Журналіст Сергій Лещенко пише про відкритість сенату США для відвідування. Будучи в Вашингтоні, він потрапив на захід, приурочений до 10-річчя ув'язнення російського бізнесмена Міхаїла Ходорковского в одній з будівель сенату США.
«Навчений українським досвідом доступу до парламентських будівель, я взяв з собою посвідчення журналіста та паспорт. А далі – трохи культурного шоку. Доступ до будівлі Сенату відбувається не просто без попередньої акредитації – а взагалі без пред'явлення жодного (!) документу. Ви просто заходите в двері, проходите рамку металошукача – і все, ідіть куди заманеться», – пише він.
Він вказує, що до подібних будівель Верховної Ради на вулицях Садовій чи Банковій «не можуть потрапити не те що прості громадяни – а навіть журналісти з карткою акредитації».
Публіцист Олександр Бойченко згадує про дискусію щодо спільних цінностей жителів України, яка відбулась на Львівському форумі видавців
«У підсумку вийшло приблизно таке. Мовне питання краще не чіпати, бо воно штучне і не об'єднує Україну, а ділить. Історичне минуле краще не ворушити, бо воно в кожного своє і не об'єднує Україну, а ділить. Про цивілізаційний вибір і залежний від нього проект майбутнього краще помовчати, бо яке там майбутнє. Про різні патріархати краще й не заїкатися, бо то взагалі. Одне слово, з'ясувалося, що в усіх регіонах України є якісь позитивні риси, але ці риси – не спільні. Натомість спільні – як от корупція, хамство, захланність політиків, бандитизм правоохоронних органів тощо – позитивними не назвеш»,- пише він.
Разом з тим він задається питанням, як будувати країну, засновану винятково на спільному негативі й відсутності спільних цінностей.
Публіцист Віталій Портников пише про те, як голова Росспоживнагляду Гєннадій Оніщенко залишав свою посаду. На його переконання, різнорідна інформація, яка надходила від офіційних осіб Росії, «ілюструє нескінченну боротьбу кланів біля путінського трону».
Портніков відзначає, що Оніщєнко «лише гвинтик в російській державній системі». «Гвинтик, помітний тільки тому, що головний санітарний лікар, випускник Донецького медінституту, переніс в російські реалії стиль спілкування номенклатури цього регіону, добре відомий нам від власних керівників. Російські чиновники теж нерідко спілкуються по -хамськи, але це інше хамство – тому -то Оніщєнко так виділяється із загального ряду своїх колег», – пише публіцист.
Він пише, що будь-який новий головний санітарний лікар Росії неминуче стане Оніщєнком, «тому що з Кремля від нього стануть вимагати забороняти і не пускати».
«Можливо, дізнавшись про чергову заборону якихось українських продуктів, ми навіть засмутимось, що новина не супроводжується клоунадою в стилі Оніщєнка, а обмежується лише сухим анонімним повідомленням прес -служби Росспоживнагляду. Не кожен, погодьтеся, може стати потішним «царем російської їжі»», – пише Портніков, згадуючи, що останнє визначення Оніщенкові дав журнал The Economist.
Журналістка Анастасія Станко розповідає, як посольство України в Польщі передало три ящики книг україномовному варшавському тижневику "Наше слово".
Журналістка відзначає, що серед книжок виявилось багато російськомовної літератури. Зокрема, твори Івана Франка та Олеся Гончара в перекладі російською мовою, а також серія «Старий російський детектив».
«Ну і щоб зовсім передати єдність братів слов'ян українське посольство у Варшаві українцям Польщі передало книгу польського поета Міцкевича звісно – білоруською мовою», – додає журналістка.
Художник Олександр Ройтбурд коментує ініціативу знести пам`ятник письменнику Іванові Франку в центрі Відня, яка з’явилась після публікації в місцевому тижневику Profil. Виходець з Одеси Еміль Лянґерманн ставить під сумнів доцільність збереження пам`ятника через антисемітизм українського класика.
Художник вважає, що у творах Франка наявні антисемітські висловлювання, як і в творчості Федора Достоєвського або Вільяма Шекспіра. «Ставлення Франка до євреїв не зводиться до антисемітизму. У нього достатньо єврейських типажів, описаних з співчуттям і любов'ю… Поема "Мойсей" – приголомшливий приклад того, як неєврей виступає пристрасним прихильником єврейського ідеалу, співаком історичної місії єврейства», – відзначає Ройтбурд.
Він закликає українську єврейську громаду стати на захист постаті Франка та не допустити знесення монументу у Відні. «Якщо під впливом власних комплексів провини австрійці, не дай Бог, приберуть цей пам'ятник, це сприятиме поглибленню українсько-єврейського антогонізму. Тому хотілося би, щоб розсудливі євреї України (є ж такі) висловили своє зважене ставлення до запопадливого пориву колишнього співвітчизника. Я заздалегідь приєднуюся», – написав художник.
Журналіст та користувач ЖЖ під іменем pauluskp пише, що в Маріуполі побили вікна та розписали стіни пологового будинку після смерті породіллі з дитиною.
«Марина Шабанова прийшла в пологовий будинок здоровою, жодних проблем під час вагітності не було. Три години вона чекала в коридорі поки помістять в пологовий зал, а потім їй різко стало гірше і жінка померла. Дитину витягли з мертвого тіла, дівчинка прожила два дні…Звинувачують у трагедії лікарів», – пише журналіст.
Він інформує, що увечері 24 жовтня невідомі побили вікна, викрикували образи на адресу лікарів та обписали стіни. «Родичі заперечують причетність до погромів Кажуть, були в цей час на поминках після похорону… Написи оперативно затерли. Міліція постійно чергує біля пологового будинку. Лікарі написали заяву, але поскаржилися тільки на шум, промовчавши про написи і розбиті шибки» – додає він.