Наразі жодна зі сторін конфлікту не готова досягнути тривалих домовленостей на засадах, прийнятних для протилежної. Про це в черговому номері Українського тижня пише оглядач Олександр Крамар.
«Мінімумом для Путіна є визнання анексії Криму та імплантації в Україну Донбасу на умовах, що аналогічні чеченським у складі РФ за Хасав’юртською угодою 1996 року. Важливо перекласти на Київ фінансування понівеченого війною регіону й, наскільки це бачиться реальним, основний тягар його відбудови, що має підірвати фінансово-економічну ситуацію в Україні та наблизити її до дефолту. Росія розраховує, що Захід і насамперед ЄС не витримають тривалого періоду конфронтації, особливо в умовах коли ситуація в Україні дискредитуватиме доцільність її підтримки за високу ціну. Тріщина в трансатлантичній солідарності дасть Кремлю змогу діяти зухваліше в сусідній державі й остаточно закріпитися в ніші протистояння США, змагаючись за вплив у Європі, як це й передбачає доктрина Путіна», – зазначає Крамар.
За його словами, тим часом Росія поволі обсотує Україну павутинням іще більшої енергетичної залежності, яка може спрацювати у вигляді міни сповільненої дії (див. Тиждень, № 1-2/2015 – ред.).
«Загрозу становить і виставлення в будь-який момент Києву рахунку на погашення $3 млрд виданого у 2013 році кредиту. Паралельно банки РФ можуть висунути українським позичальникам пакет вимог на погашення заборгованості, щоб поглибити дефіцит валюти на внутрішньому ринку й викликати серію банкрутств, не виключено, фіктивних. Адже Москва має достатньо впливових внутрішніх агентів в Україні: Ахметов та Фірташ лише верхівка айсберга з великого та середнього бізнесу – або тотально залежного від російських фінансових установ, або ж прокремлівськи зорієнтованого з інших причин», – пише оглядач.
«Російське керівництво очікує, що під тиском внутрішньої соціально-економічної кризи, а тим більше дефолту ще один Майдан матиме достатній потенціал коли й не для приведення в Україні до влади проросійського режиму, то бодай для розхитування ситуації. Цього має вистачити, щоб позбавити її дієвої підтримки Заходу, дестабілізувати фронт на Донбасі й, можливо, реалізувати тамтешній сценарій на ширших територіях Південного Сходу, бодай на Харківщині, південному заході Одещини, а то й в усіх південно-східних областях», – підсумовує Крамар.
Детальніше читайте у черговому номері журналу Український тиждень.