Ведуча новин на 5-у каналі Тетяна Даниленко у блозі пише про те, що "спостерігаючи за безуспішними спробами Віктора Януковича не переплутати уран з Іраном та Іраком, складається враження, що йому набридло".
"Його просто по-людськи втомили єврокомісари, польські президенти, канадські прем'єри та інші обами із Заходу. Його отруюють розмови про Тимошенко, демократію, права людини та свободу ЗМІ. Інтоксикація дійшла критичної точки. Схоже, Віктору Януковичу хочеться скоріше зав'язати із необхідністю навіть формально дотримуватися цивілізованих правил гри. І бути там, де він більше ніколи не почуватиметься слоном у посудній лавці", – зазначає Даниленко.
Згадуючи про зустріч Януковича, викрадення з України російського опозиціонера Леоніда Развозжаєва та діяльність українських правоохоронців стосовно журналістів, Даниленко пише, що ці та інші інциденти "отримали однаково цинічну реакцію української влади. За лічені дні до виборів вона зав'язує із навіть формальним дотриманням цивілізованих правил гри".
Журналіст-експерт Інституту масової інформації Роман Кабачій пише про передвиборчу кампанію "Нашої України" та лідера партії Віктора Ющенка.
"При чому людина, яка стала президентом у 2004-му на гаслах гідності для кожного, економічного добробуту, європейських цінностей, нині цілком прозаїчно опускається до "гречкосіяння", лавин "джинси" у масових російськомовних щоденках "Сегодня" і "Комсомолці", які раніше його на дух не переносили, як теж і з пальця висмоктаних даних "соціологів", котрі дають "Нашій Україні" шанс подолання 5% бар’єру. Чи відає про це все Віктор Андрійович? А чом би мав не відати? Бо чимало хто надалі вважає, що Андрійовича "мають" його "любі друзі", що підсичують його хворобливе месіанство. І що то не Литвин, а Ющенко потрібен Україні", – пише Кабачій.
Журналіст зазначив, що виникає питання ще й у тому, "звідки у "Нашої України" та її лідера гроші на виборчу кампанію? Один лише спецвипуск "України молодої" з "єдиним непідконтрольним Кремлю" мав наклад 400 тис. екземплярів (ця газета кума Ющенка Михайла Дорошенка навіть при президентстві першого не піднімалася вище 150 тис. екз.). Звідки гроші на гречку, бігборди і "джинсу"?".
"Кожен із президентів України клявся і божився, що йому "не байдуже, що напишуть про нього в історії". Поки Табачник вимазує з підручників згадку про "Помаранчеву революцію", а невідомі ночами дописують гидотні написи під "помаранчевим" склом на Майдані коло поштамту, Ющенко на повну працює на новий підручниковий імідж. Він ґрунтуватиметься на рекламних інтерв’ю, гречці та поливанні брудом колишніх побратимів: "І ти, Бруте?..", – підсумовує Кабачій.
Журналіст Віктор Мороз у своєму блозі написав про готовність українців до участі у виборах.
"Взагалі з певністю стверджувати, чого хочуть українці – справа невдячна. І з Росією боязно розлучатися, але й посилати дітей воювати до Чечні теж не хочеться. Натомість дуже хочеться до Європи, але щоб вони не диктували нам свої умови й не нав`язували свої закони (щось на зразок «Не вчіть нас жити, а краще допоможіть матеріально»)", – пише він.
На думку Мороза, "українці напередодні чергових виборів поводяться як люди, котрим усе байдуже".
"Вони не тільки не мають моральних та ідеологічних цінностей, вони не мають грошей і власності. І невідомо, що небезпечніше! Тому їм нічого втрачати. І тут постає сакраментальне і загалом риторичне запитання: чи можна довіряти людині, якій нічого втрачати? Тим більше, коли мова йде про долю країни. Так, це дуже небезпечно. Але в українців немає іншого виходу як пробувати самим у всьому розібратися. З правом на помилку й правом розбити лоба. І може, не один раз. Поки не навчаться відрізняти чорного від білого. І не зрозуміють чого хочуть", – вважає журналіст.
Він аналізує передвиборчу кампанію ВО "Свободи": "маючи дуже виразну, зрозумілу, рішучу й привабливу соціально-економічну програму, вони дивовижно мало її пропагують. А натомість тиснуть із усіх сил на мовно-культурні питання".
"Долю «Свободи» вирішуватиме не Західна Україна, де зародився цей політичний рух і вже визначився з прихильниками, а Центральна – Київщина, Черкащина, Полтавщина, Вінниччина, Хмельниччина. Де «свободівців» ще не так добре знають у тому числі й за радикальними лозунгами. Але де ще живі національні сентименти і живий національний дух, який, врешті, й підтримує інстинкт самозбереження українців, котрий на думку одного з вітчизняних моральних авторитетів, відомого дисидента Семена Глузмана, перебуває в критичному стані", – зазначає Мороз.
Олександр Бригинець пише про те, що на Оболоні мешканці отримали листи, в яких йдеться про те, що виборцям, котрі отримали матеріальну допомогу від кандидата в народні депутати, зменшать пенсії на суму 517 грн. щомісячно.
"Кожен чесний громадянин, отримавши відповідну матеріальну допомогу, має задекларувати її в Податковій інспекції. Відтак, ці кошти будуть оподатковані. А значить матеріальний стан, приміром, пенсіонера юридично зміниться. Саме на це звертає увагу Пенсійний фонд України в листах, які отримали жителі Оболоні. В ньому прямо вказується, що фінансові подарунки від кандидатів в народні депутати, в тому числі і від В. Столара, який названий в листі, мають бути відповідним чином оподатковані. Але, оподаткувавши ці гроші, може статися так, що отримана від кандидата матеріальна допомога виявиться меншою, ніж вичитані за це пільги, які в результаті цього будуть втрачені", – пише Бригинець, наводячи фото відповідних листів.
Блогер Олена Білозерська пише про рішення апеляційного суду Київської області, де розглядалася скарга Костянтина Зацарного на рішення Броварського суду, який засудив його до 60 годин громадських робіт за участь в акції під Броварським судом, коли він "у балахоні ката вішав опудало продажної судді".
"В результаті, повернувшись із нарадчої кімнати, суддя зняв із Зацарного звинувачення в опорі працівникам міліції, але залишив – у хуліганстві (у чому саме полягало хуліганство – не пояснив), і залишив Зацарному покарання – 40 годин громадських робіт замість 60-и", – пише Білозерська.
Крім цього, блогер пише про один випадок агітації на Запоріжжі. Так, до місцевого мешканця – Вакуленка Івана Карповича, 1929 року народження, що проживає в селі Мала Токмачка, Оріхівського району Запорізької області, прийшла агітаторка від партії влади.
"Принесла, як завжди, листівки і газети, але сказала при цьому приблизно таке: "Якщо не проголосуєте за нашого кандидата, то не будемо носити вам молоко і соціальні працівники не будуть приходити". Про це мені телефоном повідомив онук пенсіонера Юрій Чапала. Юрко постійно мешкає у Дніпропетровську, але зараз знаходиться у Малій Токмачці в гостях у діда. Розмовляв він зі мною у присутності старого, я чула голос діда – щось на кшталт: "Не буду я за них голосувати, щоб їм", – зазначила Білозерська.