Останні заяви російських посадових осіб щодо Севастополя і приналежності територій України не мають ніяких міжнародно-правових наслідків.
Про це журналістам заявив міністр закордонних справ Володимир Огризко, повідомляє "Інтерфакс-Україна".
"Ніяких міжнародно-правових наслідків такі заяви не мають. Хто б не казав про якісь приналежності або не приналежності, ці питання вирішені давно і назавжди", – підкреслив Огризко.
Міністр зазначив, що заяви російських посадових осіб є "спробами політизувати" ситуацію і "розбурхати україно-російські відносини".
"Ми проти такої політики", – сказав Огризко, назвавши при цьому заяви представників Росії "абсолютно не мотивованими".
"Жоден політичний або громадський діяч, якому заборонили в’їзд до Росії, ніколи не робив жодної заяви або дії, які можна було б порівняти з тим, що робиться деякими посадовими особами Російської Федерації", – підкреслив міністр.
"ТИЖДЕНЬ": Пропонуємо шановному МЗС звернути увагу на текст нашого колумніста Юрія СВІРКА, який наголошує – на провокації Кремля в першу чергу варто реагувати юридично.
По Лужкову – радянськими Конституціями
Заборона на в’їзд в Україну не заважатиме Лужкову й надалі робити заяви про «город русской славы» як проблемну територію. Й розв’язувати цю «лужковську проблему» треба лише в юридичний спосіб.
А чи ж вважати таким заяву Служби безпеки України про те, що «Лужков не дотримався умов попередження СБУ про неприпустимість вчинення дій, які завдають шкоди національним інтересам України та її територіальній цілісності»? Де та як він не дотримався? Яких саме дій? Якої шкоди? Яким саме національним інтересам? Запитань більше, ніж відповідей.
Можна лише здогадуватися, що Службі не сподобалася наступна лужковська теза: Севастополь не ввійшов у число територій переданих Микитою Хрущовим Україні. В цьому випадку заява СБУ мала бути не політичною, а суто юридичною, щоб запобігти новим проявам українофобії Лужкова й інших.
Заявіть, що питання давно вирішене, й згадайте про правду, державні позиції й право, які має Україна. Це дуже просто. Візьміть Конституцію Української РСР, схвалену 20 квітня 1978 року, й процитуйте другу частину статті 77: «Містами республіканського підпорядкування в Україні є Київ та Севастополь». А потім запитайте Лужкова, де він був із своїми заявами про Севастополь з 20 квітня 1978-го до кінця СРСР.
Нагадайте йому про Конституцію Російської РФСР, із якої 1954 року зникла Кримська область, і запитайте, чому в Росії не протестували проти цього упродовж сорока років. Покажіть йому Конституцію СРСР 1977 року, де в статті 76 було позначено: «Союзна республіка має свою Конституцію, яка відповідає Конституції СРСР і враховує особливості республіки». А також статтю 78: «Територія союзної республіки не може бути змінена без її згоди. Кордони між союзними республіками можуть змінюватися за взаємною угодою відповідних республік, яка підлягає затвердженню Союзом РСР». А на десерт – статтю 72: «За кожною союзною республікою зберігається право вільного виходу з СРСР».
Бо тим часом російське МЗС заявляє: «Лужков висловив лише думку, яка, до речі, збігається з точкою зору більшості росіян, які болісно сприйняли розпад СРСР, що жодним чином не є замахом на суверенітет України».
Тож нагадайте Москві, що розпад СРСР був передбачений його Конституцією, та поясніть їй – Київ самостійно визначає свій суверенітет та замахи на нього. Тим більше, що думський віце-спікер Любов Сліска теж визнає питання про статус Криму й Севастополя, додаючи: «Важливо забезпечити його підтримку необхідними документами».
Дайте їм ці документи.
