Огляд InformNapalm: чорний січень російсько-української війни

В 2020 році Україна та весь світ згадує багато чорних річниць на календарі російсько-української війни. 5 років минуло від більшості цих трагічних дат, від днів кривавих терактів та військових злочинів, які вчинили російські гібридні війська:  найманці, колаборанти та кадрові військові офіцери ЗС РФ. З приводу цих трагедій на сайті міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm опубліковані матеріали досліджень, які викривають важливі обставини, наводять докази та розповідають про виконавців цих злочинів. Всі ці публікації перекладені на десятки мов світу і волонтери, поширюючи їх, нагадують міжнародному співтовариству про справжнє обличчя Російської Федерації. Нагадують про звірячі дії країни, що веде гібридні війни та реалізує теракти проти мирних мешканців.  На жаль, винуватці цих страшних терактів та ті, хто ними керував і координував їх дії все ще не покарані, але ці злочини не мають терміну давності. 

13 січня 2015 року російські терористи обстріляли автобус з мирними мешканцями під Волновахою. У результаті атаки загинуло 12 людей, 18 поранено.

У 2017 році Генеральна прокуратура України встановила організаторів обстрілу. Cлідчі Служби безпеки України направили повідомлення про підозру в скоєнні тяжкого злочину громадянину РФ, полковнику ЗС Росії Анатолію Сінєльнікову (позивний «Захар»), який віддавав команди артилерійським підрозділам проросійських терористів.

22 січня 2015 року російські терористи обстріляли зупинку громадського транспорту «Донецькміськмаш» («Боссе») в Донецьку. В результаті загинуло 8 людей, понад 20 були поранені.

Одразу після вчинення обстрілу бойовики використали цю трагедію з метою інформаційно-психологічного тиску, вони привезли на місце трагедії 17 українських полонених військових, публічно принижували та били їх, знімали це на відеокамеру. Потім змусили полонених завантажувати тіла загиблих.

На основі фото та відеоматеріалів з місця трагедії волонтери провели
декілька незалежних OSINT-розслідувань, в яких вказали, що обстріл вівся терористами з так званого блукаючого міномету 82 мм калібру. Завдяки фото Крістофера Міллера, який крупним планом зняв телефон з компасом біля воронки на місці обстрілу автобуса, вдалося також зафіксувати напрямок з якого вели обстріл, він збігався з висновками ОБСЄ і вказував, що обстріл був зблизька і українська артилерія, яка знаходилась більш ніж в 15 км від зони ураження, не причетна до нього.

Через два дні після обстрілу спостерігачі організації Human Rights Watch заявили, що воронки на місці обстрілу засипані за наказом «місцевої влади» і тому подальше обстеження і дослідження стає неможливим.

Крім аналізу фото та відео з місця обстрілу, волонтери спільноти InformNapalm провели моніторинг повідомлень в соцмережах від місцевих мешканців в день трагедії і виявили, що більшість з них повідомляли саме про мінометний, а не артилерійський обстріл і вказували, що міномет «відпрацював» з жилих кварталів Донецька. А час, коли мешканці чули постріли міномета приблизно співпадав із часом трагедії.

Російська пропаганда при цьому намагалася викривляти інформацію про цю трагедію і перекласти провину за неї на українську сторону.  Проте, 28 січня 2015 року бойовики «ДНР» самі повідомили про затримання групи диверсантів з трьох чоловік, які пересувалися по місту на машині з мінометом, всі троє виявилися громадянами РФ.

24 січня 2015 року з реактивних систем залпового вогню російські військові та колаборанти обстріляли мікрорайон «Східний» в Маріуполі. Загинуло 29 та були поранені понад  92 людини, серед загиблих та поранених були діти та підлітки.

Розслідування цього масштабного теракту тривало досить довго, і лише 7 травня 2018 Служба безпеки України на брифінгу для журналістів представила докази того, що обстріл Маріуполя проводили кадрові російські військовослужбовці. З території Росії операцією безпосередньо керував начальник ракетних військ і артилерії Південного військового округу ЗС РФ генерал-майор Степан Ярощук. У тимчасово окупованому Донецьку обстрілом керував полковник ЗС РФ Олександр Цаплюк із позивним “Горець”. Координацію дій російських реактивних дивізіонів здійснював підполковник ЗС РФ Максим Власов з позивним “Югра”.

В 2019 році до річниці обстрілу Маріуполя, волонтери міжнародної спільноти InformNapalm на основі розвідки відкритих джерел зібрали відомості та додаткові дані про російських військових, які були причетні до цього військового злочину та вбивства десятків цивільних людей. Волонтери встановили, що вже після теракту у Маріуполі за результатами набутого досвіду у масових вбивствах полковника ЗС РФ Олександра Цаплюка  у червні 2015 призначили начальником Пензенського артилерійського інституту, а в 2017 році особисто Володимир Путін присвоїв йому військове звання генерал-майор.

Також цікаво, що іншого військового злочинця, причетного до цієї трагедії, полковника ЗС РФ Олега Цекова особисто Володимир Путін своїм закритим наказом призначив на посаду заступника командира 8-ї загальновійськової армії Південного ВО, а також присвоїв йому звання генерал-майор.

В матеріалах дослідження InformNapalm вказані і інші російські офіцери, які були заохочені за агресію проти України генеральськими званнями. Російські ЗМІ навіть писали, що офіцерів командування 8-ї загальновійськової армії відбирали особливо ретельно, при цьому віддавали перевагу «учасникам бойових дій». Такий особливий підхід був обумовлений тим, що 8-ма армія та 150-та МСД, яка входить до її складу, розгорнуті на стратегічному для Росії напрямку – поблизу кордону з Україною.

І в 2020 році, коли вже сплила  5 річниця страшних терактів та військових злочинів проти народу України, скоєних під прямим керівництвом російських військових, сама Російська Федерація не спокутує свої провини, Володимир Путін продовжує робити заяви, нібито РФ не є стороною конфлікту, він продовжує гостювати на міжнародних форумах, йому продовжують тиснути руку і керівники ЄС, і президент США, і президент України, який до того ж, навіть, передавав Путіну привітання з Новим роком.  Така відлига у сприйнятті агресора та змирення з ним не тільки не сприяє припиненню війни на Донбасі та деокупації Криму, але і заохочує злочинця до подальшого втілення своїх планів з використанням гібридного військового та терористичного потенціалу російської армії та спецслужб. І наступною мішенню для російських «Градів» та мінометів можуть стати не тільки українські міста, але і інші сусідні з РФ держави, або ті країни, в яких росіяни бачать можливість розширення свого геополітичного впливу.