Контролюючи до 90% усього видобутку енергетичного вугілля в країні та виробництво левової частки струму тепловими електростанціями ДТЕК Ріната Ахметова, робили й далі роблять ставку не на розвиток і модернізацію власних потужностей, а лише на можливість нав’язувати свої умови споживачам. Тому потрібно вибудовувати державну політику з огляду на те, що без вирішення проблеми монополізації вугільної галузі українська енергетика й далі балансуватиме між двома вогнями. Про це пише на сторінках Тижня пише експерт Олександр Крамар.
За його словами, з одного боку буде загроза колапсу та неконкурентноспроможність, а з іншого — надмірно високі ціни на ринку для всього бізнесу задля підтримання надприбутків одного олігарха.
«Проте сьогодні, замість того щоб використовувати антимонопольні механізми чи створювати нові, що для монобільшості не може бути складним завданням, боротьба з монополією Ахметова у владі зосереджується довкола лобіювання імпорту струму та вугілля з інших країн. Водночас демонструється повна нездатність держави ефективно використати антимонопольні інструменти. Зокрема, розслідування АМКУ щодо зловживання монопольним становищем компанії «ДТЕК Західенерго» розпочалося ще в жовтні 2019 року, але й досі не дало жодних результатів. Навіть попри те що на початку березня до розслідування долучився вже й секретаріат Європейського енергетичного співтовариства», — пише Крамар.
Експерт зауважує, що фундаментальне вирішення проблеми полягає в примусовому розподілі вуглевидобувних активів ДТЕК принаймні на три — чотири компанії зі справді незалежними кінцевими власниками, які будуть зацікавлені в нарощенні видобутку, щоб витіснити конкурентів. Відтак важливо налагодити реальну конкурентну біржову торгівлю вугіллям, що спричинить як зниження ціни на вугілля так і на струм, вироблений із нього на ТЕС. Паралельно необхідна повна заборона на імпорт енергетичного вугілля, доки галузь трансформується і стабілізується на новій висококонкурентній основі.
«Лише в такий спосіб український струм стане конкурентним з електроенергією сусідніх держав ЄС, а отже, зросте й загальна спроможність української економіки. Усе інше обіцяє лише подальше мародерство різних угруповань олігархів на тлі подальшого погіршення ситуації як в українській енергетиці, так і в економіці загалом», — наголошує Крамар.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»