Олександр Краєв: “Отримання статусу основного союзника США поза НАТО – наразі доволі маргінальна ідея в Україні”

В аналітичному матеріалі, автором якого став експерт-дослідник Північної Америки та Британських островів Олександр Краєв, наголошується, що у контексті максимального розширення та поглиблення політично-безпекової співпраці між Україною і США на теперішньому етапі найвищим її рівнем може стати статус основного союзника Сполучених Штатів поза НАТО (ОСП НАТО).

Читайте також: Обхідний маневр

На сьогодні до списку таких союзників входять країни, які географічно не можуть належати до Північноатлантичного альянсу, проте з якими необхідно встановити схожий рівень військово-технічної співпраці. Цей статус концентрується саме на безпековому вимірі співпраці та на підтримці обороноздатності союзників США. Однак статус не включає гарантій безпеки, аналогічних до тих, які отримують країни-члени Північноатлантичного альянсу.

 

Станом на 2021 рік статус основного союзника США поза НАТО мають 17 держав: Австралія, Аргентина, Афганістан, Бахрейн, Бразилія, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Кувейт, Марокко, Нова Зеландія, Пакистан, Республіка Корея, Таїланд, Туніс, Філіппіни, Японія.

 

Читайте також: Філіп Карбер: «Найкращим фактором стримування для Росії є Україна як сильна частина Заходу та член НАТО»

 

Олександр Краєв підкреслює, що цей статус сприймається як один з етапів ширшої та активнішої інтеграції України до НАТО, а також як один з потенційних важелів тиску на Російську Федерацію.

 

Згідно з дослідженням, отримання ОСП НАТО може дати Україні кілька ключових переваг. Зокрема, усі питання безпекової співпраці будуть виведені з-під удару політичної кон'юнктури та стануть незмінним вектором стратегічної співпраці, Україна отримає можливості для технічно якіснішої співпраці з американськими військовими, що позитивно вплине на реформу та переозброєння ЗСУ, також цей статус передбачає нове геостратегічне позиціонування держави – у даному випадку створює більш видимий меседж захисту та підтримки зі сторони США.

 

З практичної точки зору, новий статус найбільше переваг надасть саме військово-промисловому комплексу України та загалом розвитку українських збройних сил:

 

• якісне і кількісне покращення спільних навчань американських та українських військових спеціалістів усіх рівнів із максимальним залученням американських військових технологій;
• систематичний обмін розвідувальною інформацією між спеціалістами;
• збільшення постачання та продажу Україні летальної зброї, компонентів, устаткування та засобів американського виробництва, відповідно і їх більш активне застосування збройними силами України;
• розширення україно-американської співпраці в аерокосмічній сфері на державному рівні, експорт американських технологій у цій сфері;
• розвиток спільних дослідницьких та технічних проєктів у сфері оборонних технологій в усіх сферах застосування збройних сил.

 

Однак в матеріалі також наголошується, що з отриманням ОСП НАТО пов'язані певні виклики. Зокрема, йдеться про ризик несиметричної відповіді зі сторони Російської Федерації, відсутність достатньої інформаційної бази щодо ставлення населення та політичного істеблішменту до даної проблематики, заміщення питання вступу України до НАТО наданням Україні статусу ОСП НАТО у рамках безпекової співпраці України та США (хоча законодавчо не існує жодних перепон, які б виникали для держави-основного союзника поза НАТО щодо її вступу до лав Альянсу), звуження зовнішньої безпекової співпраці України з США виключно до формату ОСП НАТО, а також – фактор політичної волі.

 

Для отримання відповідного статусу Україні необхідно провести ряд заходів на декількох рівнях відповідальності, підкреслює Олександр Краєв.

На державному рівні:

 

• Офіційно закріпити на рівні постанови Верховної Ради України запит про надання Україні статусу ОСП НАТО;
• На рівні Міністерства оборони України сформувати офіційний запит до Міністерства оборони США стосовно розгляду можливості надання Україні статусу ОСП НАТО, сформувати відповідну робочу/експертну групу;
• На рівні Комісії Україна – НАТО та її додаткових форматів просувати ідею, що отримання статусу ОСП НАТО не є відмовою/видозміною/запереченням прагнення України до членства в Північноатлантичному Альянсі;
• На рівні Міністерства закордонних справ розвивати тему ОСП НАТО в операційних та стратегічних контактах з американськими колегами. Для підсилення цього наративу доцільно також окремо наголошувати на важливості призначення посла США до Києва як основного контактного центру розв'язання питань стратегічного характеру.

На рівні експертної спільноти:

 

• Проводити моніторинг суспільної думки щодо ставлення населення України до отримання статусу основного союзника США поза НАТО;
• Підготувати аналітичні матеріали та формувати інформаційну базу щодо всіх аспектів співпраці у форматі статусу ОСП НАТО (таких як напрями військово-технічної співпраці, розробка нових оборонних контрактів відповідно до статусу основного союзника тощо), розробка стратегії підсилення української обороноздатності із новими можливостями;
• Посилювати співпрацю із американськими колегами у питанні оцінки підтримки розвитку цього напряму як серед експертного середовища США, так і серед політичного істеблішменту.

 

У коментарі Тижню автор аналітичного матеріалу Олександр Краєв підкреслив, що наразі відсутність певної стратегії щодо отримання цього статусу свідчить, що державний апарат України не розуміє, треба йому цей статус чи ні.

 

"У Верховній Раді вже тричі переносилось голосування і взагалі розгляд офіційного запиту до Конгресу стосовно статусу основного союзника поза НАТО. Тому я думаю, що наразі наша влада не готова до цих кроків, адже не зовсім розуміє, що саме треба робити, і найголовніше, чи треба взагалі це робити. Поки що це, на жаль, доволі маргінальна ідея", – розповів експерт.

 

Читайте також: Роджер Л. Клутьє: «Ми перебуваємо на початку довгої та плідної подорожі, що дасть нам змогу розбудувати спроможність і взаємосумісність між Україною й НАТО»

 

На думку Олександра Краєва, у разі реалізації Україною усіх необхідних кроків, отримання статусу ОСП НАТО залежатиме від політичного рішення США.

 

"Різні країни отримували цей статус абсолютно по-різному. Скажімо, Аргентина мала пройти великий процес економічних і політичних реформ. А такі країни, як Ізраїль або Японія, отримали ОСП НАТО суто з історичних причин, це був певний статус кво. Але насправді так, це буде швидше політичне рішення США, адже за процесом це ухвалюється з подання міністра оборони до Конгресу, Конгрес розглядає це подання разом з Держдепартаментом і виносить його на підпис президенту", – розповів автор дослідження.

 

Олександр Краєв наголосив, що важливим є також питання співмірності і співставності отримання статусу основного союзника і отримання Україною ПДЧ. Адже, з точки зору України, ПДЧ є набагато привабливішим і бажанішим, також ця тема краще розвинена у суспільстві.

 

"За наявною інформацією, США розглядають обидва варіанти, і наразі немає причин казати, що один варіант виключає зовсім інший. Проте водночас, якщо подивитись, наскільки часто США згадують можливість залучення України як майбутнього члена Альянсу і наскільки часто американські політики згадують тему основного союзника поза НАТО, то такий контент- аналіз нам покаже, що американці активніше розглядають тему саме натівського майбутнього України, а не майбутнє як основного союзника", – додав експерт.