За словами Корчевської-Цехош, нещодавній скандал навколо агенції “Banda”, котра запросила працівників петербурзької компанії Setter, свідчить, що подібні практики вже не є загальноприйнятними для креативної спільноти України. “Більшість українських креативників уже не вірять у те, що російські колеги зможуть адекватно виявити свої професійні навички й запустити проєкти в Україні, бо тепер суттєвих деталей і конотацій, які нас відрізняють, стало надто багато” – розповідає дизайнерка.
Читайте також: Радянські класики петлюрівського призову
Віднайдення власної ідентичності знаходить інституційне вираження. Наприклад, з 2021 року освітня платформа Projector пропонує курс «Історія українського дизайну», у рамках якого розробляють поняття української школи дизайну, формують стандарти якості в галузі, а також засади дизайн-етики.
“За цей час вдалося організувати власний медіапростір, насамперед завдяки першим дизайн-медіа, таким як Telegraf.design та Cases. Окрім низки конкурсів українського дизайну постав цілком сформований фестиваль Ukrainian Creative Stories, над яким працює Всеукраїнська рекламна коаліція, що формує рейтинги професійної спільноти, зважаючи також на міжнародні результати”, – пише Олександра Корчевська-Цехош, наголошуючи, що багато креативних подій відбувалися без учасників з Росії.
Читайте також: Зберегти після знищення
“Довгий час основною мовою креативних конференцій була російська, але за останні п’ять років відсоткове співвідношення суттєво змінилося в бік української. – пише Корчевська-Цехош. – Одне слово, станом на 2021 рік ми бачимо, що деколонізація триває цілком успішно”.