Фонд «Повернись живим» є одним з організаторів Маршу захисників України, що відбудеться незабаром в Києві. І фонд і Марш наголошують на своїй позаполітичності. Водночас на Марші будуть висуватися вимоги внести як невідкладний на розгляд Верховної Ради проєкт закону “Про захист державності від колабораціонізму та агентів ворожого впливу”. Чому ви вважаєте це необхідним?
– Наш Фонд вже другий рік поспіль є співорганізатором Маршу. Минулого року Марш Захисників був своєрідною відповіддю на скасування офіційного параду на День Незалежності. Тоді ветеранська спільнота прагнула показати свою впливовість і кількість, адже приїхало кілька десятків тисяч людей. Це було справжнє свято, того року я йшла в колоні з волонтерами і це було просто неймовірне відчуття. Цього року учасники попереднього маршу вирішили, що це треба повторювати, зробити це гарною традицією. Довкола цього процесу об’єдналися близько 400 недержавних волонтерських та ветеранських організацій. Фонд «Повернись живим» на спеціальний рахунок збирає кошти, необхідні для організації. Усі бажаючи можуть на сайті перевірити звітність і подивитися куди саме витрачаються ці гроші. Зокрема йдеться про виготовлення баннерів та прапорів для колон та забезпечення звукової апаратури. Інколи виникають питання чи ми довозимо людей з регіонів за ці гроші. Це проектом не передбачено, всі їдуть самостійно за власний рахунок.
Читайте також: Будній день військового шпиталю
Однією з основних вимог до всіх організацій, що долучаються до процесу є аполітичність, відсутність будь-якої символіки політичних партій. Ветерани, де б вони зараз не працювали, можуть одягнути форму і долучитися до маршу, але без політичної агітації. Оргкомітетом було прийнято рішення, що цього року буде висунута вимога щодо ухвалення згаданого законопроекту. Насправді схожі нормативні документи вже давно розроблені і навіть є в програмах певних гілок влади, наприклад в програмі віце-прем’єра — міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексія Резнікова. Тому я тут не вбачаю ніякої політики. Власне, вимога ветеранської спільноти полягає у необхідності визначення на законодавчому рівні хто є колаборантом, а також встановлення відповідальності для осіб, фізичних та юридичних, що сприяють нашому ворогу, Російській Федерації, як на окупованих територіях, так і тут. Я вважаю таку вимогу абсолютно адекватною.
Чи є у вас якась інформація щодо альтернативного маршу, який нібито збиралися провести під патронатом Консультативної ради у справах ветеранів, що була створена президентом Зеленським?
– Ми не слідкуємо за цими подіями. Якщо у когось є бажання долучитися, йти з нами разом, то ми завжди відкриті і це постійно нами комунікувалося офіційно. Щодо нашого Маршу – всі засідання оргкомітету відбувалися публічно, були прес-конференції співорганізаторів.
Як на ваш погляд еволюціонував волонтерський рух з початку війни і куди рухається далі?
– Він точно еволюціонував. Якщо брати як приклад наш фонд, то він і з самого початку не кидався на всі напрямки, тоді команда обрала певну нішу і зосередилася на закупівлі спеціалізованої техніки, зокрема тепловізорів. Потім перелік було дещо розширено, але фонд продовжує концентрувати свої зусилля саме на цьому напрямку. Цього року ми не закупили жодного тепловізора, тому що їх вже достатньо. Свого часу наша команда долучилася до розробки рекомендацій щодо змін в законодавстві, ми допомагали їх ухвалювати і тепер Міністерство оборони почало їх купувати більше. Тепер ми займаємося іншими системами. Фахівці фонду разом із розробниками створили систему відеоспостереження, ці камери зараз постачаються на фронт. Зараз таких систем на передовій 29. Це дає змогу буквально зберігати життя військових, адже вони дозволяють замінити людину-спостерігача на взводному або ротному опорному пункті і спостерігати за ворогом дистанційно.
Читайте також: На околицях тиші. Репортаж із передової
Загалом допомога волонтерського руху стає більш інтелектуальною. Ми у себе в фонді відкрили напрямок аналітичного центру і готуємо для ЗСУ аналітичні звіти. Зокрема один, закритого характеру стосувався систем зв’язку. Другий присвячено проблемам з персоналом, в тому числі причинам звільнення з армії. Зараз ми спільно з Головнокомандувачем ЗСУ і його командою опрацьовуємо цей звіт, адже він створений на замовлення генерал-полковника Руслана Хомчака. В звіті йдеться про впровадження рекомендацій та продовження реформ, які почалися в армії. Крім того ми активно розвиваємо медіа-напрямок. На мій погляд інформування про війну в «гарячому» режимі трохи віджило, хоча емоції все рівно працюють. Нам по сей день вдається збирати кошти на армію в тому числі й завдяки емоціям, які ми передаємо на нашій сторінці в Facebook, де маємо майже 3 млн підписників. Зараз ми створюємо майданчик експертної думки, адже за час свого існування фонд накопичив певні знання, потужний соціальний капітал, що дає можливість ділитися цими даними як за кордоном так і в Україні. Ми хочемо налагодити зв'язок з українськими діаспорами в усьому світі, координувати допомогу, яка надходить з-за кордону, певним чином її верифікувати. Адже під час своїх відряджень, часто стикаюсь з такою ситуацією, коли діаспора отримує запит на допомогу і далі не розуміє, що з цією допомогою відбувається.
Але ви ж допомагаєте не лише тим, хто служить?
– Так, останнім часом ми активно розвиваємо напрямок роботи з ветеранами. На мій погляд не зовсім правильно розглядати це питання виключно як соціальну складову. Це питання національної безпеки і оборони. Ветерани це резерв. Ми не знаємо, як буде поводитися наш ворог завтра і чи не станеться в будь-який момент нова мобілізація. Від того наскільки вони будуть відновлені ментально і фізично залежить те, як наша армія буде діяти в тій чи інший ситуації.
В чому особливість цьогорічного міжнародного волонтерського та ветеранського форуму?
– Форум більш сфокусований у порівнянні з попередніми. Ми будемо говорити про ветеранський бізнес, підприємництво і працевлаштування. Перший форум здебільшого був присвячений питанню створення міністерства у справах ветеранів і розробці відповідних політик, і він був дуже результативний. Минулого року ми захищали Мінвет, тому що була інформація, про те, що відомство хотіли розформувати. Тоді нам вдалося його зберегти. Зараз фокус моєї роботи в рамках фонду – це комплексне вирішення проблемних питань в конкретній цільовій аудиторії. Коли ми почали вивчати міжнародний досвід, ми зрозуміли, що багато країн обирають шлях само зайнятості або працевлаштування ветеранів. Це вважається найефективнішим способом реінтеграції. Найближчий нам досвід Хорватії, там сьогодні приблизно 500 тис. ветеранів, майже стільки скільки в нас зараз. В країні все створено дуже класно, ветеранів підтримують у відкритті власної справи, підтримують працедавців, які беруть ветеранів на роботу. Для ветеранів існує кредитування з низькими відсотками, так само існує й підтримка ветеранських спілок,які об’єднуються в кооперативи для ведення бізнесу. Вони мають пільги на оренду приміщень, мають переваги в тендерах, які проводить держава. Важливим є те, що там на законодавчому рівні визначено, що таке ветеранський бізнес.
Читайте також: Повернення через красу
В США теж є унікальні надбання – сайт з пошуку роботи виключно для ветеранів, компанії, які спів ставляють військову спеціальність з цивільною і пропонують відповідне працевлаштування. Мінвет США адмініструє сайт, на якому можна брати участь в державних тендера. Отже на форумі ми хочемо обговорити всі ці питання з різних боків, щоб отримати комплексну картинку де є державна підтримка, де є можливість забезпечувати бізнес-освіту, менторство. Хочемо почути від голів крупних банків України про кредитні програми. Будемо говорити з керівниками провідних бізнес-шкіл про те, чи готові вони вчити ветеранів. І звичайно, поговоримо про спільноту. Адже в інших країнах є гарна практика об’єднання в певні клуби чи асоціації.
Основними спікерами будуть підприємці-ветерани. Вони всі успішні, але їхній успіх став можливим не завдяки чомусь, а навпаки попри всі перешкоди. Попри неможливість отримання кредитів, відсутність державної підримки чи коштів для навчання. Багато хто з них говорить про те, що їм вдалося вижити виключно на підтримці спільноти. Як кажуть «свій до свого по своє». Ми плануємо відкрити великий центр консультування. Це робиться для тих, хто ще не відкрив свій бізнес, вони зможуть приїхати і отримати всі необхідні поради. Отже ми дещо звужуємо нашу цільову групу, але при цьому підвищуємо якість. Фокус буде на активних ветеранах, вони вже певним чином відновилися ментально, готові до дії і можуть поступово підтягнути за собою тих, хто ще «сидить на дивані».
Як з ветерана, який здебільшого має воювати з чиновниками за державні пільги, зробити успішного і незалежного бізнесмена?
– Мотивований ветеран не воює з чиновниками, він йде своїм шляхом. Згідно з результатами проведеного нами нещодавно опитування більшість з них не розраховує на підтримку держави. Вона звичайно має бути. Але повинен бути баланс між підтримкою і стимулюванням щось робити. Держава поки що розглядає їх в такому патерналістському баченні. Радянський підхід до ветеранів добре видно на учасниках війни в Афганістані. З часу виведення військ минуло більше тридцяти років, а у нас досі є близько 9 тис. людей, які не отримали житло. Підхід, коли держава безкоштовно забезпечує всіх і всім не працює. А нинішніх ветеранів в рази більше, ніж афганців і число зростає.
Читайте також: Окупований Донбас: без обстрілів та без грошей
Тому ми завжди говоримо про те, що їм потрібно давати можливості. Десь підтримати, але дати стимул рухатися далі. Тому має бути комплекс заходів, якщо це буде тільки підтримка бізнесу – це не спрацює. Треба людину відновити ментально, фізично, попрацювати з його родиною, попрацювати із суспільством, яке його оточує, дати йому можливість вчитися, дати йому іпотеку, можливість розпочати свою справу (якщо хоче) або працевлаштуватися. Свого часу ми розробили концепт регіонального ветеранського простору, який має працювати як комунікаційний майданчик для спільноти. Тому питання в переформатуванні «радянщини». Лише в комплексі можна їх мотивувати. Але при цьому треба бути свідомими, що всі вони не стануть активними. Якщо на першому етапі це буде 10-20%, то це вже чудовий результат. Тому що ці 10% тягнуть за собою решту і потім їх стане більше.
Як подолати поляризацію в суспільстві, що виникла на темі миру та боротьби, особливо серед ветеранів?
– Насправді, я вважаю, що за якимось основними тезами, як-от хто є нашим ворогом і що сталося, серйозної поляризації серед ветеранів немає. Всі доволі одностайно розуміють за що ми воюємо на Сході і яким чином ми можемо перемогти. Минулорічний марш показав, що поняття щодо Незалежності або боротьби для всіх однакові. Інше питання в тому, що часто ветеранів використовують політики у власних іграх. Тому я постійно звертаюся до політиків, щоб вони не намагалися використати ветеранів, які інколи не розуміють всіх нюансів та напівтонів.