли, що зазнали катувань, сексуального насильства, погроз.
УВКПЛ зазначає, що Україна не розслідує належним чином порушень, пов’язаних із конфліктом, зокрема катування в Харківському управлінні СБУ. «Деяким особам, яких раніше тримали під вартою без зв’язку із зовнішнім світом, упродовж перебування в неофіційних місцях тримання під вартою не було висунуто обвинувачень у жодних злочинах, а після звільнення щодо них розпочато кримінальне переслідування. Наприклад, у 2018 році один із таких колишніх затриманих підпав під кримінальне переслідування нібито за членство в озброєних групах ще у 2014-му, хоча вже провів майже два роки під вартою без зв’язку із зовнішнім світом і був звільнений без висунення офіційного обвинувачення», — йдеться у звіті.
Монітори задокументували, що в першій половині 2018-го «МДБ ДНР» свавільно тримало людей під «адміністративним арештом» в «Ізоляції» (Донецьк) без зв’язку із зовнішнім світом. Упродовж цього часу їх катували, зокрема електрошоком. Джерела УВКПЛ змогли підтвердити, що в першій половині 2018-го в «Ізоляції» тримали під вартою щонайменше 40 осіб, зокрема цивільних.
Читайте також «Як Україні не забути своїх в’язнів в окупації»
Управління ООН має інформацію про 184 ув’язнених, які були засуджені до початку війни, утримуються в ОРДіЛО й попросили перевести їх на підконтрольну територію. Проте прогресу в цій справі досі не спостерігається. В ОРЛО ув’язнені, які відбули свої терміни, мають право попросити про звільнення під зобов’язання не покидати окуповану територію, тобто їхню свободу пересування обмежують. До того ж звільнені не завжди мають дійсні документи, тому не можуть потрапити на підконтрольну територію і перебувають під ризиком повторного арешту. Так сталося з одним чоловіком, звільненим у червні 2016-го: він не зміг перейти лінію розмежування, бойовики затримали його, катували, звинувативши у шпигунстві.
Крім того, Управління ООН вітає ухвалення в Україні закону про статус зниклих безвісти, який передбачає створення реєстру таких осіб, комісії з їх розшуку, надання допомоги їхнім сім’ям. Також документ запроваджує кримінальну відповідальність за насильницькі зникнення, які, зокрема, відбувалися в окупованому Криму (детальніше див. «Визнати та розшукати».)
Правосуддя і справи Майдану
За звітний період, інформує Управління, українські суди винесли 72 вироки в кримінальних справах, пов’язаних із війною на Донбасі, з яких 44 ґрунтувалися на угодах про визнання винуватості. У 18 із них, кажуть в ООН, до справ не долучили жодних доказів, і є занепокоєння, що обвинувачені могли укласти угоди під примусом. Також 15 обвинувальних вироків було винесено за відсутності обвинувачених. Управління наголошує, що так зване заочне засудження, яке з’явилося в Україні у 2014 році, не відповідає міжнародним стандартам, що вимагають належно інформувати обвинуваченого й давати можливість повторного розгляду після того, як його розшукали.
Також спостерігачі задокументували три випадки нападу чи залякування адвокатів крайніми правими групами. 28 липня в Апеляційному суді Києва сталася сутичка між учасниками організації С14 та адвокатом Валентином Рибіним, який захищає низку обвинувачених у сепаратизмі. Пізніше в тому самому суді в С14 спалахнув конфлікт з іншим адвокатом, Олегом Поваляєвим. УВКПЛ зазначає, що адвокатів не слід ототожнювати з клієнтами. Монітори занепокоєні, що в обох випадках поліція не втручалася в сутичку, хоча мала гарантувати безпеку.
УВКПЛ також стурбоване тиском на суддів з боку прокурорів. Наприклад, у справі проти мера Харкова Геннадія Кернеса на сім засідань поспіль не з’явився жоден із 19 прокурорів. Справа стосувалася обвинувачень у викраденні протестувальників і жорстокому поводженні з ними під час подій на Майдані. Суд закрив справу, і генпрокурор Юрій Луценко заявив, що суддю доведеться притягти до відповідальності за «неправосудне» рішення. Прокуратура відкрила провадження проти судді. Сам суддя Андрій Антонов направив до Вищої ради правосуддя повідомлення про втручання в його діяльність. Зокрема, він наполягає на тому, що дії прокурорів, які не з’являлися на дебати, позбавили суд можливості винести вирок по суті обвинувачення.
Управління ООН звернуло увагу на реорганізацію Генпрокуратури, внаслідок чого в Департаменту спецрозслідувань, який відповідає за розслідування справ Майдану, лишилися тільки слідчі функції, а процесуальний нагляд передали іншому підрозділу (детальніше див. «Реформоване розслідування»). УВКПЛ зазначає, що стежитиме за подіями, щоб установити, як така реорганізація вплине на слідчу та прокурорську роботу.
Спостерігачі вітають прогрес у розслідуванні вбивства двох протестувальників 19 лютого 2014 року біля управління СБУ в Хмельницькому. Попри втрату доказів та перешкоди з боку Служби безпеки (див. посилання вище), 21 червня ДСР висунув працівникові хмельницького підрозділу звинувачення у вбивстві з необережності та зловживанні владою.
Також 13 червня Апеляційний суд Києва скасував умовний термін покарання ватажкові тітушків Юрію Крисіну (засуджений за хуліганство, яке призвело до вбивства журналіста В’ячеслава Веремія на Майдані). Крисін дістав п’ять років реального позбавлення волі. Крім того, родичі Веремія оскаржили рішення прокурора Євгена Красножона, яким той припинив розслідування причетності Крисіна до вбивства (детальніше див. «Без покарання не виправити»).
Свобода слова
За три місяці монітори зафіксували 30 випадків нападів чи залякувань представників ЗМІ та активістів. Зокрема, згадується випадок атаки на працівницю Херсонської міської ради Катерину Гандзюк, яку облили кислотою, завдавши тяжких ушкоджень. УВКПЛ занепокоєне, зокрема, заявами про недбалість поліції та затягування розслідування. Зазначимо, що активісти розгорнули інформаційну кампанію «Хто замовив Катю Гандзюк?», вимагаючи від поліції якісного розслідування і встановлення замовника нападу.
Також монітори стурбовані забороною доступу до сайтів та перспективою ухвалення законопроекту № 6688, який дасть СБУ можливість блокувати інформаційні ресурси без суду (детальніше див. «Фаєрвол проти хакерів чи онлайн-цензор?»). «УВКПЛ ще раз наголошує, що держави повинні утримуватися від неналежного втручання в реалізацію права на свободу шукати, одержувати та поширювати будь-яку інформацію, і нагадує, що будь-яке обмеження свободи вираження поглядів (зокрема, в інтернеті) має бути співмірним і необхідним для досягнення передбаченої мети», — йдеться в доповіді.
На окупованій території під вартою залишаються щонайменше журналіст Станіслав Асєєв (автор Тижня) та блогер Олег Галазюк. 5 липня стало відомо, що Асєєв розпочав голодування.
Огляд звіту УВКПЛ про ситуацію в окупованому Криму, який охоплює період із вересня 2017-го по червень 2018-го, читайте за посиланням.
Попередній звіт ООН про Україну, 16 лютого — 15 травня: «Жертви серед цивільних, насильство та проблеми з правосуддям».