"Я знову змушений відзначити абсолютний ідіотизм таких зауважень нашого Державного департаменту майже за 30 років після того, як принципи шаріатського супремасизму (ідеології талібів) стали помітними у судових справах США щодо тероризму", – зазначив Маккарті. На його думку, йдеться не лише про жінок, а більшою мірою – про фундаменталістську ісламістську теорію управління.
"Таліби жахливо нерозвинені, тому уявлення про жінок, які займають державні посади, є для них анафемою. Але це не лише тому, що йдеться про державні посади, а передусім тому, що [жінки] – поза домом. Перш ніж ви дійдете до питань управління, ви зіштовхнетеся з опором талібів проти того, щоб жінки перебували поза домом без нагляду родича-чоловіка, з усвідомленим неприйняттям спілкування жінок з чоловіками, з якими вони не одружені, та зі сприйняттям інтелектуальної неповноцінності жінок, спричинене тим, що їхні свідчення оцінюються наполовину як свідчення чоловіків (уявлення, укорінені у древньому хадисі, походження якого ставиться під сумнів реформаторськими ісламськими вченими та справді поміркованими мусульманськими модернізаторами)", – пише Маккарті.
Читайте також: Reuters: Пакистан і Китай надають допомогу Афганістану і домовляються про співпрацю з Талібаном
Однак шаріатський супремасизм не є монолітним. Наприклад, шаріатська організація "Брати-мусульмани" – найвпливовіша в сучасній історії, оскільки вона дуже гнучка щодо засобів просування та впровадження шаріату, але має ті самі цілі – вірність принципам шаріату. Журналіст наводить приклад "найвпливовішого вченого цієї найвпливовішої організації" – шейха Юсефа аль-Карадаві. Незважаючи на схвалення насильницького джихаду, Карадаві здобув симпатії завдяки своїм відносно "поміркованим" поглядам на право жінок голосувати та займати виборні посади.
Карадаві – не поміркований. Він зі схваленням читав лекції щодо "жіночого обрізання, шаріатських правил, які обмежують жіночу спадщину половиною чоловічої частки, право чоловіків мати кількох дружин, право чоловіків, які б'ють своїх дружин, та покарання жінок-жертв зґвалтування. "Щоб зґвалтована жінка вважалася невинною, – пояснював шейх, – вона повинна добре поводитися. Якщо вона одягнена нескромно, вважається, що вона сама здійснила сексуальне насильство над собою". Карадаві також з ентузіазмом закликав жінок вести джихад, у тому числі як смертники, зауважує журналіст.
Усе це – логічні позиції шаріатського супремасиста. Обмеження та покарання жінок є класичним ісламським "правом". Підтримка джихадисток передбачає корпоративну оборону ісламських територій та умму (усвідомлену у всьому світі ісламську спільноту). Якщо не вистачає чоловіків для успішного ведення джихаду, жінки повинні бути залучені до цього для більшої користі від перемоги над уявними ворогами ісламу, йдеться у матерілі.
На думку Маккарті, саме ця лінія мислення пояснює, чому Карадаві підтримує виборче право жінок та жінок-законодавців, особливо в суспільствах, які зазнають, як він вважає, впливу Заходу.
При цьому, у Карадаві є діти, яких він обожнює. Він є прихильником жіночої освіти і пишається докторськими ступенями трьох своїх дочок. Тим не менш, його підтримка жіночої науки та участі в політиці не стосується розквіту жінок – йдеться про захист умми: "Якщо жінки-мусульманки не займаються освітою та політикою, а чоловіків-мусульман не вистачає на всі ці посади, вільні місця заповнять немусульмани та секуляристи, чий агресивний західний вплив підірве просування шаріату".
Читайте також: Між халіфатом і еміратом
По-перше, він припускає, що жінок-високопосадовців буде “мало”, тому вони не становитимуть ніякої небезпеки і не зможуть контролювати чоловіків, що було б неприпустимим. Ба більше, аль-Карадаві вважає, що немає реальної шкоди в тому, аби дозволити жінкам бути в парламенті, оскільки ні чоловіки, ні жінки не можуть самостійно приймати закони. "Законодавство належить Богу, – каже він, – а ми лише заповнюємо прогалини".
"Ось що Блінкен, Державний департамент, адміністрація Байдена та двопартійна прогресивна зовнішня політика Вашингтона не беруть до уваги. Проблема з талібами та прихильниками шаріату загалом – це нав'язування ними тоталітарної системи, яка за своєю суттю є дискримінаційною та жорстокою. Система не є відкритою для законодавців, які переслідують інтереси своїх виборців. Це західна концепція, яку шаріат розглядає як вияв бажання людини мати пріоритет над вказівками Аллаха", – зауважує Ендрю Маккарті. Питання не в тому, чи дозволено кільком жінкам зайняти посади в шаріатському уряді. А в тому, що уряд шаріату має право впроваджувати задушливі стандарти шаріату та неухильно їх застосовувати.
У коментарі Тижню директор Міжнародного центру дослідження проблем безпеки, автор книги "Ісламська держава" Олександр Кореньков зазначив: "Немає різниці, скільки жінок буде в уряді, таліби – були й залишаються терористами". "Фактично, вони тримають зараз у заручниках все населення Афганістану, тому що керують страхом. Там немає жодних економічних реформ, політичних послаблень. Єдине позитивне, що можна відзначити – це те, що там на певний час припинилися бойові дії і не так активно вбивають на вулицях людей, як раніше", – говорить експерт. Утім, на його думку, це ненадовго, враховуючи що всі ці вбивства завжди коїли таліби. "Таліби терористи, тому незалежно від того, скільки жінок вони введуть в уряд, це не змінить їхню природу", – наголошує Кореньков.
Щодо реакції міжнародної спільноти на події в Афганістані, Олександр Кореньков зазначає, що світ був шокований таким швидким захопленням Кабулу 15 серпня, і весь цей час різні держави не могли оговтатись. Зараз реакція поступово ставатиме більш раціональною, порівняно з "кволою" перша реакцією, коли всі "намагалися забратися звідти якомога швидше" – все було поспішно і не сплановано.
"Ситуація з Афганістаном зараз схожа на ситуацію, коли терористи захопили літак із заручниками. Вони обіцяють не вбивати заручників, поки ті передаватимуть цим терористам гроші і їжу. Так само і з Афганістаном, але проблеми будуть тільки збільшуватися. Там зараз складна економічна ситуація – засуха вже не перший рік, там бідність, валюта фактично вже знецінилася. Таліби намагаються витиснути з міжнародної спільноти якомога більше, а міжнародна спільнота не може прогодувати 40 мільйонів людей, захоплених талібами, тому всі змушені якось балансувати між тим, щоб і місцевому населенню допомогти, і якось домовитися з талібами, що ті гроші і продукти, які їм будуть передаватися, не будуть витрачатися тільки на підготовку терористів. Це складна ситуація… Я думаю, що всі зараз намагаються знайти якийсь баланс: і не визнавати талібів, і якось намагатися допомагати місцевому населенню. А у талібів зараз дуже вигідна ситуація – вони намагаються публічно показати себе поміркованими, а по факту ні на крок не відступають від своїх старих принципів і не припиняють бути террористами", – зазначає експерт.
За словами Коренькова, якщо раніше таліби атакували військових і підривали готелі, то зараз вони змінили свою політику з тероризму на терор – тримають в страху все населення: вбивають, розстрілюють. "Вони не перестали бути терористами, але світ повинен якось з ними комунікувати, тому що вони, як у літаку, захопили країну і погрожують її заморити голодом або всіх повбивати, якщо їхні інтереси не будуть враховуватися. А інтерес талібів – отримати гроші, щоб якось утримати на плаву цю величезну країну. Бо якщо вони не зможуть нагодувати афганців, почнуться протести, голодні бунти", – говорить експерт.
На його думку, "дипломатична" реакція світу є вимушеною. Причому, це вимушена реакція Західного світу, а якщо казати про Росію, Китай або Іран, то вони діють відповідно до своєї вигоди. "Вони досі святкують вихід американців з Афганістану, але зараз потроху "тверезіють" після цього святкування. тому що зрозуміли, що тепер їм в першу чергу доведеться страждати від того, що буде відбуватися в Афганістані", – каже Кореньков.
Він також пояснює неоднозначну реакцію світу на талібів тим, що вищезгадані Росія, Іран і Китай опинилися у несподіваному становищі. Вони не те щоб підтримують саме "Талібан", вони просто підтримували ворогів США. "Вони думали, що головне, щоб пішли США, але насправді вони навіть не вірили що ті підуть. Вони думали, що довше цей хаос триватиме, то довше американці витрачатимуть гроші, тим краще це буде для них. Тому вони готові були і чорта підтримувати, аби зробити погано американцям, але американці пішли, і зараз вони зрозуміли, що не все так райдужно, як вони собі малювали… Вони зараз бояться, як би ця хвиля не перекинулася через кордон і не зачепила їх. Тому що поряд із Афганістаном – китайський Сіндзянь, який потерпає від репресій, де постійно відбувалися повстання і терористичні акти. У Середній Азії – Таджикистан, який потерпав від громадянської війни, поряд – Пакистан, де на заході майже неконтрольована територія, де терористи базувалися десятиріччями. Це все дуже хиткі регіони, які за першої ж можливості просто запалають, і що далі робити із цим, ніхто не знає. Якщо американці не змогли це все утримати, то ні у кого не буде ні ресурсів, ні бажання повторити цей досвід", – додає Олександр Кореньков.