По коментар до Ольги Харлан після загальної прес-конференції було не пробитися. Ще б то! Шестикратна олімпійська чемпіонка, одна з найсильніших фехтувальниць світу. Французька преса стежить за успіхами нашої чемпіонки з особливими ревнощами: у фехтуванні саме Франція вважається найсильнішою в світі.
«Любите золото?» – спитав у Ольги колега з TF1. «А як же ж! – віджартувалась переможниця. – У мене, он, і сережки золоті!» І враз посерйознішала: «Мої перемоги присвячені пам’яті тих 479 українських атлетів, яких убили росіяни».
Загалом спортивні коментатори не дуже люблять згадувати про війну. Тут літо, свято, змагання, медалі… Але українські перемоги дозволяють нашим спортсменам нагадати світу: в Україні, всього лише за 3,5 тисяч кілометрів літаком від Парижа, точиться страшна смертоносна війна. Про неї, зокрема, нагадує знівечена трибуна з харківського стадіону, поряд з якою CNN писав свої стендапи.
«Чи перебуваєте Ви в контакті з українськими військовими на передовій?» – спитався в Харлан колега з щоденної французької газети La Croix. «Так, постійно, – відповіла чемпіонка. – Вони мені регулярно пишуть до месенджерів, кажуть, що я їх надихаю. Але насправді це вони, наші захисники — моє натхнення! Всі мої перемоги присвячені нашим бійцям. До речі, за роки війни до війська долучились понад три тисячі українських спортсменів».
Ольга каже, що сама вона до політики повертатись не планує, а короткий досвід депутатства «був поганою ідеєю». «Міністр спорту? – засміялася Харлан у відповідь на припущення колеги. – Ні, дякую!» Ольга Харлан не шкодує про свою відмову потиснути руку росіянці Анні Смирновій рік тому. Цей жест ледь не вартував спортсменці подальшої участі в Чемпіонаті світу в Італії, зчинив грандіозний скандал, але й зробив її всесвітньо впізнаваною. На думку Ольги, цей епізод посприяв тому, що російська збірна в іграх не бере участі. Від цього часу, українські спортсмени не потискають руку й «нейтральним» спортсменам, але судді спокійно стали до цього ставитись.
Спорт поза політикою? Можна скільки завгодно вигадувати собі заспокійливі казочки, але світ — жорстокий дорослий світ — живе за власними, часто доволі архаїчними правилами. Скрізь люблять переможців та поважають незламних. Ольга Харлан зуміла синтезувати цей образ, чим додала, безперечно, симпатій і своїй країні.
Треба сказати, що французька публіка щиро полюбила Ольгу. Під час її матчів на трибунах майоріло стільки українських прапорів, що українці стільки не принесли б. «ОльгА, ОльгА!» – лунало з наголосом на останньому складі. Людські емоції — це ще та алхімія.
«Ольга Харлан — золота медаль та символ українського опору», – під таким заголовком вийшов сюжет на французькому радіо RFI. «Імпозантна, шедевральна», – не шкодують епітетів французькі колеги. «Фінал виглядав як шедевр, гідний Великого палацу мистецтв: чотириразова чемпіонка світу забила майже половину ударів своєї команди (22) і пропустила лише десять», – захоплено коментує RFI.
Завдяки перемозі в командних змаганнях, Ольга Харлан здобула шосту медаль й стала найтитулованішою українською олімпійською чемпіонкою. Кажуть, що лялька Барбі, створена за Олиною подобою, користується незмінним попитом. Українська мрія? Та чим ми гірші за американців. Ольга Харлан виросла в Миколаєві, в родині робітників. До спортивної секції шаблістів прийшла школяркою, «бо це було безплатно», зізналась журналістам у Парижі. «Я — за клубну систему, я дуже хочу, щоб у кожному українському обласному центрі був професійний клуб, де могли б тренуватися майбутні фехтувальники. Думаю про це часто», – уточнила вона.