Попередник нашого співрозмовника Віктор Пшонка, який власне і вив гніздечко, мабуть, прискіпливо вибирав собі місце в прокурорському кварталі, аби не тільки добре працювалося, а й було безпечно. Вибирав надовго, може, й назавжди.
Обставляв із любов’ю та шиком, щоб серце тішилось і гості заздрили. Тільки не вийшло. Довелося втікати. Нині в розкішному кабінеті з важкими добротними меблями – новий господар. Уже освоївся, приймає відвідувачів. Олег Ігорович у ГПУ людина нова. Щоправда, встиг попрацювати в системі прокуратури, але, мабуть, і не мріяв, що посяде колись крісло самого генерального. Але так сталося. Тепер змушений не тільки швидко звикати до нової ролі, а й виснажливо працювати. Часи в країні непевні, проблем накопичилось безліч. Те, що прокуророві дрімати ніколи, було зрозуміло з його дещо втомленого вигляду і щільного графіка, в який ледь пощастило втиснутись. Говорили з в. о. генпрокурора Олегом Махніцьким про роботу: про стан прокуратури, спроби її реформування, про люстрацію, стан розслідування резонансних справ і, звичайно, про зброю.
У. Т.: Місяць тому ви вперше зайшли до свого нового робочого кабінету. Що вам залишив попередник Віктор Пшонка?
– Порожні папки, канцелярські прилади на столі, особистих речей не було. Усе було чисто, підметено, навіть не відчувалося, що тут хтось працював.
У. Т.: Як вас зустріли нові підопічні?
– Частина заступників зустріла нормально, частина стримано. Коли я приїхав у перший день сюди з віце-спікером Кошулинським, який мене представляв, деякі з них взагалі не прийшли. Пізніше з частиною довелося попрощатися, провести кадрові зміни, і зараз уже призначені нові заступники: Голомша, Баганець, лишилася ще одна відкрита вакансія.
Читайте також: Влада йде по трупах
У. Т.: Не секрет, що органи прокуратури були одним зі стовпів режиму Януковича. Як так сталося, що саме вам, свободівцю, доручили очолити це відомство?
– Так вирішила коаліція. Можливо, тому, що «Свобода» завжди декларувала проведення люстрації. Можливо, тому, що я раніше працював у цій системі.
У. Т.: Ви комфортно почуваєтеся на цій посаді, не помічаєте саботажу з боку працівників?
– По-перше, я одразу передбачив можливість саботажу, тож провів кадрові зміни. Це стосувалося і заступників прокурора, і ключових начальників самостійних структурних підрозділів, а також прокурорів областей. Прийшли нові люди, які готові працювати і знають, заради чого вони це роблять. Тобто ймовірність саботажу я виключив.
У. Т.: У якому все ж таки стані обласні прокуратури, особливо на сході? Вони виконують свої завдання?
– На сході призначені прокурори областей: Луганської, Донецької, Харківської, Чернігівської. Звичайно, повністю ще всі зміни не проведені, бо залишаються заступники, але сьогодні прокурори вже мають свої пропозиції щодо них. Наступний етап – це прокурори районів і міст. Поетапно ми здійснюємо кадрові зміни.
У. Т.: А кримські структури вам ще підконтрольні?
– Усі місцеві територіальні прокуратури безпосередньо пов’язані та співпрацюють із Генпрокуратурою. Це на рівні районів і міст. Що стосується прокуратури республіканської, то там є проблема, вона не працює. Частина співробітників скоїли злочин і перейшли на бік ворога. Щодо них прийняті рішення й відкриті кримінальні провадження.
Читайте також: Колабораціонізм на марші
У. Т.: Можна стверджувати, що в прокуратурі нині відбувається певна люстрація?
– Сама кадрова політика ще не означає люстрації. Ми також зараз реформували управління внутрішньої безпеки, яке раніше було під головним управлінням кадрового забезпечення, зробили його окремим структурним підрозділом, що підпорядковуватиметься безпосередньо генпрокуророві. Також будуть виведені представники внутрішньої безпеки з підпорядкування обласних прокурорів і підпорядковані начальникові цього управління. Воно повинно займатися внутрішніми розслідуваннями, зокрема й тими, що стосуються люстрації.
У. Т.: Ви вже місяць працюєте на посаді в. о генпрокурора. Є якісь конкретні здобутки?
– Прокуратура зараз розслідує дуже багато справ, і передусім щодо масових убивств. Сьогодні прийшов до мене заступник генпрокурора Баганець, який керує слідством, повідомив, що є потреба створити ще один підрозділ, бо слідчі не встигають. Стільки справ і об’єктів розслідування, що не вистачає навіть кадрів. Зокрема, і по економіці, і по корупції, і по областях дуже багато. Щодня ведеться робота, щодня щось нове. Не рахуючи тих справ, які пов’язані з Майданом, із сепаратистами. Тим більше сьогодні фактично в державі відбувається війна, тож у прокуратури роботи вистачає.
У. Т.: Яка зараз ситуація з ухваленням закону про прокуратуру і з реформуванням відомства?
– Закон прийняли лише в першому читанні. Там було дуже багато пропозицій, але цей етап свідомо загальмували, бо знали, що угода не підписуватиметься. Прокуратура мала бути на той час каральним інструментом, тому закон тоді не ухвалили. Питання повернення до нього в компетенції Верховної Ради. Звичайно, реформування потрібне, але чи вже сьогодні воно на часі, мені важко сказати. Хоча певні зміни відбуваються. У нас є зараз консультанти із США та ЄС, які надають допомогу в питанні реформування органів прокуратури.
У. Т.: Минув місяць від часу трагічних подій на Майдані. Ви також були їх учасником, кажуть, допомагали виносити поранених?
– Брав участь. Двічі був, скажімо так, на межі життя. Перший раз, коли ми визволяли з автозаків побитих, поранених. Тоді «Беркут» упізнав у нас народних депутатів і почав кидати камінням. Рейки, фаєри летіли. А вдруге під час штурму Інститутської.
У. Т.: У якому стані розслідування? У справі про масовий розстріл мирних демонстрантів фігурує більш як 50 підозрюваних на чолі з Януковичем. Скількох із них уже затримано?
– Є підозрювані, люди в розшуку. Є встановлені особи і ті, що встановлюються. Проводяться слідчі дії, працює велика слідчо-оперативна група, досліджуються всі обставини,
зокрема те, хто стріляв, звідки. Ще дуже багато таких, які треба встановити. Тобто на сьогодні можна говорити приблизно про 50 осіб, але цей список не є закритим і в ході провадження кількість змінюватиметься.
Читайте також: Юрій Луценко: «Необхідно зупинити квотно-партійну анархію»
У. Т.: Скільки ще потрібно на це розслідування часу? Зрозуміло, що питання не дуже коректне, але йдеться про людський біль. Понад сотня загиблих…
– Я розумію. Але сказати про якісь часові межі важко, бо ще проводиться дуже багато оглядів місця подій. Ми ще Будинок профспілок досліджуємо. Там ще є багато чого. Також залежить від того, коли будуть затримані певні особи.
У. Т.: Власне, чому досі нікого не затримано?
– Ними займаються відповідні оперативно-розшукові підрозділи. Прокуратура виконала низку слідчих дій, повністю забезпечила розслідування у справі й доручила органам СБУ та МВС, які мають у своїй структурі такі підрозділи, розшукати цих осіб і затримати. Прокуратура не має оперативно-розшукових підрозділів. У нас є тільки слідчі та прокурори. Ми повинні розуміти, що ситуація з міліцією зараз трохи складна. Багато деморалізованих людей, чимало таких, які саботують, є ті, хто не хоче працювати на Україну. Складна ситуація сьогодні й у державі, але якось даємо всьому тому раду.
У. Т.: Затримання Януковича було реальним?
– Прокуратура зробила все. Ми відкрили кримінальне провадження, тобто винесли підозру, подали в суд клопотання про його затримання і доставлення під вартою. Всі слідчі дії було виконано. Решта не в нашій компетенції.
У. Т.: Багато хто з колишніх резонансних персонажів досі перебуває в Україні, той самий Клюєв чи Медведчук, але, схоже, про них забули?
– Ні, робота ведеться. Я вам багато чого не можу повідомити. Ще зарано висвітлювати деякі речі. Триває розслідування, є таємниця слідства, і щоб певні особи не знали, що нам про них відомо, ми не можемо оприлюднювати цю інформацію.
Читайте також: Нерви, або страшний сон, що ніяк не закінчиться
Що стосується знову ж таки затримання певних осіб, то прокуратура дала доручення відповідним оперативно-розшуковим підрозділам зробити це. Тобто виконала всі необхідні процесуальні дії, передбачені законом.
У. Т.: Наскільки зараз можна вимагати від прокуратури швидкого реагування? Механізм працює чи все ж таки розбалансований? Є нарікання, що управління на Сході надто повільно реагують на певні протизаконні дії, скажімо, вияви сепаратизму…
– Ми реагуємо відразу, порушуються кримінальні справи, проводяться слідчі дії. Відповідно вже є затримані, які підозрюються в сепаратизмі. Тобто що стосується прокуратури, то вона мобілізована і як механізм працює. Порівняно, скажімо, з міліцією та Службою безпеки, які є деморалізовані.
Міліція ще місяць тому була по інший бік від українського народу і виконувала зовсім інші функції. Вони це розуміють. Ситуація змінилася. Вони розгублені, багато кого можна зрозуміти. У прокуратурі завдяки вчасно проведеним кадровим змінам ситуацію певною мірою вдалося вирівняти. Не скажу, що повністю, але ми і далі працюємо над тим, процес триває. У перший же день я налаштував усіх прокурорів на ті позиції, на яких зараз повинна стояти прокуратура. Це не те, що було раніше. Взагалі виключається можливість будь-яких замовних справ. Усе має бути об’єктивно, всі кримінальні провадження повинні бути переглянуті й там, де немає вини особи, прийняті рішення про виправдання. Чи це відмова від обвинувачення, чи закриття справи, чи виправдальний вирок у суді.
У. Т.: Генпрокуратура дала дозвіл на затримання кримських сепаратистів Константинова, Аксьонова, Березовського, а також зрадників із правоохоронних структур? Чи робляться в цьому напрямку якісь кроки і чи взагалі реально це в нинішніх умовах?
– Питання не до мене, це знову ж таки компетенція СБУ і МВС. У них є спецпідрозділи «Альфа» та інші.
Кримінальна справа окрім притягнення до відповідальності має ще й превентивний характер. Коли людина бачить, що одразу вживаються відповідні заходи, відкриваються кримінальні провадження, в неї починає проявлятися страх не робити цього, бо вона знає, що рано чи пізно доведеться відповісти. Ми, скажімо, спостерігаємо таке на прикладі двох харківських осіб.
У. Т.: А до них не занадто поблажливо поставилися?
– По-перше, суд приймав рішення про обрання для них запобіжного заходу. По-друге, там стаття до п’яти років, а згідно з КПК по такій санкції фактично нереально застосувати взяття під варту. Вже внесено законопроект щодо збільшення санкцій за тією статтею. Але знову ж таки це суд приймає рішення. Хоча, як ви бачите, вони вже змінили свою поведінку, навіть виступили із заявою, що за суверенну Україну, за недоторканність і цілісність держави. Тобто тут також зіграв превентивний фактор.
Читайте також: Дорослішаємо. Російська агресія консолідує українців
У. Т.: Як ви розцінюєте порушення Слідчим комітетом РФ справи проти посадовців із Генпрокуратури? Що це означає? То така гра?
– Це насамперед залякування, спроба тиску, втручання у внутрішні справи України. Дії головнокомандувача Чорноморського флоту РФ учинені на території України, тож даємо відповідну оцінку їх співвідношенню з нормами Кримінального кодексу нашої держави, які передбачають відповідальність за такі діяння, і приймаємо рішення. А коли ми порушили кримінальну справу і через те Слідчий комітет у себе теж порушив кримінальну справу, то стривайте… Так можна дійти до абсурду. Зараз на їхнє рішення можемо порушити своє, але це безглуздо. Ми розцінюємо такі дії як спробу тиску і втручання у внутрішні справи України.
У. Т.: Нещодавно в Австрії було затримано Дмитра Фірташа, одного з українських олігархів, і проведено обшук в офісі іншого – Ріната Ахметова. З вами контактували із цього приводу? Українська прокуратура має якийсь стосунок до тих дій?
– Ні. Ми звернулись у відповідні компетентні органи іноземних держав із листами про можливість співпраці в питанні відстеження, арешту й забезпечення повернення незаконно виведених коштів з України, але спецслужба кожної країни проводить свої окремі розслідування, і ми могли навіть не знати, що там триває перевірка за тими справами. В них є певні дані. Компетентні органи іноземних держав виконують свою функцію. В тому випадку насамперед про це було повідомлено Міністерству закордонних справ і вже потім прокуратурі. Вони можуть проводити розслідування, ми можемо співпрацювати щодо певних моментів, але щодо деяких – вони не зобов’язані ставити нас до відома, коли йдеться про обставини власних розслідувань.
У. Т.: У людей на руках сьогодні купа зброї. Що, на вашу думку, з цим робити: легалізувати чи вилучати?
– Те, що зараз відбувається в державі, зокрема ходить багато безконтрольної зброї, – це ненормально. Навіть із тієї причини, що, коли буде скоєно якийсь злочин, ту зброю треба якось ідентифікувати. А це неможливо, якщо вона не зареєстрована, невідомо за ким числиться і в кого фізично перебуває. Тут треба якось із такої ситуації виходити. Проблема має вирішуватися на рівні держави. На рівні РНБО, уряду, парламенту. Бо це пропозиції щодо законодавчих ініціатив. По-перше, зброю треба інвентаризувати, щоб знати, де й за ким вона є. А по-друге, мусить бути якийсь порядок. Не можна, щоб деякі особи мали цілий арсенал зброї і ходили з нею вулицями, лякали людей і робили безчинства. Це неприпустимо.
Читайте також: Як врятувати Україну?
Звичайно, в ідеалі треба було б, щоб цю зброю здали, але ми розуміємо, що того ніхто не зробить, тому її необхідно хоча б легалізувати, щоб контролювати використання. Зараз прийнято рішення про створення Національної гвардії, і хто йде зі зброєю туди, той легалізується, а хто ні, той буде розцінюватись як злочинець. Або ти захищаєш країну, бо ми на стадії війни, або тобі та зброя для чогось іншого потрібна.
У. Т.: Чи знаєте, де зараз ваш попередник Віктор Пшонка?
– У розшуку, який здійснюють оперативно-розшукові підрозділи. Більшої інформації вам дати не можу.
У. Т.: Чому він так швидко втікав, що залишив хату без нагляду й навіть нічого з нажитого непосильною працею не вивіз?
– Значить були для цього підстави. Недарма ми кримінальну справу проти нього порушили. Отже, йдемо в правильному напрямку?
У. Т.: А чому дозволили розграбувати його будинок і домівки інших утікачів? Адже це майно можна було продати й кошти спрямувати на щось корисне…
– Звичайно. В нас теж до таких випадків негативне ставлення. І прокуратура діє адекватно. Хоч би хто зараз порушував закон, ми на всі ці факти реагуємо. Відкрито кримінальні провадження. І на останній випадок, напад на банк, коли були затримані особи, котрих випустили невідомо яким чином, теж. Щодо цього ми також проводимо розслідування і буде прийнято рішення. Дуже дивні речі сталися. Тому що, коли є напад на банк, хоч би чий він був, навіть якщо гроші здобуті злочинним способом, вони повинні бути стягнуті на користь держави, на користь скарбниці, а не в кишені окремим фізичним особам.
У. Т.: Уже знаєте, як зробити прокуратуру іншою?
– Звичайно, викорінення корупції із прокуратури є проблемою номер один. Це питання професійності, правової позиції прокурора в будь-якому кримінальному, цивільному чи господарському процесі. Адже ми знаємо, що стосовно як господарських, так і цивільних справ були випадки, коли прокурори виконували чиїсь замовлення, зокрема в рейдерських схемах перерозподілу власності й майна. Певна річ, що тут прокурор повинен бути тільки на боці закону і будь-який вплив на нього має бути виключено. Якщо він діятиме тільки з позиції закону, тоді прокуратура буде не каральним інструментом, як раніше, а засобом для забезпечення верховенства права.
У. Т.: Але прокурор хоче їсти…
– Так. Держава має забезпечити. Для того повинні бути відповідна заробітна плата й умови праці. Сьогодні Кабмін розглядає можливості усунення, скажімо так, багатьох засобів матеріального забезпечення прокуратури. Бо не можу назвати пільгою те, що слідчий прокуратури, виконуючи свою роботу, має право безкоштовного проїзду. Йому треба або виділяти на це гроші, а отже, з’являються додаткові витрати, або залишати таке право. За рівнем забезпечення, згідно з рейтингом Ради Європи, Україна на останньому місці щодо забезпечення прокурорів. Так само щодо зарплат і всього іншого. У більшості цивілізованих країн вони отримують приблизно на 10% менше від суддів або скільки само. Тобто ці два органи прирівнюються. У нас зовсім інша картина. Я розумію, що потрібна економія, але, мабуть, треба дивитися з іншої позиції, на чому заощаджувати. Бо зараз, якщо все обрізати й люди на місцях отримуватимуть по 2 тис. грн зарплати, то, звісно, що ніхто не захоче працювати за такі кошти або шукатиме інші шляхи заробітку, що породжуватиме корупцію. Палиця має два кінці: з одного боку, заощадити, з другого – розвалити систему і ще більше загрузнути в корупції.
Біографічна нота
Махніцький Олег Ігорович – в.о. генерального прокурора України. Народився у Львові 15 березня 1970 року в сім’ї службовців. Одружений. Виховує двох дітей. Навчався на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка. Спеціальність «Правознавство». 1996-го стажувався у прокуратурі Львівської області, на вакантній посаді помічника прокурора Франківського району міста Львова. Від 1997-го до 1998-го працював слідчим у прокуратурі того самого району. 1998–1999 роки — слідчий відділу слідчого управління прокуратури Львівської області, яке згодом було реорганізовано в управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Львівської області. Після реорганізації – старший слідчий. Від 1999 до 2001 року – юрист на ПП «Агентство безпеки «Скорпіон». Упродовж 2001–2003 років мав індивідуальну адвокатську практику. В листопаді 2003-го став співзасновником та керуючим партнером адвокатського об’єднання «Валько і Махніцький». У 2006-му обраний депутатом Львівської міської ради за списками ВО «Свобода», член постійної депутатської комісії землекористування. У 2012-му став народним депутатом України за списком ВО «Свобода» під номером 21. Перший заступник голови Комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя. 22 лютого 2014 року парламент призначив Олега Махніцького уповноваженим здійснювати контроль за діяльністю Генеральної прокуратури України. 24 лютого 2014 року став виконувачем обов’язків генерального прокурора України.