Політичний експерт Костянтин Матвієнко у блозі пише про протистояння опозиції та партії влади у Верховній Раді стосовно введення так званої сенсорної кнопки.
"Казус кнопки" дуже вигідний владі, бо направду у тій ситуації, куди вона завела країну, їй, окрім, дрібно лобістських проектів, немає чого запропонувати парламенту для серйозного розгляду. Опозиції, до речі, такс само. Ідей у неї катма. Хіба, виступити на боці Газпрому, солідарно із комуністами, у питанні видобутку сланцевого газу. Ніби не вона – опозиція, коли сама рулювала країною, гроші, що надходили до країни за Кіотським протоколом, спрямовувала на проїдання, замість розвитку технологій енергозбереження, на що вони засадничо призначені", – пише він.
"Довкола кнопки розгортається черговий договірний матч, який, втім, вже не може замаскувати інституційної неспроможності держави, як такої. А персонального голосування слід домогтися обов'язково! От, лишень, чи буде за, що голосувати?" – зауважив Матвієнко.
Засновник сайту durdom.in.ua Роман Шрайк розповідає історію про Юрія Луценка.
"Луценку передають купу роздруківок з інтернету. Виявляється передають і "дурдомовскі" фотоприколи. Один (з Януковичем) так йому сподобався, що він повісив фотку на стіну. Одного разу, коли Луценко повернувся в камеру, він побачив, що фотка пропала.Тоді Луценко написав начальнику в'язниці офіційну заяву з описом події. Останньою фразою було: вимагають повернути ЯНУКОВИЧА в камеру! "Ржала" вся тюрма", – пише він.
Журналіст Сергій Андрушко пише, що гроші, які депутати отримали додатково до своєї зарплати, на виконання депутатських повноважень за грудень, вони витратили на ремонт своїх автомобілів, вітальні листівки з Новим роком чи просто зарахували до своєї зарплати.
"Оскільки депутати не звикли звітувати перед громадськістю, як саме вони витрачають отримані від держави гроші – рух ЧЕСНО сам запитав їх про це", – зазначив він.
За словами депутата Володимира Ар'єва, сума отриманих коштів на відшкодування витрат, "пов'язаних з виконанням депутатських повноважень", складає 17 тисяч 400 гривень. Він розповів, серед іншого, що витратив їх на обслуговування власної машини. Кошти, які нарахували Володимиру Яворівському, за його словами, були потрачені на пальне для його машини, на привітальні листівки з Новим роком і Різдвом і "трішки доплатив помічникам".
"Депутат-регіонал Ельбрус Тадеєв відверто розповів, що гроші, призначені на виконання депутатських повноважень, витратив на свою сім'ю. Натомість ще один депутат від Партії регіонів Віктор Янукович взагалі не пам'ятає, чи отримував гроші на виконання депутатських повноважень. Мабуть, вони йому так і не знадобились", – пише журналіст.
Блогер Антон Дмитрієв вважає, що "поки в Україні не з'явиться суспільство, нетерпиме до середньовіччя, – розмови про прогрес залишаться лише словами".
"І в суспільстві, і в кожного окремого громадянина немає запиту на боротьбу за якість конкретно свого життя. Більшість воліє жити в "болоті", де начебто й смердить, і бруд, і дико так жити, але все одно стабільно, "як завжди" і ніхто не чіпає. Багато лідерів можуть "підняти хвилю", проте якщо суспільство їх не підтримає, якщо мільйони не вийдуть і не почнуть боротися навіть на вуличному рівні, то "хвиля" захлинеться, не встигнувши зміцніти. Якщо право стає безправ'ям, то опір є обов'язком", – зазначив він.
Як зауважує Дмитрієв, "український же менталітет припускає, що хтось зробить все за людей, а вони будуть або аплодувати новому месії або ж поносити нового диктатора".
"Мітинги і бійки, блокування трибуни і публічні заяви вже не модні і не ефективні. Необхідно 10-15 тисяч активних людей, які не будуть боятися нічого, щоб змінити за один день все. Поміняти всі ключові пости, розігнати десятки і сотні тисяч чиновників, на інший день набрати всіх без винятку нових, заборонивши три роки взагалі наближатися до будівель влади "старої гвардії". На це не потрібна індульгенція, не потрібні колосальні кошти. Потрібно внутрішнє мужність, нетерпимість до несправедливості і величезне бажання, щоб хоча б наші внуки не жили в тому середньовіччя, в якому живемо ми з вами", – зазначив блогер.
Публіцист з Донецька Євген Ясєнов у блозі зачепив ініціативу опозиції відзначити 200-річчя з дня народження британського інженера Джона Джеймса Юза, засновника міста Донецьк.
"Дійсно, відразу думаєш – а чому ця ідея не прийшла в голову представникам Партії регіонів, які про Юза повинні знати набагато краще? Така суто донецька ідея, що витікає від супротивників ПР – так, це сильно, це дуже сильно… Спроба видати Юза за людину, що придумав українську металургію, або наївна, або й гірше. Ясно, що і без Юза в цій справі чудово обійшлися б – просто він надав неминучого процесу незвичайну динаміку… Загалом Юзівська ініціатива – це перебір. Нікому таке державне свято не потрібне, а самому Донецьку – перш за все", – зазначив Ясєнов.
Автор і ведучий програми розслідувань телеканалу ТВі Артем Шевченко пише про нещодавній інцидент із затримкою в Казахстані начальника Департаменту державної компанії "Укрспецекспорт" Олександра Школяренка та його заступника Олександра Хрулева. Їх підозрюють у даванні 200 тисяч доларів хабара Алмазові Асенову, генерал-майору, керівникові Головного управління озброєнь Збройних сил Казахстану.
"Взагалі цей скандал – колосальний провал і самих державних торговців зброєю, і їхніх кураторів зі спецслужб, які повинні оперативно супроводжувати військово-технічну співпрацю… У практиці роботи традиційно непублічного збройного ринку існують спеціальні посередницькі компанії, які за відсоток від суми угоди вирішують самостійно всі делікатні питання, зокрема і стимулювання до співпраці відповідальних іноземних чиновників. Але якщо самі високопосадові працівники компаній-спецекспортерів особисто розвозять по закордонних країнах валізи із хабарами для тамтешніх чиновників, це свідчить про колосальний збій у системі державної безпеки у такій важливій та надчутливій сфері, як торгівля зброєю і військовою технікою", – йдеться в блозі.
Народний депутат Леся Оробець пише про набуття чинності з 1 березня ліцензування імпорту лікарських засобів, ухвалене свого часу більшістю Ради.
"Набуття законом чинності становить суттєву загрозу для українців, життя і здоров’я яких залежать від вживання медичних препаратів іноземного виробництва. З одного боку, ліцензування імпорту медичних препаратів призведе до масового зникнення з аптек і лікарень ліків іноземного виробництва. На думку експертів Американської торгівельної палати, така ситуація може триватиме не менше 12 місяців. У кращому випадку імпортні ліки замінять аналоги вітчизняного виробництва і не завжди кращої якості – якщо їх в Україні взагалі виробляють", – зазначає вона.
Оробець зауважує, що ліцензування імпорту ліків не лише суперечить міжнародним зобов’язанням України або деклараціям Януковича.
"Якби його біда тим і вичерпувалася – ніхто б і списи не ламав… Але ж нововведення критично звужує доступ українців до якісних медичних препаратів – у тому числі, й таких, яких в Україні не виробляють зовсім. До прикладу, 100% дітей і вагітних жінок, хворих на діабет, наразі рятують імпортним інсуліном, а 95% онкохворих дітей – імпортними препаратами. Іншими словами, ціна питання – виживання найслабших…", – йдеться в блозі депутата.
На її думку, єдиний вихід – скасувати нововведення, доки вони не набули чинності.
"Відповідний проект ми з колегами (Віктором Чумаком, Романом Іликом, Олегом Лукашуком і Олександрою Кужель) щойно зареєстрували в Раді. Якщо не вжити радикальних заходів, громадяни навесні штурмуватимуть аптеки і збиратимуть пігулки, наче гроші – для обміну", – підсумовує Оробець.