Олексій Резніков: «Диявол криється в дрібницях та процедурах»

У. Т.: Як вам працюється в кабінеті Олеся Довгого?

– Кабінет секретаря Київради та заступника мера наразі майже порожній. Там немає оргтехніки, навіть фіранок і кріс­ла, порожні ша­фи. За всієї моєї поваги та підтримки революційних подій… Але за той час звідси деякі не дуже свідомі революціонери винесли все, що мало хоча б якусь цінність: комп’ютери, телефони, навіть стільці. Так само спеціально ножами, молотками та викрутками була знищена система «Рада». Чесно кажучи, не розумію, навіщо псувати майно київської громади. Зрештою, нічого страшного – це ніщо порівняно з шансом побудувати нову країну. А своє улюблене шкіряне крісло перевезу згодом, коли в нас закінчиться ремонт і владнається охоронний режим. Бо наразі пропускний режим забезпечують лише активісти Майдану. Тож ніхто не зможе сказати, що я сиджу в кріслі попередників у всіх сенсах цього слова.

У. Т.: Чи є у вашої команди розуміння, що метод тушіння пожеж у Києві вже не пройде?

– Якщо говорити про команду, то найкраще наші прагнення висловив Віталій Кличко, коли ще запрошував мене до своєї команди: хочемо довести, що зміни на краще можливі, а почати їх треба зі столиці. Адже всі перетворення, що відбуваються в Україні на глобальному рівні, розпочинаються з Києва, який є безумовним діловим та політичним центром країни в усіх аспектах. Такий підхід мені зрозумілий, тому я в цій команді. Мені цікава державна діяльність після 20 років адвокатської практики. Тим більше я такий самий звичайний киянин, який отримує ті ж комунальні послуги, як і всі. Багато подорожував Європою, і хочеться, щоб у нас було так, як там: збереження старовини, зелена зона як візитівка міста, максимальне винесення адміністративних будівель на околиці, ніяких висоток у центрі міста тощо. Хочеться ввести культуру на зміни, щоб стан постійного поліпшення та реформування міського життя був голов­ним принципом роботи будь-якої міської влади незалежно від особистостей. Тепер конкретніше.

Читайте також: Політичний генплан Кличка

Зрозуміло, що головна проблема – це корупція, зумовлена не тільки людським фактором, а й низькими зарплатами. Наприклад, офіційна ставка секретаря Київради – 2,4 тис. грн, з усіма надбавками виходить близько 5 тис. Зрозуміло, що я тут не через гроші, бо хочу й можу собі дозволити якийсь час послужити суспільству, але ж не всі такі. Тому образ Київради суперкорупційний в очах людей. Мовляв, усі рішення тут куплені. Плюс не забувайте, що наш бізнес так само не уявляє, як вести справи без хабарів, тобто дають, тому й беруть. І своє завдання секретаря бачу у зламі цього механізму. А діяв він дуже просто: усі найскандальніші рішення в Київраді ставилися з голосу, щоб максимально убезпечити їх від громадського контролю. Саме таким чином завжди протягувалися найодіозніші постанови. Диявол завжди криється в дрібницях і процедурах. Тепер, щоб провести якесь рішення, потрібно пройти всі щаблі – від депутатських комісій до, зрештою, самого мера та мене. Який сенс нам розмінювати свою репутацію на те чи інше ганебне рішення?

У. Т.: Чи збираєтеся переглядати скандальні рішення Київради минулого скликання? Бо деякі депутати вас звинувачують у крутійстві та свідомому гальмуванні цього процесу.

– Дуже часто починаєш розбиратися з такими рішеннями, як правило, про виділення землі під забудову, і бачиш, що всі формальності дотримані, хіба що окрім факту внесення до порядку денного з голосу та голосування без обговорення. І що з ними робити? А як бути з людьми, що заселилися в якийсь, хай і скандальний, будинок? Саме тому на майбутнє збираюся бути тим фільтром, який не даватиме змоги вносити непідготовлені рішення, що не пройшли всіх стадій обговорення та опрацювання. Це стосуватиметься всього: і землевідведення, і популістських пропозицій деяких особливо активних депутатів, які хочуть в обхід процедури протиснути свої питання. Особливо резонансні, на яких багато хто бажає попіаритися, показати революційну доцільність. Хочете вирішити якесь питання? Йдіть у відповідну комісію. Потім секретаріат дасть свою оцінку на відповідність закону, і тільки тоді можна щось ставити на голосування. Плюс є процедура включення рішення до порядку денного, за якою стежитиму дуже пильно.

Читайте також: Несолідарний УДАР. У Київраді зріє розкол

Моє головне завдання – забезпечити дотримання та прозорість усієї процедури прийняття рішень Київради та убезпечитися від зловживань. Хай мене особисто називають як завгодно при цьому. До речі, нагадаю, що є рішення КСУ, згідно з яким Київрада не може переглядати свої попередні постанови. І це правильно, бо уявіть собі, що буде, коли кожен новий склад міськради задля політичної доцільності починатиме свою діяльність зі скасування всіх напрацювань попередників. Наприклад, ви отримали землю чи іншу власність в оренду, вклали в неї гроші, а у вас раз – і все забирають. Це буде цілковитий бардак. Такі речі має вирішувати тільки суд. Інше питання – мінімізація втрат для міста. Якщо є можливість змусити забудовника чи орендаря привести свій будинок у відповідність до норм законодавства, приміром, щодо кількості поверхів чи солярності, тоді інша справа. Варто також увести систему компенсаційних штрафів. Знаєте, багато парижан і досі вважають Ейфелеву вежу «потворною залізною дамою», яку не видно тільки з одного місця – із самої вежі. Це я до того, що дуже часто питання виключно у смаку людей: комусь таке до душі, комусь ні, й громадськість не завжди може дати об’єктивну оцінку. Адже нерідко буває так, що якийсь план забудови не подобається тільки мешканцям довколишніх будинків, бо там був їхній улюблений пустир із трьома кущами, але ж це не привід нічого не будувати, тим більше пустир не має жодного офіційного статусу. Якщо ж мешканцям не подобаються рішення Київради, то треба не забувати, що депутатів обирають вони самі, як і делегують їм повноваження приймати рішення якраз у таких випадках. Вам не до вподоби правила? Оберіть інших депутатів, які їх змінять. Але не розвиватися, не будувати просто неможливо, бо це столиця, яка має зростати, як і будь-яке місто. Чи всім хочеться, щоб усе вирішувалося на вічах криками «Так!» чи «Ганьба!»?

У. Т.: Якими будуть ваші конкретні дії задля зміни ситуації в Києві?

– Уже зараз проводиться велика кадрова чистка в структурі КМДА та комунальних підприємств, яких близько 400. Тільки зеленбудів у нас, виявляється, кілька десятків. Моя функція як секретаря Київради та помічника Кличка – максимально допомагати в дерегуляції та впорядкуванні цієї сфери. Адже дірка в бюджеті Києва – близько 3 млрд грн. Чи це означає, що грошей у столиці немає? Звісно, ні, просто вони осідають у кишенях комунальної мафії, яка обставила своїми субпідрядчиками кожне більш-менш прибуткове місце. Очікуємо новий Генплан приблизно восени, хоча не думаю, що він буде остаточно готовий до цього терміну.  

Читайте також: Василь Гацько про ДемАльянс у Київраді

У. Т.: Чи стикалися ви із забудовницьким чи будь-яким іншим лобі?

– Поки що не відчув існування жодного лобі взагалі. Ні забудовницького, ні МАФівського. До речі, щодо МАФів я очікував дикого тиску, але поки що нічого. Хоча ми плануємо серйозну чистку в цій сфері, особливо тих, що на виході з метро, незалежно від того, кому вони належать. З ними буде вій­на, ми розуміємо, але бюджет необхідно наповнювати, а вони мають платити в міську скарбницю й при цьому не заважати людям жити. Досі до порядку денного не внесено жодного проекту рішення, пов’яза­ного з містобудуванням чи землевідведенням. Я маю чітке завдання від Кличка – забезпечити роботу Київради як справжнього представницького органу. Мені вже навіть колеги по партії роблять зауваження, що, мовляв, більше слово даю іншим фракціям, аніж своїй.

У. Т.: Конфлікти в УДАРі – це не новина. У вас навіть єдина фракція досі не сформована, чи не так?

– Так, на сьогоднішній день це правда. Але жодної проблеми в тому не бачу. Це демонстрація реальної демократії без тотальних «одобрямсів». Прийшла команда людей справді від двох лідерів: Петра Порошенка та Віталія Кличка. Так само тепер частина із 77 депутатів від УДАРу, особливо з-поміж мажоритарників, орієнтована на президента. Так, Віталій Кличко вважає, що фракція має бути монолітною. Однак усе в порядку – колеги ведуть консультації, це нормально. Ми поважаємо право кожного депутата бути самостійною одиницею, персонально голосувати й входити тільки до тих об’єднань, які йому до вподоби. У нас немає культу особистості та волюнтаризму. Чи ми повинні наслідувати Партію регіонів і Чечетова або Київраду часів Черновецького? Зрештою, це нам аж ніяк не заважає консолідовано голосувати за потрібні й важливі рішення. До того ж усі виборці чітко знали, що, підтримуючи тандем Порошенка – Кличка, вони голосують за партнерський проект, а не за єдину політичну силу. Тож усе чесно.