Журналіст Роман Чайка зауважує, що, знаючи прогноз про насування на столицю неймовірної сили циклону, можна було зреагувати на ситуацію заздалегідь.
За його словами, «якщо у владі на місцях є розумні або хоча б напівадекватні особи, тоді вони на такий прогноз реагують заздалегідь». Так, силами міліції перед сніговою віхолою фури й вантажівки можна було спинити на під'їздах до міст, припаркувати їх у спеціально відведених «кишенях» або майданчиках. Потрібно було через ЗМІ попередити усіх легкових автовласників і ввести на снігову погоду обов'язкові ланцюги на колеса, «які є нормою при сильних снігових буревіях для гомосапієнсів на авто в Європі».
Проте, за спостереженнями автора, в п’ятницю, у час пік «нестримним потоком під тонни снігу з небес та люту хурделицю у Київ вповзали сотні вантажних фур».
«Було відчуття, що у Києві того вечора відбувався з'їзд водіїв-дальнобійників з правами категорії «дебіт» та «олігофрен+». Вони уперто сунули, буксували і їх «фури» розвертало на найменших схилах та підйомах. Непробивні авто-барикади зведено – танки противника не пройдуть. Усі ці перші години колапсу їх брати по розуму з ДАІ та дорожніх служб також бездіяли. Здавалося, що концентрація дурості місцевої влади та заїжджих водіїв-профі вирівнялася», – пише Чайка.
«Але на підмогу поспішила й певна частина простих громадян, які попри прогнози і заклики утриматися із виїздом на різних бюджетних малолітражках та прогресивних зразках російсько-радянського автопрому вирішили довести собі й усім, що їх «корита» – це екстремальні «позашляховики», які готові до зйомок у «Топ Ґір». Саме їх машинки буксували й грузли у найнесподіваніших місцях дороги. Додайте сюди ще й автобуси, перехилені, зі стертою ґумою, і тролейбуси, і трамваї, які застрягли – і картина «Останній день Помпеї» майже готова», – додає він.
Журналіст резюмує, що «колективна та індивідуальна безвідповідальність і дурість змішалися, як півметрова снігова каша на київському бездоріжжю».
У свою чергу, засновник сайту durdom.in.ua Роман Шрайк склав «хіт-парад ідіотизму під час заметілі».
Журналіст відзначив, що його вразило найбільше. Це:
1. Ямковий ремонт асфальту під час снігопаду в п'ятницю.
2. Закриття станції метро «Вокзальна» з причини «жетончики закінчилися».
3. Бійка МНСників з волонтерами. МНСники витягували фури з завалів за 100 грн, а волонтери – безкоштовно, «за що і постраждали». За його словами, міліція склала протокол. «На волонтерів, звичайно».
4. Подорож Попова закордон напередодні апокаліпсису. «Зміг повернутися тільки в суботу ввечері. Через снігопад. Ха-ха»…
5. Розчищення доріг в першу чергу на Межигір'я і Конча-Заспу.
Ліворуч – дорога на Конча-Заспу, праворуч, для порівняння – Варшавська траса
6. Ілюстрація на сайті КМДА до статті про «мужню перемогу чиновників над негодою. Насправді на фото – вулиці Москви».
7. Розчищення нікому не потрібної ділянки тільки заради зйомок телесюжету про відмінну роботу київської адміністрації. «За 10 хвилин відео зняли – техніка виїхала».
«Можна додавати багато: і те, як раптово стали повними хлібні полиці магазину, куди заглянув з черговим «несподіваним» візитом Азаров, і водіїв тролейбусів, які просиділи добу (!) на своєму місці, бо їх попросили почекати, а потім, судячи з усього, просто забули, і багато іншого. Кожен з нас, думаю, може додати своє», – резюмував він.
Водночас, журналіст Мустафа Найєм порівняв ситуацію із прибиранням снігу на вул. Банковій і прилеглими до неї вулицями.
«Сніг перед адміністрацією президента був прибраний ще до п'ятої години вечора. Цей факт сам по собі вже викликав обурення. У той час, як весь місто паралізоване через неприбраний сніг, на Банковій активно працювала снігоприбиральна техніка. Очевидно, комунальники піклувалися не про зручність декількох сотень співробітників АП – вчора був вихідний день. Швидше за все, цього вимагає якоїсь неписаний закон, що пропонує тримати прилеглу до адміністрації територію в зразково-показовому вигляді. Інакше легкий маразм з прибиранням снігу перед АП під час надзвичайного стану в місті пояснити складно», – написав він на своєму блозі.
«Але я був щиро впевнений, що як тільки комунальники закінчать з адміністрацією, техніка візьметься за прилеглі вулиці – продовження Банкової, Лютеранську, Круглоуніверситетську і т.д.», – додав журналіст.
Проте, за його словами, повертаючись додому ввечері, він ще раз заглянув на Банкову і застав там досить дивну картину.
«Робітники, очистивши територію перед АП, мирно відпочивали в кабінах, спостерігаючи, як на сусідній вулиці продовжує розгортатися апокаліпсис», – зазначив Найєм.
вул. Басейна
Представництво Європейського Союзу в Україні на вул. Круглоуніверситетській, 10
Пожежна частина на вул. Круглоуніверситетській
Адміністрація президента вдень
Адміністрація президента ввечері
У свою чергу, поетеса і блогер Ольга Перехрест звертає увагу на те, як екстремальні ситуації змінюють стосунки між людьми. «Зменшуються відстані, теплішають погляди, зникають бар’єри. Люди змінюють свою поведінку, якщо починають ходити іншими дорогами. Навіть просто зробивши крок убік», – зазначає вона.
Блогер зауважує, як кияни, за першої ж потреби, виштовхують машини із заметів, приносять чай і гарячу їжу застряглим у багатокілометрових корках, забирають ночувати до себе подорожніх.
«Кидають свої машини й ідуть на роботу (чи з роботи) пішки, інколи навіть годинами. Молодь перетворила схили біля фунікулера на трасу для сноубордів. Старі жінки в теплих хустках чистять тротуари від снігу. Діти з іграшковими лопатками теж прибирають сніг», – додає вона.
За її словами, зміна доріг впливає на поведінку людини. «Вийшовши з маршруток, покинувши автомобілі, зійшовши з тротуарів, ми стали трохи більш людяними», – стверджує Перехрест.
«Може, для цього й накриває Україну снігом: аби висмикнути нас із заліза і показати, що ми, перш за все, є людьми. І постійно йдемо поруч: затуляючи очі від вітру; піднімаючи тих, хто падає; тримаючи за руку близьких», – підсумовує вона.