Уведення міськрадами мораторію на підвищення тарифів із правового погляду є не більше ніж інформаційними провокаціями, юридично вони цілком нікчемні. Про це у своєму матеріалі для Тижня пише оглядач Олександр Крамар.
«Наприклад, Київрада у своєму рішенні про введення мораторію посилається на закони України «Про місцеве самоврядування», «Про житлово-комунальні послуги», «Про ціни та ціноутворення», «Про теплопостачання». Однак проведений Тижнем аналіз свідчить про відсутність у цих документах будь-яких підстав для ухвалення такого рішення. Швидше навпаки», – пише він.
Оглядач Тижня зауважує, що частина 1 статті 7 «Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» справді зараховує до компетенції органів місцевого самоврядування «встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону». Однак ч. 1 ст. 14 Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів ці послуги поділяються на три групи: 1) ті, які затверджують центральні органи виконавчої влади, зокрема НКРЕ; 2) ті, які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на своїй території; 3) ті, які регламентує виключно договір сторін.
«Своєю чергою, підпункт 2 пункту «а» ст. 28 «Повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін» Закону «Про здійснення самоврядування в Україні» однозначно виключає з переліку тарифів, які може регулювати місцева влада, послуги теплопостачання, гарячого та холодного водопостачання й водовідведення. Компетенції органів місцевого самоврядування в тарифоутворенні ним окреслено так: «…встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги», – пише Крамар.
«Нарешті ч. 1 ст. 2 «Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що державна політика у галузі послуг ЖКГ базується на принципах «забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво». А п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» недвозначно передбачає «відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво», – ідеться у повідомленні.
Читайте також: Крамар: Улітку 2016-го українці мають шанс зітхнути з полегшенням більш ніж після двох важких років
Тобто, за словами Крамара, мораторій будь-якої місцевої ради, який змушує працювати у збиток підприємства ТКЕ та інших постачальників комунальних послуг, які повинні купувати блакитне паливо у Нафтогазу чи електроенергію в ДП «Енергоринок» за визначеними урядом та НКРЕКП цінами, є порушенням закону. А отже, вони мають право проігнорувати рішення місцевих рад.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»