За екс-тренера нашої «молодіжки» присутні на засіданні 11 січня члени Виконавчого комітету Федерації футболу України висловилися одностайно. Вибору в них однаково не було. Після всіх роздумів і консультацій із фахівцями, про які так багато говорив Григорій Суркіс, на президії, що передувала історичній даті, розглядали лише дві кандидатури – Олега Протасова і Олексія Михайличенка. Першого не відпустили з клубу. Власник «Дніпра» Ігор Коломойський погоджувався хіба на «два стільці», але сумісництво, на думку членів Виконкому, з огляду на масштабність завдання нереальне. Та й сам наставник дніпропетровців свою команду, яка нарешті знайшла гру й упевнено почувається в чемпіонаті, на півдорозі лишати не збирався. Тому фігура другого очільника залишилася безальтернативною.
У чому сила, брат?
На відміну від свого попередника, який вимагав спокійної роботи ще протягом 4 років, до домашнього чемпіонату Європи включно, Михайличенко погодився на пропозицію ФФУ: 2 сезони перед світовою першістю 2010 року плюс ще 2 сезони, якщо збірна потрапить до фіналу ЧС. Останній чинник, зі слів нового наставника українців, має бути для команди пріоритетним. Дивовижний оптимізм, якщо зважити на катастрофічний регрес збірної, відсутність гідного поповнення, зокрема, і з лав дотепер очолюваної Михайличенком «молодіжки», і туманні перспективи дезорієнтованих на місцевості учасників процесу.
У запевненнях свіжоспеченого тренера президент ФФУ угледів ще одну перевагу: домінування високих почуттів над шкурними інтересами. Між рядками читається: Блохін домагався для своїх бійців матеріальної винагороди – за кожну перемогу або нічию, і впіймав облизня. Натомість Михайличенко зі своїми хлопцями буде обстоювати, перш за все, честь країни. А стимулюватиме фактично тих же виконавців, мабуть, влучним словом і великою шаною. Не дарма серед основних вимог до гравців він назвав духовність, відповідальність і патріотизм. Як позначиться моральне заохочення на «синьо-жовтих2 уболівальники матимуть змогу побачити вже 6 лютого, коли відбудеться перший контрольний матч проти Кіпру. Оскільки клуби сьогодні перебувають на зборах, коучу доведеться підбирати футболістів для поєдинку мало не по телефону, запитуючи в їхніх тренерів, хто в якій кондиції перебуває.[124]
Свій проти чужих
Взагалі балачки про любов до Вітчизни серед української футбольної спільноти стають модними. Нею виправдовується, і казкове скорочення списку претендентів. Доки тривало обговорення потенціалу як вітчизняних, так і іноземних спеціалістів, за місяць, наче за щучим велінням, з переліку зникли імена Фабіо Капелло, Альберто Дзаккероні, Хав’єра Клементе, Жерара Ульє, Марчелло Ліппі, Ектора Купера, Юргена Клінсманна, Марко ван Бастена, Анатолія Бишовца, Дідьє Дешама. «Мені здається, – резюмує пан Суркіс, – було б неповагою до себе в країні з 46-мільйонним населенням, з великими футбольними традиціями та власними висококласними тренерськими кадрами залучати до керівництва збірною іноземця».
Відтак презирство до власного народу демонструє футбольна Асоціація Англії, затвердивши наприкінці 2007 року головним тренером своєї збірної італійця Фабіо Капелло. Національну команду 143-мільйонної Росії успішно веде вперед голландець Гуус Хіддінк, а сусідньої Польщі – його співвітчизник Лео Беенхаккер. Наші суперники у відборі до Мундіалю-2010, білоруські сябри ризикнули і запросили на відповідальну посаду німця Берндта Штанге. А португальців взагалі можна лише пошкодувати, адже довірилися бідолахи бразильцеві Луїсу Феліппе Сколарі.
І не важливо, що за результатами щорічного голосування, яке проводить Міжнародна федерація футбольної історії та статистики(IFFHS), до реєстру кращих світових тренерів потрапили ті ж Хіддінк (6-те місце), Сколарі (10-те), Беенхаккер (14-те). У списку є навіть молдовський наставник Ігор Добровольскій. Тільки українця – жодного, попри наявність у нас «висококласних кадрів».
Тож Україні закордонний спеціаліст ні до чого: багнюку Хацапетівки в пошуках талантів він не міситиме, а гарантовано буде працювати з уже наявним матеріалом. І навіть коли зможе вивести збірну з прірви, в якій вона нині мирно перебуває, то де гарантія, що це не тимчасовий тріумф? Такий, як європейське чемпіонство збірної Греції під орудою німця Отто Рехагеля (наразі – 7-й рядок у рейтингу IFFHS). Греки, звісно, показали характер – і їхнє досягнення лишиться в історії, та чи стали вони потому диктувати футбольні звичаї, принаймні, на континенті? Логіку й амбітність вітчизняних спортивних функціонерів зрозуміти важко. Тим більше, коли йдеться вже не про збереження певного рівня майстерності чи примноження гучних командних здобутків, а фактично про створення національної збірної, за яку справді буде не соромно.
Козирі Михайличенка
У 1980–1990-х роках як гравець він зробив фантастичну кар’єру. І неповний перелік його звитяг (тричі чемпіон СРСР, тричі чемпіон Шотландії, чемпіон Італії, олімпійський чемпіон, срібний призер Євро-1988) свідчить про те, що смак перемоги Михайличенкові добре відомий. Та небагато хто дотепер пам’ятає, що своїх успіхів він досяг не так завдяки, як усупереч – тому ж Лобановському, наприклад, який тривалий час маринував його у динамівському дублі. Лише через багато років, коли працьовитий і дисциплінований гравець довів власну спроможність, неначе Фігаро, встигати на полі скрізь і приносити команді максимальну користь, він став улюбленцем метра. А в останні роки роботи Валерія Васильовича – і його правицею в «Динамо».
На посаді клубного наставника Михайличенко двічі приводив киян на першу сходинку п’єдесталу, виборював Кубок України, а найбільшого тренерського злету зазнав 2006 року, коли наша молодіжна збірна завоювала європейське «срібло». З-поміж особистих позитивних рис фахівці відзначають його скромність, уміння дослухатися порад і водночас не боятися висловити власну думку, принциповість і послідовність. А також відсутність агресивності щодо колег і підлеглих: аби гідно оцінити цей штрих, достатньо пригадати підвищений градус і нецензурне забарвлення реплік, які часто звучали з вуст Блохіна на адресу окремих футболістів.
Подейкують, що ці ж прикмети можуть обернутися на повну свою протилежність, якщо Михайличенко буде надто м’яким у поводженні з командою, якій, як повітря, бракує «сильної руки». Та поживемо – побачимо. Мінімум 2 роки спостережень, гадаю, нам забезпечено. Як це парадоксально, але скандальне звільнення Михайличенка після домашньої поразки «Динамо» турецькому «Трабзонспору» в кваліфікації Ліги чемпіонів 2004/2005, також можна сміливо зараховувати до переваг. Тепер керманича буде не легко посунути з тренерської лави. І вже точно рішення не буде таким швидким та безапеляційним.
КАЛЕНДАР МАТЧІВ
Відбірковий цикл ЧС-2010 за участю збірної України
2008 рік
6 вересня. Україна – Білорусь
10 вересня. Казахстан – Україна
11 жовтня. Україна – Хорватія
2009 рік
1 квітня. Англія – Україна
6 червня. Хорватія – Україна
10 червня. Україна – Казахстан
5 вересня. Україна – Андора
9 вересня. Білорусь -Україна
10 жовтня. Україна – Англія
14 жовтня, Андора – Україна
