Керівник телеканалу ТВі Віталій Портников у своєму блозі називає Білоруссю територію від Владивостока до Ужгорода.
"Шляхом лукашенківських "реформ" пройшла Росія, тепер цю дистанцію у пришвидшеному порядку проходить Україна. Все те, чому ми дивуємось – колишній прем'єр у в'язниці, маргіналізація опозиції, знищення незалежних ЗМІ, успіхи синів – Білорусь пройшла так давно, що про це вже встигли забути. Для повноти картини не вистачає розгону не дуже слухняного парламенту і заміни його "правильними" депутатськими зборами, що їх обиратимуть за новою Конституцією. Не виключаю, що після парламентських виборів – якщо вони не принесуть Партії Регіонів потрібного результату – так і станеться", – вважає він.
На думку журналіста, "українська еліта зробила саме такий висновок з Майдану, як російська з "Норд-Осту": єдине, що заважає утримувати владу й накопичувати гроші – це демократія".
"Так те, що здавалося маргінальним після приходу до влади в Білорусі Олександра Лукашенка, стало трендом. І тепер у нас одна велика Білорусь від Владивостока до Ужгорода. Звичайно, до Володимира Ілліча та Йосипа Віссаріоновича Путіну, Лукашенку та Януковичу ще "топать и топать". Але не так вже й далеко", – зазначає Порников.
Письменник Тарас Прохасько коментує заяву міністра освіти, науки, молоді та спорту Дмитра Табачника про те, що націоналісти повинні покаятися за гріхи своїх предків:
"Зрозуміло, що покаятися мав би кожен, хто когось убивав. Але це питання дуже особисте. Колективне покаяння потребує якихось інших параметрів. Передовсім потрібно, щоби були живі ті, що каються, а не їхні внуки і діти. І потрібно, щоби ті, перед ким каєшся, були готові прийняти покаяння не як щось саме собою зрозуміле, а як вияв великої мужності. І ще – покаяння не просять і, тим більше, не вимагають".
Водночас Прохасько пропонує власний варіант: "Було би добре, якби радянські покаялися перед німцями за те, що вбивали їх впродовж цілої радянсько-німецької війни. Бо ж це жахливо – німці тільки зайшли собі на совєтські землі, тільки спробували показати, як будувати щасливе майбутнє, а їх відразу почали убивати. І у відкритому протистоянні, і підло, вночі, стріляючи у спини німецьким воякам і адміністраторам. А у них же ж були діти, були якісь захоплення, були колекції марок і листи матерів. І вони хотіли тільки зробити життя росіян кращим і правильнішим. А їх, не знати чого, убивали організовані банди людиноненависників…"
Соціолог Максим Віхров аналізує у своєму блозі виступи проти рішень чи намірів української влади.
"Життя кожного з нас в більшій чи меншій мірі позначене протистоянням з державою… Як свідчать події останніх років, тотальності держапарату можна протиставити лише солідарність. Чи не краще за всіх це відчули громадські активісти, чимало з яких не гріють зараз нари лише тому, що їхні товарищі вчасно здійняли гвалт і поквапились із допомогою: адвокатами, пікетами та готовими взяти на поруки депутатами", – пише він.
Він вважає, що потенціал солідарності розкривається на повну, коли вона діє у двох вимірах.
"По-перше, коли існують спаяні спільноти, і по-друге – коли ці спільноти можуть в потрібний момент діяти спільно…", – додає Віхров.
"Громадянське суспільство – це соціум, що має доведені до рефлексу навички давати відсіч державі, діяти без неї або всупереч їй. Не варто вірити фільмам про бунтівників-одинаків, вони в кращому випадку закінчують як Марвін Хімейєр (в гіршому – як клоуни). Громадянська дія – завжди дія солідарна. Звичайно, казати легше, ніж робити – солідарності теж слід вчитися. Втім, схоже, українцям ця наука дається все легше і легше", – підсумовує соціолог.
Блогер Дмитро Різниченко вважає, що єдине, що по-справжньому об'єднує Олега Тягнибока, Арсенія Яценюка та Віталія Кличка – "складні стосунки з Віктором нашим Федоровичем, та його командою провінційних інтелектуалів".
"Спільно узгоджувати кандидатів, йти на взаємні поступки опозиціонерів штовхнула не добра воля, а залізна необхідність… Правила гри такі: всі роблять вигляд, ніби не помічають очевидного – часу після виборів не існує. Все, що робиться зараз, всі слова, які кажуться зараз, всі папери, які підписуються, мають на меті одну дату – 28 жовтня. Після неї – темрява. Ніхто не знає, скільки мандатів отримає та чи інша сила. Ніхто не знає, які мажоритарники прорвуться у парламент. Ніхто взагалі нічого не знає. Після виборів, коли фракції будуть пораховані по головах, відгремлять скандали та суди, реальний розклад сил стане ясним, і всіма цими меморандумами можна буде підтертися", – пише він.
Євген Іхельзон у своєму блозі пише про українські реалії у порівнянні зі світовими.
"Реальність України – бесіда прем'єра Азарова з робітниками заводу ЗАЗ про 1500 гривнях зарплати. Безумовно, є країни, де справи з винаходами й інноваціями йдуть не краще. Але іронія якраз в тому, що в Україні є засоби для здійснення будь-якого проекту або участі в ньому. Але замість цього в Україні винайшли Королевську, яка гризе соціологів залізними нанокліками", – пише він.
"У нашій реальності посаду народного депутата забезпечує безбідне існування до кінця життя – неважливо, в якій фракції ти є. І всі космічні мрії йдуть в заповітні 450 крісел і в похідну від них – уряд. На цьому – межа простору Сонячної системи, а межа часу – тривалість їх жадібного життя", – додає Іхельзон.
Письменника Сергія Пантюка обурили слова Миколи Азарова про Марію Матіос.
"Отже, те, що у нас при владі люди з інтелектом на багато поверхів нижче плінтуса, ні для кого не таємниця. Але коли отакі висловлювання звучать з вуст перших осіб, звиняйте, панове! Чи не пора цим тупорилим совкам туди, звідки вони і випливли – до каналізації історії?" – пише Пантюк.
Блогер та громадська активістка Олена Білозерська написала про звернення Юлії Тимошенко до Віктор Януковича у відповідь на поширення в інтернеті відео ніби-то з нею:
"Вона у відповідь на весь світ зробила його жалюгідним і огидним збоченцем, який піддивляється у шпарину за оголеною беззахисною жінкою. І що таке ті її нещасні шпильки порівняно з його вчинком?" – пише вона, зазначаючи, що на 100% не впевнена в тому, що в лікарні, де перебуває Тимошенко, є камери і Янукович переглядає відео.
"Ви, Вікторе Федоровичу – за натурою бандит, і дуже добре вмієте залякувати, відбирати, грабувати, а потім награбоване профукувати. Так нащо ж ви полізли у царину інтриг? Це ж не ваше, і навіть ув’язнена Юля вас на цьому полі "робить", як сліпе кошеня", – пише блогер.