Можна по-різному ставитись до Олександра Омельченка та його міркувань, але почути їх варто, адже мало хто так детально знає столицю України. Принаймні в новій київській владі, яка, схоже, ще навіть не усвідомила з чим має справу, опинившись біля пульта керування мегаполісом.
У. Т.: У Києві уже півтора місяця діє нова влада. Чи змінилося щось для міста й жителів?
– Для міста такого рівня, як столиця України Київ, півтора чи два місяці не є періодом правової та об’єктивної оцінки. Це добрий інженер приходить, робить – і відразу видно результат його роботи. Популізм як був, так і залишається в тому, що модно давати 100 днів уряду, президентові чи меру Києва.
Прикро, що вже сьогодні можна підтвердити факт: станом на 15 липня жодного заступника голови Київської міської держадміністрації Віталій Кличко не призначив. Я особисто розцінюю таку кадрову політику як незадовільну. В тому стані, в якому нині перебуває Київ, кадри необхідно було мати готовими майже на 100% іще до виборів у травні. П’ять-сім заступників голови КМДА, зокрема зо два перші заступники, 10 голів районних адміністрацій, і щонайменше 12 голів департаментів або головних управлінь за різними напрямами (охорона здоров’я, освіта, будівництво, ЖКГ, наука, культура, спорт тощо). Потрібна сформована команда, бо керувати столицею України слід колегіально, професійно й динамічно.
Читайте також: Василь Гацько про ДемАльянс у Київраді
Нинішня влада Києва обрана на 500 днів, до жовтня 2015 року, і на розкачку в неї часу немає. На оздоровлення дітей цього літа у столичному бюджеті кошти не передбачені, його зведено до мінімуму. Понад 100 млн грн заборговано різним медичним закладам, які нині в жахливому стані. Зараз місто треба готувати до життя в осінньо-зимовий період. Я свого часу вже 16 квітня, тобто наступного дня після закінчення опалювального сезону, підписував розклад перевірок, капітальних ремонтів теплотрас, котелень та іншої подібної інфраструктури. До того ж треба готувати міські дороги, мости, транспорт, снігоочисну техніку. Зауважу, що востаннє її парк оновлювався ще 2005 року. Сьогодні із 360 снігоприбиральних машин у роботі можуть бути 200. Всі вони – без зимових покришок, у багатьох треба замінювати кабіни й проводити капітальний ремонт.
Економічним, соціальним і культурним бюджетом Києва, тим, що забезпечило б йому розвиток, від 2007-го й донині ані Черновецький, ані Попов не займалися. 2006 рік був останнім, коли столиця виконала програму соціального розвитку й бюджет. За останні сім років міська скарбниця втратила 18 млрд грн. Зайве й казати про розтринькування цінного майна, земель, нерухомості тощо приблизно на 100 млрд грн. Це пояснює, чому не будуються метро, дороги, нове житло, дитячі садки, школи, чому Київ не озеленюється. Його урбанізація впродовж останніх семи років страждає.
Бюджет нинішнього року можна оцінити як фінансову прірву. 3 млрд 600 млн – це те, що цьогоріч має бути в київській скарбниці. Ані Попов, ані Азаров цього питання не вирішували, кинувши місто напризволяще. За перше півріччя столиця має 800 млн невиконання бюджету. Тобто діра станом на 1 липня – 4 млрд 400 млн грн. До цього ще маємо централізоване вилучення державою з міського бюджету 8 млрд грн.
У. Т.: Чому ж столична влада так довго запрягає?
– Я незадовільно оцінюю ту кадрову політику, яку провадять мер Кличко, прем’єр Яценюк і президент Порошенко. Чому так відбувається? Мабуть, є якась політична доцільність (або недоцільність): цей секрет, здається, знають вони втрьох. Там, де існує поняття політичної доцільності, відсутній закон. У Конституції та законі про Київ як столицю України все чітко прописано. Он і юристи вам скажуть: не знаєш, як учинити, – дій відповідно до закону! Ми звикли пояснювати його невиконання або порушення тим, що він недобрий, тимчасовий, неповноцінний. Це баламутство! Закон, який маємо, треба виконувати.
Читайте також: Несолідарний УДАР. У Київраді зріє розкол
Віталій Кличко поєднує дві посади – міського голови й керівника столичної адміністрації. Сьогодні, згідно із законом про місто Київ, передбачені чотири заступники голови КМДА, кандидатури яких градоначальник подає на розгляд урядові, а той – на затвердження президентові. На це потрібно тиждень, а не 45 днів, що минули від 1 червня. Мають також бути чотири-п’ять заступників міського голови із самоврядування, і це вирішують він і сесія, без уряду та президента. Це можна було зробити на першій чи другій сесії. Але й до порядку денного на 24 липня це питання теж не потрапило. Кадрова політика – основа основ, бо людський фактор багато значить. А тут ані кількісно, ані якісно вона не наповнена.
У. Т.: Із чого нова влада мала розпочати свою діяльність?
– За червень силами власних фінансових ресурсів можна було запросити на допомогу таких фінансистів, як Пинзеник, Лановий, і до 1 липня розробити й затвердити новий бюджет розвитку Києва на друге півріччя 2014 року, збалансувавши його економічно, соціально й, підкреслю, політично. Хто припускав у грудні, що нині будуть підвищені комунальні тарифи? Це ж сотні мільйонів гривень, які ніхто не передбачив. Уряд похапцем виконав умови МВФ і просто поставив усіх перед фактом. Це неправомірні рішення. І на це новій владі треба реагувати негайно. А вона сьогодні мовчить. Ця мовчанка може закінчитися соціальною справедливою непокорою, коли люди отримають усі платіжки за червень – липень і побачать свій сімейний гаманець. Яке може бути обґрунтування, якщо нині при владі є тільки голова Віталій Кличко і секретар Київради Олексій Резніков? Я все зводжу до двох питань. Реальний бюджет на друге півріччя й кадрова політика. Є необхідність у спілкуванні, в зустрічах – я готовий.
У. Т.: Ви говорили про це з Віталієм Кличком?
– Я розмовляв із ним тричі. При зустрічах у червні. Двічі спілкувався з Олексієм Резніковим. Мав розмову з головою комісії Андрієм Странніковим, тому я наполовину виконав свої функціональні обов’язки з погляду киянина і громадянина. Бо байдужим я не був і не буду ніколи, поки я в Києві.
У. Т.: Наскільки можливо нині повернути столиці заклади й підприємства, незаконно приватизовані в часи Черновецького та Попова?
– На 100%. Усе, що за вісім років акціоноване, приватизоване з усіх комунальних стратегічних підприємств Києва, нова влада повинна невідкладно, крок за кроком, не пізніше жовтня цього року, повернути. А ще її завдання – створити бюджет на 2015 рік на тих принципах, на яких він формувався 10 років тому. Все в межах Києва зароблене киянами й належить їм. Воно має працювати на покращення їхнього життя й розвиток міста.
Читайте також: Олексій Резніков: «Диявол криється в дрібницях та процедурах»
У. Т.: Напевне, ви знайомі із програмою першорядних кроків мера, яку він оприлюднив. Наскільки її можливо реалізувати і чи зуміє Кличко зробити те, що задекларував? Програма дуже схожа на передвиборні гасла…
– Це й був передвиборний мандат. Моя політична сила у своїй програмі теж має такі пункти. Всі, хто хоче сподобатися виборцю, озвучують реальну програму стратегії і тактики. У стратегічному плані озвучені п’ять кроків за два-три роки можливо реалізувати цілком. Але в тактичному це треба втілювати вже на другий день після приходу до влади – своєю динамічною діяльністю. Півтора місяця – нічого не зроблено. Я оптиміст, проте маю величезний сумнів щодо задекларованих кроків. Обіцянка лишилась обіцянкою: на 1 липня Кличко не має ані команди, ані сформованого бюджету. Я весь минулий рік різними шляхами звертався до УДАРу, щоб там показали свою команду поіменно. Пинзеник, Лановий, Наливайченко, Романюк, Новак, Чумак із цією політсилою стали нардепами, і жодний із них до столичної команди Кличка не повернувся. Партійна й політична дисципліна має бути не менша, ніж виконання громадянином закону. Статут УДАРу треба виконувати. Ви привели до керівництва Києвом Кличка, то чого не повернулися разом із ним? Усе одно ВРУ цієї осені переобиратимуть.
У. Т.: Чи пішли б ви до команди Кличка?
– Її ж немає. Ну, може, хіба так: щоб я керував Києвом, а він учився років зо два. На комісію з комунального господарства мене запросив Олександр Клюс, то я долучився. Був також на комісіях із будівництва та архітектури, із промисловості та підприємництва. Беру участь у всіх президіях. Входжу до комісії з ревізії діяльності попередньої міської влади. Якщо в липні нарешті сформують команду, матиму зустрічі з кожним із заступників за різними напрямами.
Коли нині читаю в пресі про заміну метро на Троєщину трамваєм: із Троєщини – на Осокорки, звідтіля – на міст Патона, а далі – на площу Перемоги, то це скидається на непродуманий службовий злочин. Навіщо, маючи розвинутий метрополітен, повертатися до завантаження зовнішніх мереж і транспортних засобів? Міст Патона взагалі треба закривати на капітальний ремонт, але зробити це можна лише після того, як зведуть мостовий перехід із Подолу на Троєщину, із шістьма проїжджими смугами. Бачу, що й до комісії із транспорту доведеться долучитися, бо те, про що кажуть, є порушенням Генплану розвитку Києва. Трамвай пропонують як тимчасовий захід, а все, що в нас тимчасове, згодом стає постійним.