Журналіст-міжнародник Наталія Гуменюк у своєму блозі пише про рейтинг міжнародної організації Transparency International щодо рівня корупції, в якому Україна посіла 144 місце.
"На пострадянському просторі за Україною хіба Центральна Азія, за винятком Казахстану, котрий ділить із Росією 133-тє місце. Грузія – 51, Молдова – 90, Білорусь – 123. Час від часу я полюбляю слухати українців, котрі розповідають, що на членство у ЄС ми заслуговуємо більше, аніж корумповані Румунія (68) чи Болгарія (75). І тим паче більше, аніж Туреччина (54), Косово (105) чи Албанія (113)", – пише вона.
"Загалом висновки невтішні для всього світу: у двох третинах країн рівень корупції "дуже високий". Утім, це твердження теж відсносне. Корупції не стало більше, аніж півтоліття назад. Просто більшість громадян в усіх регіонах світу від Латинської Америки до Центральної Африки почали вимагати у своїх урядів підзвітності та прозорості. Може й ми колись доб'ємося", – підсумовує аналіз рейтингу Гуменюк.
Політолог Петро Олещук пише про ініціативу НБУ щодо запровадження валютного податку:
"Особисто мене періодично не полишає відчуття, що ми живемо не в реальному світі, а на знімальному майданчику якогось чергового реаліті-шоу. Воно могло би називатися “Диктатура-ХХІ”, та бути непоганим джерелом розваги для всього оточуючого світу", – зазначив він.
Аналізуючи економічну ситуацію в Україні та доцільність такого нововведння Нацбанком, Олещук наголошує, що "останніми, хто постраждає від цих нововведень, будуть знамениті спекулянти".
"Для останніх регулярні нововведення Нацбанку виступають лише основою для розбудови підпільних бізнес-імперій. Але поміркуємо глибше над цією проблемою. Хто, власне, породив спекулянтів та чорний ринок валюти в Україні? Очевидно, що це були Нацбанк та Уряд, що настільки успішно керують економікою країни останні два роки", – переконаний політолог.
"Хіба не чудово? Хіба не геніально, створити суспільну проблему, а потім збирати з суспільства гроші на її вирішення?" – зазначив Олещук.
Про потенціал української молоді пише громадський діяч Андрій Оніщук.
"Нинішня політична «еліта» ще на початку дев’яностих звила міцне родове гніздо на трьох гілках влади, заблокувавши всі можливі важелі впливу з боку суспільства. Та найбільша трагедія України полягає в тому, що тут мертвим пластом лежить потужний інтелектуальний потенціал, який ніяк не може зрушитись на політичний, економічний та соціальний прорив", – зауважує він.
"Україна має великий потенціал щодо талановитості молоді у світі. Якщо створити умови – цей потенціал може відіграти ключову роль у творенні нової моделі суспільних відносин, які б базувались на національних цінностях та відповідали демократичним стандартам", – пише громадський діяч.
Блогер Денис Казанський пише про підготовку до виборів мера Єнакієвого.
"Єнакієве готується до "виборів" мера. Зрозуміло, головний герой цього дійства – заздалегідь призначений Януковичем регіонал Валерій Олійник. У місті всюди роздають його передвиборчі листівки і газети, плакати із зображенням нового "батька" висять на дверях магазинів і кафе. Всі повинні знати в обличчя свого гауляйтера", – зазначає він.
Казанський також каже, що в місті почали поширювати різні агітаційні листівки. Зокрема, в одних із них зазначається: "Кому вигідно тиражувати кліше "Єнакієве – місто бандитів, місто без майбутнього". Але хіба це так? Озирніться навколо, подивіться на себе. на своїх друзів і близьких. Хіба це бандити, розбійники?"
"Я дійсно вважаю, що "Єнакієве – місто бандитів", але не в тому сенсі, про який написали автори листівки, навмисно включили дурнів. Єнакієве – місто бандитів не тому, що всі жителі його є бандитами, а тому, що він бандитам належить. Прокотитеся на околицю, подивіться, як зриті копанками Булавінка, Ольховатка, Каютіно. Місцеві жителі охоче розкажуть вам кому ці копанки належать. Поганяла Шумак, Зуй, Салават, Батура чудово відомі, напевно, всім жителям міста. Це я вже не кажу про панів Януковича та Іванющенко – вони ніби як особи офіційні тепер. Незручно", – пише блогер.
Водночас він вважає, що відповідальність з простих мешканців міста знімати також не варто.
"Вони, зрозуміло, не бандити. Вони – пособники бандитів… Єнакієвець (не всі, але більшість) – це співучасники, що покривають мародерів і розбійників, благословляючи (підбурюють) їх на велику "всеукраїнську справу", – додав він.
Журналістка Юлія Банкова відзначає, що в Європі досі немає інституції, яка б комплексно регулярно пропагувала українську сучасну культуру.
«Здається там – за кордоном – ніхто не здогадується, що в Україну теж прийшло ХХІ століття. Наші посли, культурні аташе, міністри культури і їхні заступники не зізнаються (не знають?) про те, що українська культура не завмерла у ХІХ столітті. І, що українські музинканти, художники, фотографи, письменники, театрали самотужки їздять світом, вони зовсім поряд, і їх люблять і поважають, але наші посли, культурні аташе, міністри культури і їхні заступники на таке не ходять, вони купують баяни і носять вишиванки», – пише журналістка, вказуючи, що вітає будь-які намагання зберегти традиції у найвіддаленіших точках світу, але відчуває себе гостею з майбутнього в забитому українському селі ХІХ століття щоразу, коли зустрічається з українською громадою за кордоном.
«Уявляю ці марення наших за кордоном – вишиту українською діаспорою всього світу сорочку урочисто одягнуть на пам’ятник Шевченка, встановлений на гроші української діаспори всього світу, а під ноги йому постелять великий рушник, яким можна буде обмотати земну кулю, бо ж "нашого цвіту по всьому світу". І на це прийде подивитися багато людей… стільки ж, скільки приходять подивитися на відкриття/закриття Французької весни в Києві?», – питає журналістка, вказуючи на те, що Французький культурний центр привозить до Києва шоу, які дивляться тисячі українців.
Журналіст Мустафа Найєм написав, що 3 грудня прибирання снігу в центрі Києва розпочалось з Банкової .
«Поки все місто тоне в снігу, на вулиці Банковій працює дві (!) снігоприбиральні машини і шість працівників. При цьому прилеглі вулиці – Лютеранська і Круглоуніверситетська не прибрані ще з ранку, а Шовковична буксує на всьому відрізку до Жовтневої лікарні», – пише він та додає, що «іронія ще й у тому, що з ранку прес-служба КМДА офіційно оголосила, про початок снігоприбиральних робіт».
Активіст громадянської кампанії "Наступ" Андрій Качор пише, що в Броварах попри сніг ремонтували одну з головних доріг – вулицю Київську. «3 грудня, якраз в день, коли місто завалило першим, але від того не менш потужним снігопадом, хтось розумний прийняв рішення терміново класти новий асфальт. Катки рішуче долали снігові замети і, нарешті, дістались ями, вже повністю встеленої снігом. І прямо на сніг почали класти дорожнє покриття. Це здавалося б неймовірним, якби не фото, люб’язно надані мені небайдужими мешканцями», – пише активіст, іронічно додаючи, що «українські міста завжди відрізнялись оригінальними способами справлятися з першим снігом (переважно – невдалими), але Бровари цього разу всім утерли носа, закатавши перший сніг в асфальт».
