Ви майже одразу запропонували родині бути адвокатом у справі про вбивство Артема Мирошниченка. Чому вам це було важливим?
— По-перше, у наших проєктах в Українській Гельсінській спілці з прав людини є пункти не тільки про допомогу, наприклад, ВПО, а й окремо про захист і представництво в судах щодо справ громадських активістів, які, на жаль, теж дуже часто потребують юридичних консультацій і супроводу. Ми сконтактували з братом Артема Сергієм і запропонували адвокатські послуги. Я вирішив узяти цю справу особисто, бо розумів, як важливо встановити справедливість і покарати винних у загибелі відомого на Донеччині волонтера. Так склалося, що договір ми підписали того дня, коли Артем Мирошниченко, на жаль, помер, хоча всі сподівалися, що його вдасться врятувати в Лиманській травматологічній лікарні, у якій він перебував у комі всі дні після нападу.
Які просунулася справа за рік, що минув від часу трагедії?
— Можу констатувати, що досудове розслідування відбулося доволі жваво: слідчий, якій здійснював розслідування, намагався зробити все якомога швидше та якісніше. Якихось зауважень щодо цього етапу процесуальних дій у нас немає. Опрацьовано всі відомі на той час версії, опитано свідків, усю документацію оформлено чітко і професійно — ми всі знаємо, як це важливо в таких справах. Але все, що стосується судів, на жаль, відбувається довго й непродуктивно. Нам уже важко сказати, скільки разів переносили слухання з різних причин, більшість із яких пов’язані зі стороною обвинувачення.
Читайте також: Справа Артема Мирошниченка: напад за мову
Наприклад, їхні захисники писали заяву про організацію відеоконференцій, щоб не приїжджати у Слов’янськ із Бахмута, що не заборонено законодавством. Але під час цих відеоконференцій ми переважно погано чули одне одного. Тому щоб не допускати порушень процесуального законодавства і прав обвинувачених, які потім можуть трактувати як такі, що вплинули на вирок, ми змушені були вимагати явки всіх сторін безпосередньо до залу суду. Бувало, що конвой просто не доставляв їх до залу суду з невідомих причин. За цей час допитано тільки чотирьох свідків. Зокрема, адвокати обвинувачених розпитували дівчину, яка виявила непритомного Артема, як саме його намагалися пересувати до приїзду швидкої — чи, бува, не падав він під час перенесення. Але отримали чітку відповідь, яка не дає приводу припускати, що пошкодження, які стали причиною смерті, могли з’явитися вже після скоєння злочину.
Чому справу перенесли з Бахмута у Слов’янський суд? Чи не можна це розцінювати як спробу «загасити» резонанс, щоб на засідання не приходили земляки вбитого?
— Якоїсь миті з’ясувалося, що в Бахмуті неможливо скласти суддівські трійки через брак суддів. Хтось був на лікарняному, хтось у відрядженні, у відпустці тощо. Тепер повернути суд назад неможливо, бо справу призначено вже у Слов’янському суді, призначено трійки суддів, вони працюють. Я не думаю, що в цьому був якийсь задум позбавити людей права бути присутніми на засіданнях. У Слов’янську завжди є друзі та знайомі потерпілих, які приїжджають на слухання. Активісти зі Слов’янська роблять звідти онлайн-трансляції, про перебіг справи інформує на своїй сторінці у фейсбуку Сергій Мирошниченко. Є можливість приходити й у суд Бахмута, де під час слухань перебувають обвинувачені та їхні захисники. Але так, одного разу на слухання саме в Бахмуті не пустили групу активістів і пояснили це карантинними обмеженнями. Я давав із цього приводу коментар: це незаконно, нині немає обмежень для перебування в залі суду людей, які мають бажання бути присутніми. Тому ми запрошуємо всіх активних людей, які стежать за цією справою, приєднуватися в будь-який спосіб.
Чому справу не вдалося перенести з Донецької області в інший регіон для об’єктивнішого судового розслідування?
— Бо стався злочин і відбувалося слідство на території Донецькій області, потерпілі та свідки також перебувають тут, тому перенесення було би нелогічним і незручним.
Читайте також: Напади на активістів: не місцева проблема
Яких позицій дотримуються обвинувачені, чи визнають свою провину? Як пояснюють мотиви своїх дій, що призвели до загибелі Артема Мирошниченка?
— Наразі обоє обвинувачених перебувають у слідчому ізоляторі міста Бахмут. Їм уже всьоме подовжили перебування під арештом. Ми погоджуємося з думкою прокурора про те, що звільняти цих людей на будь-яких умовах небезпечно. Бо це тяжкий злочин, і хоча на момент досудового розслідування один із них зізнався, що скоїв злочин, інший — частково визнавав участь, тепер обоє обвинувачених в убивстві Артема Мирошниченка не визнають своєї провини. Але знаючи всі матеріали справи, ми припускаємо, що відмова від визнання вини — це лише тактика захисту, яка має на меті затягувати процес задля зменшення уваги суспільства до справи. І бажано водночас звільнити обвинувачених з ізолятора. На наш погляд, є велика ймовірність, що в разі звільнення під домашній арешт обвинувачені, які не визнають провини й намагаються в будь-який спосіб уникнути покарання за свої дії, спробують покинути територію, яку контролює Україна.
На сьогодні самі обвинувачені ще не свідчили відповідно до режиму розглядів провадження. Ми чекаємо, що це відбудеться наприкінці процесу, коли буде можливість запитати їх особисто. Станом на зараз — одна зі статей, яку їм інкримінують, дійсно стосується викрадення мобільного телефона. За матеріалами справи можна знайти моменти, які вказують, що вони взагалі мали намір поцупити цінні речі. Але без допитів обвинувачених у суді ще важко говорити про остаточні висновки.
Днями відбувся черговий поворот: змінився голова суддівської трійки через хворобу попередньої судді. Зараз справа знову фактично опинилася на початку, ми відкотилися на кілька місяців назад. Кримінально-процесуальний кодекс передбачає, що в такому разі суддя може просто ознайомитися з матеріалами справи, переглянути записи слухань, які вже відбулися по суті справи, і розпочати нові слухання з моменту, на якому справа зупинилась. Але сторона захисту категорично не згодна з таким варіантом, тому за головуванням нового судді знов відбудеться допит свідків, яких уже допитували в залі суду. Зокрема, знов викликатимуть батьків Артема, для яких це дуже важке випробування. Наступні слухання вже заплановано на січень–лютий 2021 року.
Читайте також: Сергій Стерненко: Національна поліція – це злочинна організація, яка має окремі ознаки правоохоронного органу
У залі суду неодноразово виникав конфлікт з адвокаткою одного з підсудних, яка демонстративно вживає російську мову під час роботи в суді, аргументуючи тим, що ми перебуваємо в «особливому регіоні». Чи можна на законному рівні це змінити?
— Від імені потерпілого Сергія Мирошниченка ми подали заяву до судді, що головує, із проханням ужити заходів до адвокатки, яка дозволяє собі спілкуватися російською мовою під час судових слухань. Безперечно, всі розмови в суді повинні бути державною мовою. Тільки за клопотанням особи, яка не володіє державною мовою, вона може давати пояснення тією, якою володіє вільно. Але це ніяк не стосується роботи адвоката: він може запитувати особу, яка не розуміє української, лише після звернення до суду з клопотанням. Але в нашому випадку були такі моменти, коли адвокатка запитувала російською мовою свідків, які відповідали їй українською. Після нашого звернення в залі суду вона намагається триматися закону, хоча зі своїм підзахисним спілкується тільки російською. Хоча він із дитинства навчався в закладах, де процес навчання відбувається державною мовою, тому й це доволі показова ситуація — причин для таких винятків начебто не має бути.
Які ваші нинішні прогнози в цій справі?
— Новий суддя, якого призначили у справі, запланував п’ять засідань до лютого 2021 року, тому сподіваюся, що справа рухатиметься швидше. Віримо, що вирок буде законним і справедливим. За дії, що призвели до смерті Артема Мирошниченка, суд справедливо покарає винних. За цими статтями передбачено до 10 років ув’язнення.
—————————————-
Олександр Кадієвський народився 1980 року у Краматорську. Має дві вищі освіти: економічну (Донбаська національна машинобудівна академія) та юридичну (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). Від 2010 року працює адвокатом. Голова відділення Асоціації правників України у Донецькій області, координатор Приймальні УГСПЛ у місті Краматорськ.