Ностальгія за часами чистої та некорисливої дружби підштовхнула користувачів Мережі до пошуку однокласників. Ця ж обставина, напевно, змушує українських політиків також згадувати про людей, із якими вони сиділи за однією партою. І не лише згадувати, а й просувати їх у владі.
Одним із найпотужніших братств однокласників в українській політиці є хоружівське. У 2005 році начальником УМВС у Сумській області був призначений однокласник Віктора Ющенка – Володимир Горпинченко. У 1996 році у званні полковника він пішов на пенсію. 9 років працював у приватних охоронних структурах. Але після приходу до влади «помаранчевих» Горпинченка відкликали з пенсії і він очолив сумську міліцію. Ще один однокласник Ющенка, із яким Віктор Андрійович, до речі, сидів за партою, – Олексій Довбня до 2005 року був директором Кременчуцької середньої школи. Після – обійняв посаду керівника міського управління освіти і навіть став одним із лідерів місцевої «Нашої України». Однак через два роки Довбня подав у відставку і повернувся до звичної справи – директорства. Хоружівську середню школу кількома роками пізніше за Віктора Ющенка закінчив нинішній головний редактор газети «Україна Молода» Михайло Дорошенко. Свою кар’єру у владі він розпочинав ще у статусі прес-секретаря Леоніда Кучми, продовжив –радником Віктора Ющенка. Як стверджують у політичних кулуарах, Віктор Андрійович повністю довіряє своєму другові дитинства. У тому числі – і за кадрових призначень. Однокласник Михайла Дорошенка – Микола Сердюк у грудні 2007 року отримав посаду голови Одеської обласної державної адміністрації. До квітня 2005 року він був звичайним командиром військової частини у Південній Пальмірі. Але вже за кілька місяців встиг пройти шлях від голови районної держадміністрації у місті Одеса до заступника одеського губернатора.
Ще одне сузір’я однокласників – дніпропетровське. У тамтешній школі №23 у одному класі навчалися Євген Червоненко та нинішній голова наглядової ради ОАО «Запоріжсталь» Едуард Шифрін, капітал якого Forbes оцінює у майже $2 млрд. Щоправда, зростання капіталу одного відбувалося паралельно зі зростанням політичної ваги іншого. Класом молодше за Шифріна та Червоненка навчався ще один український мільярдер – Віктор Пінчук. Євген Альфредович у одному із інтерв’ю навіть згадував як після однієї гулянки у нього вдома, на яку Пінчук прийшов разом із донькою першого секретаря обкому, один хлопець хильнув зайвого. За що Червоненка виключили з комсомолу як ідейного натхненника «пиятики».
У дніпропетровській школі №23 вчилися також Наталія Тігіпко (колишня дружина Сергія Тігіпка) та син Володимира Щербицького – Валерій. Як дніпропетровці допомагали один одному в кар’єрі та чи взагалі допомагали – жодних підтверджень немає. Натомість розповідають, як Арсеній Яценюк, почавши сходити кар’єрними щаблями, підтягував за собою однокласника – Яна Берназюка. За часів роботи Яценюка у Національному банку той працював у юридичному департаменті. Згодом, коли Арсеній Петрович очолив Міністерство економіки, його однокласник став керівником Державного департаменту з питань банкрутства. Не кинув Берназюка Яценюк і тоді, коли перейшов у канцелярію Глави держави. Ян Олександрович став керівником служби Секретаріату президента у зв’язках з Верховною Радою. На цій посаді він перебуває і дотепер, забезпечуючи зв’язок канцелярії Віктора Ющенка та Парламенту на чолі… з Арсенієм Яценюком.
До намагань політиків «проштовхнути» і «підтягнути» за собою у владу однокласників можна ставитися по-різному. Я думаю, у цьому є певний позитив. Бо якщо політики згадують, хто вони і з ким росли, значить, ніщо їм людське не чуже. Врешті-решт приємно усвідомлювати, що ті, хто нині стоїть біля владного керма, також родом із дитинства. Отже, ще не все втрачено, панове.