Як коронакриза вплинула на середньостатистичного клієнта Райффайзен Банку Аваль?
— В цілому її вплив помірний. Почнімо із роздрібного сегменту. Ми спостерігали суттєве скорочення зарплатних платежів наприкінці березня, у квітні та травні. Але завдяки тому, що влітку почалося відновлення, ми не помітили суттєвого впливу на фінансовий стан наших клієнтів. Так, певне погіршення відбулося, але його не порівняти з очікуваннями, які були на початку пандемії. Якщо в березні (пік до пандемії. — Ред.) 925 тисяч клієнтів нашого банку отримали 10,6 млрд грн зарплатних платежів, то в жовтні 945 тисяч клієнтів отримали 11,0 млрд грн зарплат. Ми — один із банків із найбільшим обсягом зарплатних проєктів. Тобто економіка відновлюється, бо запроваджений навесні жорсткий локдаун припинився, і всі повертаються до роботи.
По юридичних особах спостерігалося певне погіршення фінансового стану, але також у меншому масштабі, ніж очікувалося. Кількість проблемних кредитів у нашому банку зросла несуттєво. Можливо, це зумовлено тим, що наш банк не дуже активний у тих секторах, які найбільше потерпали від карантину, зокрема туризмі, авіакомпаніях тощо, та й самі ці сектори не дуже великі в Україні. Отже, з урахуванням розміру банку та обсягу кредитного портфеля можна стверджувати, що вплив коронакризи на клієнтів був поміркованим.
За останні роки це вже третя велика криза в Україні після 2008–2009 та 2014–2015 років. Цього разу вона глобальна, як і у 2008 році. Протягом попередніх двох криз клієнтська база нашого банку суттєво очистилася, і зараз ми працюємо з клієнтами, багато з яких пройшли з нами всі ці кризи. Думаю, що вони, як і ми, стали більш досвідченими, підготовленими та здатними вистояти у турбулентні часи. Досвід проходження попередніх криз сприяє тому, що вплив нинішньої більш поміркований, ніж очікувалося.
Доволі показова статистика обсягів транзакційних операцій. Цей показник тісно пов’язаний із динамікою економічної активності. У жовтні в нашому банку обсяг готівкових операцій був на 8% більший, ніж у лютому, а безготівкових — на 18% вищий. Це додаткове свідчення того, що економічна активність відновлюється.
Читайте також: Хронічно кризовий курс
Як реагують фінансові показники ваших клієнтів на карантин вихідного дня?
— Локдаун вихідного дня помітно позначився на обсягах операцій у торговельних мережах. У середньому по клієнтах нашого банку по всіх сегментах транзакційна активність у вихідні дні знизилася на 34%. У певних сегментах фіксуємо ще більше зниження, наприклад по будівельних матеріалах, товарах для дому, одягу обсяг операцій знизився на 60–70%. Тобто карантин вихідного дня значно вплинув на обсяги ділової активності. Але частково це падіння компенсується в робочі дні, адже ми бачимо певне зростання операцій у будні. Загальний висновок такий: справді, карантин вихідного дня негативно позначився на економічній діяльності, але я думаю, що це була компромісна спроба збити темпи розповсюдження коронавірусу.
Ми бачили, що європейські країни запровадили повний карантин. Україна не має фінансових та економічних можливостей для підтримки бізнесу, щоб вживати настільки жорстких заходів. Важко робити висновки, чи була ця спроба повністю вдалою, — це прерогатива Міністерства охорони здоров’я. Але, на мій погляд, певний позитивний вплив на статистику розповсюдження COVID-19 карантин вихідного дня усе-таки мав.
Ваш банк обслуговує багато нерезидентів, частина з яких інвестує в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Які настрої панують серед них стосовно перспектив держборгу України?
— Торік наш банк посів друге місце в рейтингу первинних дилерів внутрішнього держборгу. Наша база клієнтів, які інвестують в ОВДП, друга за розміром у країні, тож ми володіємо доволі репрезентативною статистикою. Звичайно, коли почалася коронакриза, нерезиденти почали продавати державні цінні папери. Потім вони зупинилися, була тиша. І от останніми тижнями ми спостерігаємо пожвавлення інтересу іноземних інвесторів до держоблігацій. Думаю, це пов’язано з тим, що за останні кілька тижнів Міністерство фінансів підвищило дохідність на первинних розміщеннях ОВДП, що вперше за багато місяців призвело до виникнення попиту від іноземних інвесторів. Отже, дії Мінфіну були правильними в ситуації, яка склалася з виконанням бюджету та фінансуванням його дефіциту. Нині в світі дуже багато ліквідності, триває пошук високої дохідності — це робить українські держоблігації привабливими на нинішніх цінових рівнях. Тож на сьогодні ситуація стабільна й відносно позитивна.
Читайте також: Економіка на службі геополітики
За останній рік облікова ставка НБУ знизилася удвічі, кредитні та депозитні ставки банків змінюються в такому ж напрямку. Чи відреагувала на це динаміка кредитування?
— Справді, ставки по кредитах падають. Це добре, адже це означає, що трансмісійний механізм монетарної політики НБУ працює. Після зниження облікової ставки спочатку падають депозитні ставки, потім — кредитні, але це завжди відбувається поступово. Адже кредити видаються на триваліший період, ніж приймаються депозити. Зменшення ставок відбувається, коли закінчуються контракти та укладаються нові, — це природно.
На сьогодні, на жаль, це не призвело до суттєвого збільшення обсягу кредитування. Ми бачимо, що на кінець жовтня обсяги кредитування певною мірою збільшилися відносно найнижчої точки, яка припала на червень—липень, по корпораціях та фізособах. А от портфель кредитів малого й середнього бізнесу надалі знижується. В цілому портфель працюючих кредитів почав потихеньку зростати, але не досяг докризового рівня. Отже, падіння відсоткових ставок за кредитами саме собою не призводить до автоматичного збільшення обсягів кредитування.
Для цього є дві головні причини. Перша — платоспроможний попит на кредити завжди знижується під час кризи. Йдеться про ті фізичні особи, компанії, малий та середній бізнес, які можуть взяти кредит та обслуговувати його. Вони реагують на кризу, намагаються зменшити витрати на споживання чи інвестиційні проєкти тощо. Це природна реакція нормального бізнесу. Тому він і платоспроможний, бо професійний: всі роблять однакові речі. Отже, платоспроможний попит на кредити падає, і зниження ставки саме собою не може оновити його автоматично. Підприємці дуже обережні: поки вони не будуть впевнені, що очікування покращуються й зростає попит на їхню продукцію, вони не збільшуватимуть обсяги операцій, а отже, додаткова потреба в фінансуванні у них не виникатиме.
Друга причина структурна: уже багато років в Україні дуже високі юридичні ризики. Якщо судова система працює недостатньо ефективно й банк не може своєчасно з найменшими витратами забрати заставу, то це зменшує коло можливих позичальників, які можуть взяти кредити. Таким чином відсікається певна кількість позичальників, які б могли й хотіли взяти більше кредитів, коли ставки падають, але банки не дають. Ну, і пов’язана з цим проблема — висока частка тіньової економіки. Адже той, хто перебуває в тіні, не має фінансової звітності й не може підтвердити свою платоспроможність, тож банки не можуть оцінити ризики. Внаслідок тінізації економіки та юридичних ризиків відсікається велика кількість потенційних позичальників.
Торік НБУ чимало критикували за дорогу гривню, яка нібито шкодила експортерам. Зараз гривня поступово знецінюється. Як девальвація впливає на фінансовий стан клієнтів банку?
— Нацбанк часто критикують за те, що гривня слабшає або дорожчає. Завжди є люди, незадоволені монетарною та курсовою політикою НБУ. Експортерам загалом подобається девальвація національної валюти, тоді як імпортери та населення зацікавлені у її ревальвації.
Справді, ми бачили, що ревальвація гривні позначилася на фінансовому стані певної категорії позичальників. Безумовно це були експортери, зокрема в агропромисловому секторі. Саме в ньому ми побачили погіршення фінансового стану, але воно не було надмірним. Так само ми спостерігаємо, що після девальвації гривні фінансовий стан відповідних позичальників покращився, передусім в агропромисловому секторі. Але тут непросто відокремити ефект курсової динаміки від впливу глобальних цін на продукти українського експорту — пшеницю, кукурудзу, залізну руду, метали. Покращення фінансового стану експортерів частково можна пояснити зростанням світових цін, яке збільшує маржу, обсяг продажу та покращує фінансовий стан.
Читайте також: Справжній пріоритет
Слід розуміти, що зміна курсу гривні також зумовлює переоцінку боргових зобов’язань. Чимало експортерів фінансують свої операції, беручи кредити в іноземній валюті, і при девальвації національної валюти гривнева вартість таких зобов’язань збільшується, підвищуючи боргове навантаження. Тому девальвація гривні — монета на два боки, але в цілому в поєднанні зі зростанням світових цін на сировинні товари вона позитивно вплинула на експортерів.
Протягом останніх років НБУ регулярно наголошує на тому, що юридичний ризик — ключова перешкода для відновлення кредитування. Як ваш банк мінімізує цей вид ризиків? Як їх треба мінімізувати середньому українському банку?
— Ця проблема існує протягом багатьох років. На жаль, за останні роки в Україні юридичний ризик суттєво не покращився через недореформовану судову систему. Це ускладнює роботу з заставою. У такій ситуації мінімізувати цей ризик повністю неможливо. Думаю, будь-який професійний банк, зокрема наш, намагається покладатися передусім не на заставу, а на якість позичальників. Головний рецепт для кожного банку — краще працювати з надійними, порядними клієнтами, які мають прозору структуру власників із хорошою репутацією. Вони мають зрозумілий фінансовий стан, нормальних аудиторів, якісну фінансову звітність. Це найкращий спосіб зменшення ризиків. Застава — це вторинне джерело погашення кредиту, і не варто покладатися тільки на неї. Це базовий принцип при кредитуванні в усьому світі. А у таких країнах, як наша, де юридичний ризик високий, його варто дотримуватися особливо під час кризи, бо вартість та ліквідність застави дуже залежить від фази економічного циклу.
Які ключові ризики та можливості для економіки України ви бачите на наступний рік?
— Хоч як це дивно, у 2021 році найбільші ризики й можливості мають однакове джерело. Головний ризик — довша тривалість коронакризи, ніж ми б хотіли. Головна можливість — що коронакриза завершиться швидше, ніж усі очікують. Це актуально для всіх країн світу, і Україна не унікальна. За останні декілька місяців оцінка цього ризику суттєво змінилася, що передусім пов’язано з прогресом у винайденні вакцини від COVID-19. Якщо раніше вважалося, що на розробку, сертифікацію, виробництво та розповсюдження вакцини, а також вакцинацію значної частки населення потрібно буде рік-півтора, то тепер відомо, що в розвинених країнах вакцинація проводитиметься з І кварталу 2021 року. У країнах, які розвиваються, цей процес займе більше часу, бо перші партії вакцини вже розкупили провідні країни. Висловлю сподівання, що в Україні вакцинація може розпочатися щонайменше у другому півріччі наступного року. Тож, за моїми оцінками, до кінця наступного року ситуація значно покращиться, але перша половина наступного року буде складною. Сподіваюся: якщо ми з вами спілкуватимемося через рік у грудні, то розмовлятимемо не про коронакризу, а про щось інше.
І другий ризик — продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом та іншими зовнішніми кредиторами. На жаль, Україна — маленька відкрита економіка зі значним дефіцитом бюджету, який потрібно фінансувати. В найближчі роки нам не обійтися без зовнішніх кредиторів, тому ми повинні на них покладатися, зберегти їхню довіру та тримати їх в оптимістичному настрої. Продовження плідної співпраці з МВФ як якірним кредитором має для цього вирішальне значення.
Ви працювали в МВФ і добре знаєте внутрішню систему прийняття рішень у Фонді. Яка імовірність продовження співпраці України з МВФ за нинішніх умов?
— Існує імовірність, що перегляд програми та надходження чергового траншу МВФ відбудуться до кінця І кварталу 2021 року. Вона не дуже висока, але є. Потрібно розуміти, що за своїм мандатом Фонд — організація, яка повинна провадити постійну роботу з країною. Тобто МВФ не може сказати: мовляв, ви мені не подобаєтеся, до побачення, ми пішли. Так не буде. Фонд налаштований на постійну співпрацю. Це дуже добре, бо навіть якщо країна робить помилки, непослідовні кроки, вона має шанс виправитися й повернутися на шлях співпраці. Це завжди дає надію.
З іншого боку, Фонд завжди очікує, що країна впроваджуватиме заходи та політики, щодо яких має зобов’язання. Я це особисто спостерігав у кожній із кредитних програм, над якими працював у складі МВФ. Основний документ, який описує ці зобов’язання — меморандум про економічні та фінансові політики. Його можна прочитати у вільному доступі. Важливо розуміти, що зобов’язання, відображені в цьому меморандумі, не зводяться лише до так званих структурних маяків, хоча часто країни розуміють виконання умов програми МВФ саме так. Із власного досвіду можу сказати, що цього недостатньо. Фонд дивиться ширше на ці речі. Є вектори політики, частково прописані у структурних маяках, але вони ширші й задають напрямки руху.
Читайте також: Гра за чужими правилами
Якщо країна змінює напрямок руху або, за найгіршого сценарію — розвертається на 180 градусів, тоді це проблема незалежно від того, який структурний маяк ви виконали. МВФ очікує, що не Кабмін чи будь-який інший держорган конкретно, а вся влада країни в цілому демонструватиме відповідальність за програму (program ownership). Тобто за будь-яких обставин вся країна рухатиметься в бік запровадження політик, які прописані в меморандумі. Це важливо. На жаль, за останні місяці Україна суттєво відхилялася від напрямків руху. Це призводило до непорозуміння з МВФ.
Звичайно, коронакриза, неможливість приїхати й поспілкуватися не йде на користь у цій ситуації. Особливо коли змінюються команди — зміни відбулися й у МВФ, і в Україні — дуже важливими є персональні контакти. Коли я працював в НБУ, то був задіяний у програмах на нашому боці, а потім, під час роботи в МВФ, долучався до програм уже на їхньому боці. Тож розумію, що персональний контакт має дуже велике значення.
За останній місяць я бачу більш позитивну динаміку. Фіскальні показники були узгоджені з МВФ, ми бачимо значно активнішу комунікацію між українською владою та Фондом. Важко судити про якість комунікації, бо не маємо прямого доступу до інформації, а тільки читаємо прес-релізи, але вже навіть її кількість, регулярність та загальна тональність свідчать про позитивну динаміку. Це дає підстави вважати, що в І кварталі наступного року маємо шанс на перегляд програми та виділення чергового траншу кредиту МВФ. Будемо на це сподіватися.
———————————-
Олександр Писарук. Народився у 1965 році в Миколаєві. Має дві вищі освіти — технічну та економічну. У банківській сфері працює з 1992 року. Посідав вищі керівні посади в комерційних банках України та країн Центральної і Східної Європи. У 2014–2016 роках обіймав посаду першого заступника голови Національного банку України. У 2016–2019 роках працював у Міжнародному валютному фонді. Із 3 жовтня 2019 року — голова правління Райффайзен Банку Аваль.