Так, журналіст Аркадій Бабченко пише у своєму блозі про неочікувані масштаби Маршу Миру, який відбувся 21 вересня в Москві.
«Не знаю, скільки нас було. Двадцять тисяч. Тридцять. П'ятдесят. Зовсім не важливо. Нас було до фіга, друзі мої. І цього достатньо», – зазначає блогер.
«Тільки уявіть, як це виглядало з боку: на перехрестях стоять групки маргіналів по десять осіб, кричать щось про зрадників, про російський світ і ліберальну хунту, а повз них нескінченним потоком дві з половиною години (!) ллється ріка людей», – додає Бабченко.
За його словами, противників маршу, які вийшли того дня на вулицю, було небагато, причому виглядали вони вкрай непривабливо.
«Особливо порадували дві тітоньки з плакатом «російський народ вимагає репресій щодо націонал-зрадників». Дві тітки. Російський народ. Репресій вони вимагають», – пише блогер.
Крім того, Бабченко ставить під сумнів дані про надзвичайно високий рівень підтримки російської влади серед населення РФ.
«Вся підтримка війни в Москві – двісті осіб. Це якщо без грошей. Якщо з грошима, наймасовіший мітинг в підтримку ДНР зібрав…аж цілих дві тисячі…Немає жодних вісімдесяти чотирьох відсотків. Немає і ніколи не було», – резюмує блогер.
Блогер Сєргєй Генералов, пише, що під час Маршу Миру він зрозумів, що люди, які вийшли на згадану акцію і є тією самою «Новоросією», про яку заявляла російська влада.
«Нова Росія – це не нові землі, приєднані Катериною і освоєні князем Потьомкіним, це не губернія Російської імперії, і тим більше не околиці Луганська і Донецька. Ні! Нова Росія – це ті люди, які вийшли на марш», – зазначає Генералов.
«Ті, для кого очевидними є необхідність демократичного ладу в суспільстві і відсутність манії переслідування з боку натовських жидо-бандерівців з сіоністського світового уряду. Ті, хто не боїться розчленування Росії. Не збираються ні з ким воювати, не піднімаються з колін ні перед ким і взагалі перебувають при здоровому глузді й твердій пам'яті. І ТВ пропаганду не сприймають як новини», – впевнений автор.
За його словами, представниками так званої «Нової Росії» є вільні громадяни, а не «слухняні піддані».
«Це люди, які хочуть жити в сучасній демократичній державі, де вони самі вибирають політиків та адміністраторів, а не в особистій вотчині самопроголошеного Хазяїна, який має право над ними панувати», – переконує Генералов.
«Тому що справжня Новоросія – це така внутрішня область людської свідомості, вільна від ідеологій, культів, рабської психології і радянських комплексів. Область, з якої і народиться нове нормальне суспільство», – резюмує він.
Разом з тим журналіст Алєксандр Баунов у своєму блозі наголошує, що Путін у своїй політиці в основному опирається на маргіналів.
«Путін посварився з людьми розумової праці, розплювався, образився і пішов в народ, з олігархічної диктатури – в популістську. Раніше спиралися на тих, хто почувається вище середнього рівня, тепер – на тих, хто нижче», – пише блогер.
За його словами, Путін сьогодні є типовим авторитарним популістом.
«Правитель пропонує славити спільних предків і велику історію. Нагадує про вибраність народу, про його особливу близькість до небес. Про святих покровителів, які нас люблять, а інших терплять в кращому випадку. Згадує загальну для всіх нас віру, моральність, виховання і сім'ю. Велич національної мови, якою хоч з друзями, хоч з ворогами, хоч з жінками, але переважно з Богом», – зазначає Баунов.
На його думку, такий шлях є хибним, оскільки не сприяє розвитку держави, а повертає її у минуле, тож не виключено, що в майбутньому росіянам доведеться ще раз пройти через процеси, які вони вже пережили, зокрема у дев’яностих.
«Авторитарний режим, який опирається на патріотизм і мораль, на державну боротьбу з грішниками і зрадниками, здається гнітючим і нестерпним. Але насправді він легкий, навіть якщо тягнеться довго. Він не стосується основ нормального життя і тому прибирається легко, в лічені місяці, розсіюється, як туман, як віск від вогню», – наголошує автор.
Схожу думку висловила у своєму блозі оглядач Слава Тарощіна, яка пише про російське телебачення, яке повністю підпорядковується державній ідеології і вже давно є рупором кремлівської пропаганди.
«Вже котрий місяць поспіль телебачення функціонує виключно в форматі істерики…На зовнішньому фронті б'ються з Україною, на внутрішньому – з «п'ятою колоною».
За її словами, ефіри російських телеканалів наглядно демонструють ставлення російської влади до окремих публічних осіб, а зокрема до їхніх політичних поглядів.
«У вітчизняній історії не раз і не два розпалювалася ненависть в суспільстві до незгодних з будь-якою генеральною лінією. Феномен російської інтелігенції ще з часів «Вєх» викликав подвійне ставлення до себе. Але, мабуть, вперше травля проходить так масово, грубо, цинічно, без публічного обговорення ідей і протиріч. Ворогом оголошений цілий мислячий освічений клас, який колективно і щодня за допомогою ТВ відривають, відчужують від країни», – зазначає Тарощіна.
«Дихотомія «патріот-зрадник» є дуже зручною для нинішнього ТБ. Вона дозволяє наповнити ефір патріотами і не пускати туди зрадників», – додає вона.
Крім того, автор ілюструє свої думки прикладами з ефіру "найповажніших російських телеканалів", зокрема «Первого канала».
«Стверджую без граму іронії: конкурс шансону – найбільш стилістично мотивована новинка телесезону. Досліди з виведення нової породи глядачів, для яких пропаганда і є істиною останньої інстанції, гармонійно доповнює культурне дозвілля під три акорди. Легітимізація блатняка на найбільш естетському каналі – жест символічний. Коло замкнулося. Можна все, нічого не соромно», – наголошує Тарощіна.