Оцініть виборчу кампанію «Самопомочі» загалом. Наскільки вона успішна? Адже так, ви створили кілька сенсацій, увійшли в ради по всьому Сходу, але суто математично за вас проголосувало менше людей, ніж 2014-го.
— По-перше, ми не підходимо до кампанії як до якогось вузького й окремого проекту. За великим рахунком це просто додаток до звичайної роботи з розбудови осередків. Вважаю, що ми виконали завдання, які ставили. Для нас було головне дотримати своєї процедури відбору кадрів, яка тривала весь рік після минулих виборів. Ми створювали ініціативні групи, які протягом перших двох місяців мали показати свою здатність працювати: організовувати громадські акції. Потім була процедура громадського обговорення, адже для нас важливо, щоб наші кандидати не викликали запитань у виборців. Зрештою визначили 3800 кандидатів, які пішли від нас на вибори. Перед нами стояло завдання донести наші ідеологічні принципи до всіх, кому ми близькі, а не покрити всю країну. До списків не брали представників Опозиційного блоку, тих, хто має кримінальне минуле. Тобто якщо був строк, то людина може в нас працювати, але не може стати кандидатом від партії. Вважаю, що це дрібне сито, крізь яке ми пропустили всіх кандидатів. Це дуже правильно. Понад те, ми брали участь у виборах далеко не всюди, тільки там, де знайшли відповідні команди. З 1040 рад по країні взяли участь у виборах лише в 217. Намагаємося думати не тільки на вибори вперед, про те, що буде 2016-го і як потрапити у владу, а, навпаки, будуємо свою стратегію на роки вперед. Тому немає куди поспішати.
Конкретніше. То все ж це успіх чи ні?
— Вважаю, що це була дуже успішна кампанія. І я не порівнював би математичні результати з парламентськими виборами, бо тоді ми брали участь на всій території країни. А зараз, як я вже казав, ні. Тому якщо порівнювати не абсолютні цифри, то, навпаки, маємо зростання підтримки. У нас третє місце серед усіх партій, і це дуже хороший результат. Ще одним досягненням стало те, що ми зайшли в ради рівномірно по всій Україні. Для нас підтримка в Запоріжжі чи Харкові така сама важлива, як підтримка на Івано-Франківщині чи Волині. Ми тепер можемо сміливо говорити про народження нової всеукраїнської ідеологічної партії — «Самопомочі».
Ви вже двічі сказали про ідеологію. А хто ви: ліберали, консерватори?
— Світ зараз дуже змінився, і всі політологічні визначення є досить розмитими. Ми себе вважаємо передовсім партією, яку підтримують молоді, думаючі люди з вищою освітою. Тому з оптимізмом дивимося в найближчі 10–15 років. Чи можна нас назвати партією середнього класу? Якщо не вкладати в поняття «середній клас» матеріальний підтекст. Це радше люди, які вже завтра-післязавтра визначатимуть, якою буде країна. Але якщо вже говорити суто політологічно, то ми сповідуємо традиційні, консервативні сімейні цінності в нашій ідеології. Саме на цьому постали колись, цього дотримуємося й сьогодні. Проте в економічному блоці «Самопоміч» підтримує республіканську стратегію в її класичному американському сенсі. Тобто основна ставка — розвиток малого та середнього бізнесу, розвиток західноукраїнської традиції кооперативного руху початку ХХ століття.
Розкажіть про розмір виборчого фонду «Самопомічі» на цих виборах та джерела його формування.
— Ми завжди воліємо публічно говорити про свої гроші. З першої виборчої кампанії повністю публікуємо весь список людей, які фінансують нас, із прізвищами й рядками витрат. Щоправда, із загальноукраїнською кампанією простіше: там один виборчий рахунок, із якого все фінансується. У випадку місцевих виборів, якщо говоримо про 217 рад, куди ми йшли, відповідно мова йде про 217 рахунків. Навіть більше, бо подекуди у виборчих штабів кандидатів у міські голови та в ради були різні рахунки. А взагалі наступного дня після виборів ми виклали в себе на сайті звітність щодо надходжень і витрат — будь ласка, заходьте, вивчайте. Можу конкретніше зупинитися на кількох радах, наприклад Львівській. Там було витрачено близько 2 млн грн, основна частина грошей спрямована на рекламу на ТБ та радіо, в електронних засобах масової інформації, а також на виготовлення цієї продукції.
Подібна ситуація по Києву та Харкову, тільки там виборчі фонди були значно більшими — близько 10 млн грн. Це пов’язано з тим, що реклама замовлялася на загальноукраїнських каналах, де розцінки вищі. Натомість у деяких містах були дуже скромні бюджети — 100–150 тис. грн, які майже всі йшли на друк рекламної поліграфічної продукції. Щодо джерел, то це переважно кошти самих кандидатів у депутати та симпатиків, які допомагали виборчій кампанії. Там немає ніяких олігархів чи чогось такого. Повторюся: кожен може все перевірити на нашому сайті. Нагадаю, що протягом усієї кампанії ми займалися активним фандрайзингом, проводили дуже багато зустрічей і круглих столів із підприємцями по всій країні, на яких спонукали людей поповнювати наш партійний рахунок у разі, якщо їм близькі наші принципи. Нам немає чого приховувати.
У вас тепер чимало депутатів у різного рівня радах. Як контролюватимете їх, чи є вже якісь настанови?
— Варто розуміти, що органи місцевої влади не є політичними, вони мають бути орієнтовані на розвиток місцевого самоврядування. Тому ми не говоримо взагалі про будь-які блокування на місцях — ми вимагаємо просто працювати в інтересах своєї громади, постійно бути в контакті з нею, проводити круглі столи, запрошувати на засідання фракції тощо. Також до регламенту кожної нашої фракції внесено пункт про створення так званих дорадчих рад, до яких мають входити не тільки депутати у відповідній раді, а й відповідна кількість не депутатів: тих, хто висувався від «Самопомочі», але не зміг обратися, чи просто симпатиків партії. Формувати цю раду має право виключно місцевий партійний осередок на основі голосування. Рішення дорадчої ради є обов’язковим для будь-якого нашого депутата. Якщо воно не виконуватиметься, то нагадаю, що в нинішньому досить суперечливому виборчому законі є одна дуже позитивна норма про імперативний мандат: якщо депутат порушує внутрішньопартійну дисципліну, бере участь у корупційних схемах, його мандат може бути відкликаний. Ще можу додати, що є ще чітка вказівка у всіх кадрових питаннях (наприклад, призначення секретарів рад) за жодних обставин не блокуватися під час голосування з представниками Опозиційного блоку та його сателітів, таких як «Наш край», «Відродження», «Воля народу» та інші дрібніші регіональні сили.
Читайте також: Василь Гацько: «Тисячі громадських активістів розчинилися в партіях, які приховують джерела своїх доходів»
Якщо подивитися на ситуацію в Кривому Розі, складається враження, що центральний штаб був просто не готовий до неї. Ви не вірили, що Вілкула можна перемогти?
— Не погоджуюся з вами. Завдяки хорошій роботі місцевої команди вдалося наздогнати Вілкула, ми знали про це з наших досліджень. Представники «Самопомочі» були в ніч голосування, вже з понеділка додаткові сили оперативно виїхали на місце, вони там і досі. Взагалі результати голосування були більше несподіваними для Опоблоку, а не для нас. Але зрозумійте: ми однаково ставимося до всіх міст, де в нас були вибори у другому турі. Їх було чотири: Кривий Ріг, Біла Церква, Львів та Миколаїв. У трьох ми перемогли з великим відривом, у Кривому Розі теж із перевагою понад тисяча голосів. Просто нашим опонентам вдалося зробити вкидання бюлетенів у найвіддаленішому районі міста, та ще й на спецдільницях. У будь-якому разі ми боротимемося до останнього й підтримуватимемо мешканців Кривого Рогу, які самотужки вийшли захищати свій вибір. У них зараз свій Майдан гідності, й ми підемо з ними так далеко, як вони самі захочуть піти. Тим більше навіть президент на зустрічі з нашими депутатами взяв на себе чіткі зобов’язання допомогти в покаранні всіх порушників та підбитті чесних результатів виборів.
У нас подано близько 300 скарг, уже зараз триває кілька судових процесів. Впевнений, ми доведемо свою правоту й захистимо вибір людей. Окремо хочеться сказати про недопустимість здавати свої партійні бренди у франшизу, як це за звичкою зробили майже всі партії в Кривому Розі. Також неприємно, коли лідери цих партій опускають очі й нібито змінюють своїх людей у територіальній виборчій комісії, але роблять це в юридично неможливий спосіб. Наприклад, «Батьківщина», яка запропонувала замість своїх нинішніх членів ТВК ввести людину, котра була кандидатом у місцеву міську раду, що заборонено законом. Усе це від тієї самої франшизи, від відсутності нормальної комунікації між центральними штабами партій та їхніми місцевими осередками, що віддані на відкуп незрозуміло кому. Наприклад, Опозиційний блок, що в Кривому Розі запустив свої щупальця майже до всіх партій.
——————————————————
Олег Лаврик народився 1973 року у Львові. У 1995-му закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Фізика». У 1996-му там само здобув другу вищу освіту за спеціальністю «Економіка підприємства». У 1995 році навчався у Львівському інституті менеджменту й здобув ступінь магістра ділового адміністрування. Також навчався у Вейнському університеті (Детройт, США). Працював у приватному бізнесі в сфері цінних паперів та страхування. Депутат Львівської міської ради. Голова Виконавчого комітету політичної партії «Об’єднання «Самопоміч». Народний депутат VIII скликання.