Сміх крізь сльози
Принцип взаємодії підприємців із чиновниками сформульований давно і влучно: держава грабує народ, а народ краде в держави. Це, безперечно, нецивілізовано, але інакше в умовах заплутаного, двозначного та дірчастого офіційного законодавства навряд чи можливо. Нормативні прогалини-недоліки міцно зацементувало звичаєве право, невід’ємними складовими якого є подарунки чиновникам, надання наближеними до них структурами платних послуг бізнесменам, хабарі, дахування та інші вияви корупції. При цьому суто формально такі відносини в більшості випадків і підприємців, і їхніх контролерів роблять правопорушниками чи навіть злочинцями.
Розуміння цього обома сторонами вельми тривалий час було основою соціального консенсусу на мікроекономічному рівні. Але ж останні законодавчі зміни (розширення прав фіскалів унаслідок імплементації Податкового кодексу, повноважень судових виконавців et cetera) підривають соціально-економічний status quo. Назріло питання: чи розуміють реформатори, до яких наслідків, імовірно, може викликати бажання зняти з себе відповідальність за пограбування народу, так би мовити, легалізувати процес?.. Новий принцип взаємодії з чиновниками може виявитися сумним, на відміну від старого, сформульованого відомим сатириком.
