Олег Тягнибок має амбітні плани провести свою політсилу до Верховної Ради наступного скликання на виборах-2012. Він готовий співпрацювати з іншими партіями, що не підтримують політику Віктора Януковича і Ко, як під час виборчої кампанії так і у парламенті і проводить з ними активні переговори.
Голова ВО «Свобода» навіть відмовився від жорсткої критики своїх нинішніх союзників, серед яких дві найрейтинговіші на сьогодні опозиційні політсили БЮТ і «Фронт змін», хоча раніше досить жорстко вказував на прорахунки їхніх лідерів. Але при цьому Тягнибок досить скептично налаштований до ідеї вивести на наступні парламентські вибори спільний список кандидатів «на основі нейтральної партії» і з нейтральним лідером, яку давно обговорювали в кулуарах БЮТ і яку нещодавно озвучила Юлія Тимошенко. «Я не знаю, чи реально взагалi на сьогоднiшнiй день говорити про створення єдиного списку на базi єдиної нейтральної партiї», – стверджує політик, хоча він і готовий вести дискусію з цього питання з своїми партнерами. На думку Тягнибока, така стратегія опозиції не допоможе їй сформувати парламентську більшість після виборів. Він переконаний, що на вибори потрібно йти трьома колонами, що гуртуватимуть опозиційні сили навколо трьох ідеологій – соціал-демократичної, ліберальної та націоналістичної.
У.Т.: Які стосунки у ВО «Свобода» з опозиційними силами, що входять до Комітету опору диктатурі? Раніше ви заявляли, що збираєтесь виходити з КОД, потім цю інформацію спростовували. ВО «Свобода» таки залишається в організації?
ОТ: Після підтримки парламентською опозицією закону «Про вибори народних депутатів», всупереч рішенню Комітету опору диктатури, була наша заява, але не про вихід ВО «Свобода» з Комітету опору диктатурі, а про доцільність існування цієї структури. Позиція парламентської опозиції була нам абсолютно не зрозумілою. Напередодні голосування на КОДі одностайно ухвалили рішення: «опозиція наполягає на збереженні старого закону, за яким двічі відбувалися вибори народних депутатів. Депутати від опозиції відкликають всі свої законопроекти про вибори. Жоден депутат від опозиції не повинен брати учать у пленарному засіданні, на якому розглядаються законопроект про вибори, поданий владою.» І тут раптом 366 голосів за цей закон. Конституційна більшість. Тим самим, опозиція легітимізувала перед європейським співтовариством закон, за яким здійснюватимуться фальсифікації. Адже Венеціанська комісія рекомендувала ухвалювати Закон «Про вибори» колективно, коли буде консенсус між владою і опозицією.
Якби опозиція не голосувала, а влада протягнула б закон, уся Європа кричала б, що Янукович ухвалив його під себе. А так, Європа бачить, що президент домігся консенсусу влади і опозиції. У деталі в Європі не влазять, і коли опозиція потім кричатиме, що вибори сфальсифіковано, це не сприймуть серйозно.
Ухвалений закон «Про вибори» буде вигідним саме для Януковича і ПР, а не для опозиції. Фактично, це повторення старого кумівського закону, за яким у 2002 році перемогла «Наша Україна», але спікером став представник прокучмівської політсили Володимир Литвин, через купівлю мажоритарних депутатів.
Януковичу потрібно 300 голосів у парламенті щоб повністю узурпувати владу. Конституційна більшість потрібна, щоб змінити Конституцію і перетворити Україну на парламентську республіку, провести вибори президента у Верховній Раді, і знову обрати президентом ставленика ПР. Тому, за провальної соціально-економічної ситуації регіоналами потрібних закон, що створить максимально сприятливі умови для використання адмінресурсу, фальсифікацій і маніпуляцій, щоб провести потрібну кількість депутатів в парламент. ПР використовуватиме схеми обдурювання людей через запуск на мажоритарні округи так званих «незалежних» кандидатів. Вони критикуватимуть владу, всі партії, потім роздаватимуть подарунки, куплені за бюджетні кошти. А далі в парламенті приєднуватимуться до фракції ПР або просто голосуватимуть, як потрібно регіоналами.
Тому «Свобода» розкритикувала закон про вибори, назвавши його змовою між опозицією і владою. І саме тому ми поставили питання про доцільність існування КОДу. В ідеалі, в демократичному суспільстві, де влада і опозиція зорієнтовані на розвиток держави, але просто мають різне бачення її розвитку, звісно такий компроміс можливий з багатьох питань. Але з представниками донецького олігархічного клану домовлятись неможливо. Історія показала, що всі підписані з ними меморандуми, універсали, «ширки» завершувались тим, що ті, хто домовлявся з регіоналами, залишався ні з чим.
УТ: Отже, «Свобода» таки вийшла з Комітету опору диктатурі?
ОТ: За тиждень після того, як ми висловили свою позицію, відбулось засідання політради партії, де ми обговорювали це питання. Ми розкритикували закон «Про вибори народних депутатів», але він вже існує, тому треба діяти відповідно до нових умов. Комітет опору диктатурі створений, аби чинити опір диктатурі, тому стукати дверима нелогічно. Хоча так само не можлива діяльність Комітету в попередньому форматі. Тому, ми продовжуємо брати участь у роботі КОД, але пропонуватимемо свою стратегію, як чинити опір режиму Януковича. Одна з головних наших вимог – жодної співпраці з режимом Януковича.
УТ: І якими методами КОД планує чинити опір?
ОТ: Методи різні. Перший – парламентська боротьба. Але парламентська опозиція не використовує його як слід. Другий – протистояння на рівні депутатів місцевої влади. Що «Свобода» успішно демонструє в тих радах, де ми маємо найбільше депутатських місць. Потрібна координація дій опозиційних депутатів місцевих рад. Бо ми, наприклад, виносимо проект рішення про висловлення недовіри головам облджерадміністрацій, як представникам режиму Януковича. Але за це голосують не всі представники опозиційних сил. Можу навести сотні прикладів, коли депутати з партій, які входять до КОДу голосують синхронно з ПР, або переходять до фракції регіоналів. Часто «Свобода» ініціювала заяви про політичні репресії, і представники інших опозиційних політсил не голосували «за», бо боялися зіпсувати стосунки з місцевою владою. Отримуємо дивну ситуацію: на всеукраїнському рівні політсила проти Януковича, а на місцевому співпрацює з його васалами. Та необхідне несприйняття не лише політичних, а й соціально-економічних дій влади. Це стосується, наприклад, приватизації землі сільськогосподарського призначення, виплат пенсій, зарплат, виплат незахищеним верствам населення, захисту громадян від рейдерів.
І третє. Є вулична протидія. Ми вважаємо, що акції протесту потрібно проводити щоденно, причому спільні.
Окремо потрібна стратегія дій під час виборчої кампанії. Це має бути режим взаємонепоборювання, спільних агітаційних заходів, повної координації спостерігачів і членів дільничних комісій. Але найважніше – це робота юристів після виборів, коли рахуватимуть голоси. Бо фальсифікації будуть стовідсотково. Маємо свіжий приклад – недавні вибори мера у Вишневому. Там не реєстрували спостерігачів, жодного нашого члена комісії не було, пачками вкидали бюлетені (в Інтернеті повно фотографій, які це підтверджують), журналістів видворили з дільниць, коли відбувався підрахунок голосів. В результаті, містечко, яке завжди підтримувало патріотичні політсили, «раптом» проголосувало за регіонала. (Позачергові вибори у місті Вишневе Київської області пройшли 11 грудня. З результатом в 70% голосів переміг кандидат від Партії регіонів, секретар міської ради, Ілля Диков. Друге місце з результатом в 11% посів Вадим Курбатов з ВО «Свобода» – авт.).
Ще один момент: що ми будемо робити, коли опозиція переможе на виборах. Режим Януковича не погодиться з таким результатом і використовуватиме силові методи для збереження статус-кво. І нам треба знати, чи готові ми до вуличного протистояння, чи можемо виводити людей, які будуть боротись за свої права.
І наступний етап – що ми будемо робити в парламенті, за які закони голосуватимемо. Ми мали негативний приклад 2007 року, коли перемогли представники державницьких патріотичних сил, було 229 голосів, свій президент, свій прем’єр і контроль у більшості обласних рад. Але вони не мали домовленостей про спільне голосування і єдиної позиції. У результаті до влади прийшов Янукович.
УТ: Це стратегія, яку потрібно виконати. А на якому етапі її впровадження зараз знаходиться опозиція?
ОТ: КОД працює. Створено кілька робочих груп, основна – з напрацювання ідеологічної платформи. Нам потрібно врахувати помилки 2007 року. Ми маємо озвучити, за які закони ми будемо голосувати, щоб люди бачили, що ми передбачувані політичні сили. Щоб не виникало таких делікатних ситуацій, як з законом «Про вибори». Перед виборами всі кричали, що потрібна пропорційна система з відкритими списками, а в результаті підтримали змішану, де пропорційна частина і далі передбачає закриті списки.
Ми виступаємо за пропорційну систему за відкриті списки. Україна мала б бути поділена на триста округів (ми вважаємо, що для України достатньо 300 депутатів). Партія, яка бере участь у виборах, має висунути кандидата на кожен округ. Виборець приходить на дільницю, отримує простий бюлетень, де написана назва партії і прізвище кандидата, що йде від неї в цьому округу. Тоді людина знає, за кого голосує. Далі кандидатів від партії розподіляють за місцями у списку. відповідно до кількості голосів, яку вони отримали на виборах.
А в нас зараз партія асоціюється лише з її лідером, можуть знати ще першу п’ятірку. А далі у списку охоронці, коханки, кухарки. Так нівелюється сам принцип парламентаризму.
У.Т.: Ви намагались проштовхнути цю ідею, можливо за допомогою парламентських опозиційних сил?
Звісно ми це робили. Було рішення КОД не підтримувати закон від влади, але в парламенті опозиція діяла інакше.
У.Т.: Чи поділені вже мажоритарні округи між членами Комітету опору диктатурі? Як ви ставитесь до ідеї сформувати єдиний партійний список опозиційних сил?
ОТ: Постійно піднімається тема, що треба ділити округи. Але ж не це основне. Округи ми встигнемо поділити і в липні, і в серпні. Хвилі піднімають представники диванних партій, які розуміють, що не подолають п’ятивідсотковий бар’єр. На днях знову викинули інформацію, що округи поділено. Я вам кажу ексклюзивно – це повна брехня. Ми лише попередньо проговорюємо принципи поділу.
Сьогодні з партій, що виступають проти Януковича пройти п’ятивідсотковий бар’єр мають три сили «Батьківщина», «Фронт змін» і «Свобода». Кожна ж цих партій має різні ідеологічні платформи. «Батьківщина» із своєю ідеологією солідаризму – соціал демократи, «Фронт змін» – типова ліберальна партія, «Свобода» – партія націоналістична. Нас об’єднує те, що ці ідеології державницькі, і що ми боремось з режимом Януковича.
Ми пропонуємо варіант, коли б ці політсили йшли на вибори трьома колонами за партійними списками, бо сукупний результат трьох партій буде більшим, ніж, якщо вони сформують єдиний список. Неодноразово проводились соціологічні опитування, які свідчать, що виборець «Свободи» не піде на вибори, якщо партія опиняться в одному списку з «Батьківщиною» чи «Фронтом змін». Йому може не подобатись голосування цих політсил в парламенті чи окремі особи. І те ж саме можна сказати про виборця «Батьківщини» чи «Фронту».
Паралельно ми пропонуємо узгоджувати кандидатів по мажоритарних округах. Можу гарантувати, що 99% мажоритарних округів по Західній Україні виграють кандидати, що підуть під брендом «Свобода-Батьківщина-Фронт змін». У центрі України за такою схемою є шанси виграти 80% округів, і навіть 50% на сході.
Що стосується інших партій, які самотужки не зможуть потрапити до парламенту, ми не проти співпрацювати з ними. Дамо і їм округи, але вони мають чітко сказати, до якої з фракцій: «Батьківщини», «Фронту» чи «Свобод» вони увійдуть після виборів. Щоб не було ситуацій, коли після проходження до парламенту, вони почнуть говорити, що їхня перемога – результат лише їхніх зусиль, а потім йтимуть до Партії Регіонів.
І дуже важливо, щоб кожна з партій несла політичну відповідальність і унеможливлювала попадання до списку потенційних «тушок».
У.Т. Нам відомо про випадки, коли ваші однопартійці йшли на співпрацю з владою? Як «Свобода» бореться з «тушками»?
О.Т.: Є кілька факторів. По-перше – ми партія ідеологічна, і всіх, хто прийшов, не приймаємо. Є серйозні критерії щодо вступу в нашу організацію. Людина має прочитати програму і статут, вона має розуміти: те, що написано в програмі – то є її життя. У нас є таке поняття, як партійна школа. Другий фактор – служба безпеки партії, центральна служба обліку кадрів і партійний суд. Ці структури ведуть свою роботу, здійснюється певний відсів і контроль. У нас дуже скрупульозно ставляться до підбору кандидатів в депутати. Щоб потрапити в список, людина повинна мати стаж в партії, обіймати в партії посаду. Існує персональна відповідальність керівника, який рекомендує когось кандидатом в депутати. Ви не побачите у нас в списках випадкових людей. Звичайно, трапляються поодинокі випадки, але ми одразу різко на це реагуємо.
УТ: «Свобода» часто оприлюднює факти протизаконних дій представників влади, вказує, що правоохоронні неадекватно реагує на такі дії. Але при цьому не має жодної реакції на дії депутата Львівської облради від ВО «Свободи» Василя Камінського. Як відомо, 4 грудня він спричинив ДТП, оскільки перебував за кермом у нетверезому стані? «Свобода» застосовує подвійні стандарти?
О.Т.: Ця людина буде виключена з організації. Ми правда ще не маємо остаточної інформації, а роботи висновки тільки на основі повідомлення ЗМІ не хочемо. Ми мусимо перевірити інформацію, подану журналістами. Але проступок нашого депутата тягне на виключення його з організації. (На Львівській обласній конференції 17 грудня 2011 року Камінський сам написав заяву про вихід з партії – авт.)
УТ: Ви згадували про роботу місцевих депутатів від «Свободи». Яких результатів вдалось досягти в областях, де «Свобода» має більшість? Бо від багатьох чути, що окрім дивних ініціатив, як-от підігрів вулиці в Тернополі, реальних досягнень «Свободи» на місцевому рівні немає.
О.Т.: Ми обіцяли, чинити організований спротив в органах влади, і ми цього дотримались. Ми регулярно висловлюємо місцевим чиновникам призначеним центральною владою недовіру. Ми обіцяли впроваджувати пряме народовладдя і ми це теж робимо. У Львові, Тернополі, Івано-Франківську ми запровадили масові громадські слухання з будь-яких питань: землі, майна тощо. У Львові кожної суботи і неділі проводять по п’ять таких слухань. Наша діяльність почала унеможливлювати корупцію. Ми оприлюднили перелік комунального майна на сайті львівської облради. Ми здійснюємо трансляції сесій місцевих рад через місцеві телеканали та Інтернет. У Львові ми створили постійно діючу комісію з контролю бюджетних коштів.
Ми зупинили оптимізацію навчальних закладів і медичних установ у Львівські області. По всій Україні скорочення лікарень, там – ні. В Тернополі найдешевший проїзд у громадському транспорті. Ми запровадили програму соціальний автобус. Всіх пільговиків провозять, ми зробили соціальний автобус. В маршрутних таксі мають право їздити шість пільговиків.
У.Т.: Авто, на якому ви їздите, не з дешевих(Toyota Sequoia коштує від $70 тиc. – Ред.). Через подібні аналогії, зокрема, формуються чутки щодо того, хто фінансує партію. Ви можете відверто сказати, хто нині є спонсором ВО «Свобода»?
ОТ: Ми навіть номер своєї газети присвятили міфам про фінансування партії. Шукали цю інформацію в Інтернеті, назбирали 53 версії. Найбільше мені подобається версія про канадську розвідку.
(Кличе свого одно партійця) Ось музейний екземпляр «олігарха», який фінансує «Свободу», депутат Київської облради. Колись я вже називав його прізвище, його опублікували в ЗМІ, за тиждень до нього прийшла податкова, довелось закрити ділянку бізнесу. Ми цих людей не приховуємо, але на них чиниться тиск.
У 2006 році, після парламентських виборів, ми зрозуміли, що без фінансування, маючи найшляхетнішу ідею, ми нічого не зможемо зробити. Тоді ми створили Економічну раду. Це клуб за інтересами, в який входять члени нашої партії, що є підприємцями. Це – представники малого і середнього бізнесу. Час від часу вони приводять в економічну раду друзів, які цікавляться організацією. Буває, що ми і їх в «нашу віру» переагітовуємо. Такі економічні ради створені у всіх областях. Суть їхньої діяльності не тільки в тому, щоб давати гроші. Вони допомагають, хто чим може.
Цей офіс ( по вул. Саксаганського) належить нашому однопартійцю, який займається бізнесом на Сумщині і в Києві. Раніше у нас був офіс на Великій Житомирській. Його теж надав наш прихильник.
Називаю вам прізвище – Роман Онуфріїв, голова фракції в Івано-Франківській міській раді. Він власник найбільшої в Західній Україні друкарні. Отже зрозуміло, звідки з’являється наша газета. Ще у нас є член партії, який постачає папір. Автомобіль, яким я користуюсь, –не мій. Його дав мені ще один однопартієць. Це фактично партійне майно. Є члени партії, які дають картки і на пальне, от так і виживаємо.
У нас був випадок, коли один з наших симпатиків розмістив тисячу білбордів по Україні. Це був міжвиборчий період. Ми розвішали білборди, і одразу ґвалт: звідки у Тягнибока гроші.
Не хочу розказувати про членські внески, хоча вони теж є. За ці кошти ми утримуємо канцелярію, платимо за комунальні послуги.
Я розумію, чому цей міф ходить, бо нам більше закинути немає чого. Те, що ми фашисти? Ну це вже нецікаво. Але цей міф ми поступово долаємо, як і багато інших міфів.
Ми долаємо міф, що «Свобода» – це львівська партія. У нас депутати в Київській облраді, в Полтаві, на Черкащині, Сумщині Дніпропетровщині.
У.Т.: Ще одне слабке місце «Свободи» – слабкий кадровий потенціал. Переважна більшість членів ВО «Свобода» є представниками гуманітарної сфер. Але ж партія, що претендує на місця в парламенті повинна мати професійних економістів, юристів, чітку економічну програму…
ОТ: Будемо розвінчувати всі міфи. Ось Юрій Левченко – керівник нашої Аналітичної служби. Має кілька вищих освіт, закінчив Лондонську школу економіки. Андрій Хомицький – викладач банківського інституту. Цих людей багато. У нас хороша економічна програма.
У нас є проект Конституції, автором якого є професор Шевченко, доктор юридичних наук Київського університету, відомий конституціоналіст. Святослав Ханенко – колись заступник міністра охорони здоров’я, зараз депутат Київської облради. Він – поважна людина в медичному середовищі.
УТ: Який зараз рейтинг має партія на сході України?
ОТ: За останніми опитуваннями в Дніпропетровську було 4,7%. На довиборах до Харківської обласної ради у лютому цього року наш однопартієць здобув підтримку 10% виборців. І це у далекому сільському районі. У містах як відомо наш рейтинг більший. Враховуючи масове розчарування Партією регіонів у базових для них регіонів, з’являється шанс значно підсилити свої позиції на Сході.