Політологи Олександр Сушко та Кость Бондаренко пишуть про заяву прем’єра Миколи Азарова під час візиту до Росії, в якій він назвав слова віце-прем'єра Валерія Хорошковський про вступ до Митного союзу "його особистою думкою".
"Виявилось, що для Миколи Яновича і закон, і програма партії – це лише для внутрішнього вжитку, а назовні – існує безкінечна гнучкість, де закон – лише "особиста думка одного з членів уряду". Таким чином, прем’єр міністр Азаров має іншу думку, причому саме його думка має всі ознаки "особистої", та точніше такої, що з одного боку, суперечить генеральній лінії його ж власної партії, законам України та призначена виключно для задоволення слуху господарів зустрічі, які не полишають надії втягнути Київ у свої геополітичні прожекти. Азаров – поза законом?", – запитує Сушко.
"Цілком можливо, Микола Азаров просто вирішив зіграти у "доброго слідчого", розуміючи, що його слова можуть нічого не значити: подейкують, що всі представники виконавчої влади (включно з прем'єром) вже написали заяви на звільнення з уряду. І чи будуть цим заявам давати хід – не відомо: визначатися вони будуть після особистої співбесіди з президентом. Таким чином Азаров (№1 у виборчому списку Партії регіонів) може повернутися у своє прем'єрське крісло (у чому мало хто сумнівається), а може і не повернутися. Початок грудня все розставить по своїх місцях",- пише в свою чергу Бондаренко.
Він запитує, чи не може виявитись, що заява про складання повноважень Азарова датована 20 чи 21 листопада? "А раптом з'ясується, що – у відповідності до цієї заяви, якої наразі ніхто не бачив, але яка – за законом – теоретично повинна бути, з російським прем'єром вів перемовини (і інтерпретував українське законодавство) не прем'єр-міністр України, а просто громадянин Азаров Микола Янович? І обіцянки щодо співпраці з Митним союзом давав теж не прем'єр, а простий громадянин України, без відповідних повноважень і т.д.? Такі дипломатичні трюки неодноразово фіксувалися істориками – і через них визнавалися нікчемними важливі історичні угоди", – розмірковує Бондаренко.
"У будь-якому випадку цікаво, що геополітичне протистояння Хорошковського і Азарова, що почалося ще у 2003 році, триває й досі. Тоді Азаров наполягав на вступі до Єдиного економічного простору, а Хорошковський наполягав на неприпустимості такого кроку (і навіть пішов з уряду на знак протесту). Як показав час, обоє політиків залишилися принциповими прихильниками своїх ліній", – підсумовує Бондаренко.
Засновник сайту durdom.in.ua Роман Шрайк у своєму блозі пише про результати першого туру "Виборів президента в Фейсбуці". "У першому відбірковому турі ФБ-юзери могли відзначати кілька кандидатур і самі додавати варіанти в опитування. За його підсумками, визначилися 10 найбільш рейтингових кандидатів. Всього на момент підведення підсумків віддано 6729 голосів", – пише Шрайк.
За результатами опитування, у цю десятку увійшли – Олег Тягнибок, Анатолій Гриценко, Юлія Тимошенко, Петро Порошенко, Віталій Кличка, Лесь Подерев’янський, Юрій Михальчишин, Андрій Іллєнко, Арсеній Яценюк, Олесь Доній.
"Нагадаю, що в третій тур вийде 5 людей. Тому головна інтрига – хто увійде в цю п'ятірку, а не хто займе перше місце", – пише Шрайк.
Оксана Дащаківська пише про акцію протесту у Львові членів дільничих виборчих комісій і спостерігачів від ПР, які вимагали виплатити обіцяні їм кошти. Вона відзначає, що акція протесту в Львові – симптоматична, бо зачіпає саму суть інституту виборів в Україні. "Щоразу після виборів виявляється, що якась партія десь щось комусь недоплатила. Однак, кожного разу ці конфлікти вирішувалися шляхом переговорів. Ситуація з Партією регіонів у Львові виникла тому, що членів ДВК, які щиро підтримують цю партію майже не має, головною метою їх роботи в ДВК були або "переконливі умовляння", або очікування винагороди. Думаю, що особи, які вийшли вимагати свої гроші, показали приклад, який може мати наслідки: є чутки, що деякі кандидати в мажоритарних округах також не заплатили свої людям, що працювали в день голосування", – пише Дащаківська.
Ця ситуація, на її думку, лише підсилює висновки, що "по-перше, політичні партії в Україні не є політичними партіями, що здатні артикулювати інтереси громадян, представляти їх інтереси; по-друге, формування ДВК повинно бути чітко визначеною процедурою, що є однаковою для усіх видів виборів і регулюється виборчим кодексом; по-третє, для підвищення якості виборів формування ДВК має здійснюватися на професійній основі".
Громадський активіст Тетяна Виговська пише про те, що 20 листопада на Київщині почалися судові "розбірки", учасниками яких стали колишні суперники по передвиборчих перегонах Людмила Дригало і Віталій Чудновський.
"23 жовтня тоді ще кандидат у нардепи Чудновський подає наступний позов до суду: "Позовна заява про спростування відомостей, що не відповідають дійсності і порочать честь та гідність Позивача. У жовтневому випуску 2012 року № 23 Інформаційного бюлетеню "НОВИНИ від Людмили Дригало" був розміщений інформаційний матеріал від імені Білоцерківського районного відділення Всеукраїнської громадської організації "Комітет по боротьбі з корупцією в органах державної влади, правоохоронних органах, прокуратурі та судах" під заголовком: "ПОПЕРЕДЖАЄ: Шановні білоцерківці! Будьте пильними! Не передавайте свої персональні дані в руки шахраїв!", – йдеться в блозі.
Як пише активістка, Чудновський вимагає стягнути з Дригало моральну шкоду на суму один мільйон гривень. "Людмила Борисівна не забарилася з відповіддю і заявила: "Невже таке могло бути?! Наклеп на чесне ім’я чесного кандидата! А як же факти? Усе місто добре знає про цей факт, бо кожен білоцерківець на власні очі бачив, як люди чергами стояли біля палаток, філіалів та головного офісу з написом «Кандидат у депутати ВР Чудновський Віталій Олегович», не говорячи про працівників цього центру, які ходили по домівках і відверто агітували взяти кошти. Навіть до мене, членів моєї сім’ї та працівників виборчого штабу надходили телефонні дзвінки, щоб прийти і отримати гроші. Мабуть, немає такої людини, до якої б не надійшла ця інформація, адже тут працювала ціла система!", – пише активістка.
Розгляд скарги Чудновського продовжиться 4 грудня.
Тележурналіст 5 каналу Тетяна Даниленко нагадує про героя документального фільму естонського режисера Маріанни Каат "Шахта номер 8" Юру Сіканова, якого нещодавно побили. "Чому історія Юри не змусила ні владу, ні опозицію подумати про системне вирішення проблеми таких як він? Дітей, які не мають шансу виборсатися із соціального дна. Якщо владі не цікаво нічого, далі паркану Межигір'я, де ініціатива опозиції?" – пише журналістка.
На її думку, "приклад Юри продемонстрував, що держава у ситуації таких як він, може лише нашкодити". "Вона не спроможна дати їм ні рибу, ні вудку. Хіба лише нацькувати міліцію", – пише Даниленко.
Харків’янин Олексій Коровін, який 20 листопада розпочав свою подорож до Сіднею на мотоциклі, пише про перші 500 кілометрів подорожі: "З перших десяти кілометрів всі думки про майбутні завдання та труднощі розсіюються. Трохи холоднувато. Кожні 100 кілометрів доводиться розминатися і пити гарячий «термосівський» чай. Але почуття початку чогось нового і захопливого не полишає".
Загалом мотоцикліст має намір відвідати 13 країн – проїхати 29 тисяч кілометрів за 100 днів. Зараз він у Росії.
Журналіст Віталій Селик пише, що до восьмої річниці початку Помаранчевої революції стелу "КИЇВ місто-герой" француз Енді Джером разом зі своєю дівчиною пофарбували яскраво-оранжевою фарбою: "Вночі на теренах Фейсбуку з'явилося повідомлення з фотографіями від невідомого раніше француза про те, що був обмальований у помаранчевий колір знак КИЇВ на Житомирській трасі. Нагадаю, раніше подібну акцію проводили у далекому 2004 році. Після того цей знак довго залишався помаранчевим, поки столичні комунальники його знову не перемалювали у стандартний білий колір по приходу влади Януковичів. Аж ось тепер знову, завдяки французам, які ще пам'ятають графа Орлі, знак став помаранчевим. Це відбулося у ніч восьмої річниці Помаранчевої Революції. Дня, який змінив внутрішню свідомість великої нації. При цьому ці французи залишили меседж: "КИЇВ знову помаранчевий. Привіт регіонам." .
Дивіться також: Помаранчева революція. Як це було