Журналіст Анатолій Марциновський пише, що у Брюсселі нічого не нагадувало про сьогоднішній саміт ЄС-Україна. «Жодних ознак його немає і перед будівлею Ради ЄС. Всередині споруджено невеличкий майданчик для урочистого фотографування, і на цьому візуальна присутність саміту в стінах цієї інституції ЄС закінчується», – відзначив журналіст.
Народний депутат Борис Тарасюк відреагував на заяву міністра закордонних справ Росії Сєргєя Лаврова про те, що Євросоюз дискримінує Росію, підписавши угоду з Україною про безвізовий режим для власників службових біометричних паспортів, і не погоджуючись на це для російської сторони. «У зв'язку з цим "обуренням" хотів би роз'яснити Сергію Лаврову причину такої "дискримінації". На відміну від Росії Україна надала безвізовий режим всім громадянам країн-членів ЄС ще у 2005 році. Так що ЄС лише "повертає борги" Україні! Тому, як кажуть у нас в Одесі Україна і Росія -"это две большие разницы"!», – пише він.
Журналіст Юрій Луканов пише, що не дивився «Діалог з країною», оскільки був переконаний, що Віктор Янукович не скаже нічого нового. «Почитував відгуки на Фейсбуці про це оральні діяння президента. І помітив там той же парадокс, який буває після відомих політичних ток-шоу. Освічені глядачі вже давно зрозуміли, що такі ток-шоу – це засіб маніпуляції свідомістю і переливання з пустого в порожнє. Вони не дають нової інформації, лише породжують агресію», – пише він.
«Всі критично мислячі люди розуміли, що це буде блеф, профанація ідеї, оскільки головному спікеру країни сказати нічого. Але, тим не менш, балачку дивилися і потім прогнозовано плювалися. Ну що він нам міг сказати? Ясна річ, навести приклад якогось покращення. Тому що наче незручно: три роки вже людина при владі, а віз і нині там», – пише журналіст.
«Янукович нагадує заїжджену вінілову платівку, яка з кожним прослуховуванням шипить і скрипить все більше. І слухати його є сенс лише для того, щоб потім говорити: він знову не обманув очікувань. Не сказав нічого», – підсумовує він.
Журналіст Роман Чайка називає «Діалог з країною» як «монолог самодержця України зі своїми підневільними – уся ж країна бачила ці потьомкінські картинки, у яких вимиті, зачесані і розставлені кріпаки радісно вітали появу свого поміщика перед їх очі». «Доведений до зубожіння і подальшої реставрації провінційний театр – і от вам фрік-шоу від потішних кріпаків-акторів, що б'ють поклони, читають вірші вірнопідданства. "Оскар" відходить на Кіровоградщину», – пише він.
Він вважає, що «совкова схема стосунків у будь-якому колективі, підприємстві, державній конторі чи приватній фірмі, де зберігається незламним принцип "я начальник – ти дурак", щодня підтверджується проявами публічного задозализування свого "маленького поміщика"». «Тому, навіть в українських представництвах західних компаній, які у своїх краях розвиваються за капіталістичними законами менеджменту, зберігається усталена форма кріпацьких стосунків з "начальством". Совкове кріпацтво адаптується під будь-який ринок. Бо навіть у вічних критиків поміщицького ладу, українських комуністів, кріпацтво у крові. А ким же є "гнані та голодні" і знедолені пристарілі сталіністи у більшовицькій партії багатія і "поміщика" Симоненка, як не покірними кріпаками, що в захопленні від свого "баріна"?!», – пише він.
Громадський діяч Володимир Марус пише, що в Херсоні почастішали випадки нападів на представників ЗМІ. Так він повідомляє, що надвечір 23 лютого в Херсоні побили директора телекомпанії «Херсон Плюс» Володимира Косюка біля його будинку. Телепродюсера і журналіста підстеріг невідомий, який без пояснень обрушив на нього град ударів, зламавши при цьому ніс. Володимир отримав ще й черепно-мозкову травму. Офіційних коментарів поки немає, але неофіційно поширюється інформація, що це побиття з журналістською діяльністю ніяк не пов'язано. Ось так просто йшла людина, і на нього напали «ні сіло, ні впало»», – пише він, додаючи, що кілька тижнів тому в Херсоні було скоєно напад на старшого редактора обласної державної телекомпанії Тетяну Левандівську, а в Новій Каховці посеред дня у під'їзді власного будинку побили незалежного журналіста Сергія Цигипа.
«У прокуратурі Херсонщини лежить ще три заяви від співробітників місцевих видань, що скаржаться на перешкоджання журналістській діяльності та погрози на їх адресу. Так, автор цих рядків, який є членом спілки журналістів України, членом НСЖУ, досі не отримав відповіді на подані заяви з приводу погроз фізичної розправи ні з прокуратури, ні з УМВС, ні з СБУ», – пише він.