Економічний оглядач Тижня наголошує, що попри періодичні шоу з «наказами економіці зростати», які регулярно влаштовує нинішній президент чи інші представники української влади (які наголошують на «його дорученні»), насправді перспективи стають дедалі похмурішими. За словами Олександра Крамара, «самих лише ефектних декларацій замало, а реальних дій у напрямі зміни політики, що призвела українську економіку до нинішнього занепаду, так і не відбувається. Споглядально-споживацький підхід лиш змушує державні структури пасивно переглядати в бік зниження власні попередні прогнози щодо далеко не повного відновлення до передпандемійних показників 2019-го».
Читайте також: Модель, за якою відновлюється українська економіка, загрожує новим обвалом якщо не наприкінці цього, то у наступному році
Оглядач звертає увагу на те, що приріст української економіки, який за оцінкою міністра економіки становив близько 1% у першому кварталі – «мізерний показник, ураховуючи, що саме в цьому півріччі її зростанню сприяла низька база порівняння минулого 2020 року». Адже саме на нього й припав найглибший обвал, викликаний жорсткими карантинними обмеженнями навесні. «Низька база порівняння, – йдеться в статті, – забезпечила стрімке відновлення в більшості країн світу і Європи, однак не в Україні».
Відтак, за словами оглядача Тижня, для того ж щоб вийти на 4% річного зростання, приріст ВВП у ІІ півріччі мав би сягати рівнів, близьких до 7%. А підстав для цього жодних. База порівняння у ІІ півріччі буде значно вищою, а темп відновлення у II кварталі 2021-го становив лише 5,4%, хоча торік у цей час він обвалився на 11,2%. Унаслідок цього економіка України, яка в минулому році втратила значно більше, аніж основні її торговельні партнери, цьогоріч відновлюється значно повільніше. Зокрема, в сусідній Польщі економіка вже вийшла на вищі показники, аніж були в докризовому 2019-му. Після спаду на 8,2% у II кварталі 2020 року у II кварталі 2021-го відбулося зростання на 10,9%. В Росії після втрати 7,8% ВВП у II кварталі минулого року цьогоріч відновлення становило 10,1% відповідно. У США значно суттєвіше відновлення у 2021 му вже так само привело до перевищення докризових показників 2019-го.
Олександр Крамар звертає увагу, що єдиний фактор, здатний потягнути українську економіку вгору у другому кварталі, – це очікуваний рекордний урожай (із високою ймовірністю йдеться про 80 млн т зерна), що може бути зібраний за умови відсутності погодних катаклізмів восени. Однак його буде явно недостатньо, щоб самостійно пришвидшити економічне зростання до 7% з приблизно 1% у І півріччі. Адже йому доведеться компенсувати спад, що поглиблюється в іншій галузі того-таки агросектору – тваринництві (–5% за підсумками семи місяців). А жодних причин для поліпшення динаміки в інших сферах економіки порівняно з І півріччям немає. Навпаки чимало з них через вичерпання ефекту низької бази порівняння вже почали гальмувати і демонструють нездатність піднятися з минулорічного дна.
На підтвердження автор наводить дані про динаміку розвитку української обробної промисловості, яка з часом лише погіршується. Наприклад, у липні 2021 року випуск там був на 1,8% меншим, аніж торік. Хоча за підсумками І півріччя було зафіксоване хоч і мляве, проте відновлення на 2,5%. «Тобто, підсумовує Олександр Крамар, – галузь не лише не росте, щоб докластися до пришвидшення загального економічного зростання у ІІ півріччі, а й навпаки, підважує його. Порівняно з аналогічними періодами докризового 2019 року спад там поглибився від 6,3% за підсумками І півріччя до 7% у липні. При цьому обвал зафіксовано не лише в харчовій, а у й легкій та хімічній галузях. Деревообробка досі не відновила докризових обсягів виробництва, а в машинобудуванні приріст близько 3% бачиться мізерним на тлі минулорічного обвалу у липні на 19,5%.
Читайте також: Наслідувати успішні приклади
На відміну від решти світу, де після завершення масштабних обмежень у зв’язку з пандемією відбулося стрімке відновлення виробництва до докризових показників або й їх перевищення, в Україні занепад навпаки, стає дедалі виразнішим із кожним місяцем».
Навіть гірничо-металургійний комплекс (ГМК), який і далі демонструє нарощування виробництва завдяки зростанню попиту і цін у світі, викликаному політикою стимулювання власних економік іншими державами, – за словами автора статті, – «є насправді колосом на глиняних ногах». Адже його обвал у разі «здування нинішніх бульбашок на сировинних ринках дошкульно вдарить по Україні».
Та й «шалені успіхи» гірничо-металургійного комплексу, звертає увагу оглядач Українського тижня, – насправді досягнуті виключно завдяки стрімкому зростанню цін, тоді як обсяги виробництва досі не вийшли навіть на докризові показники. Наприклад, попри приріст металургійного виробництва у поточному році на 7,1% за І півріччя та 8,4% у липні, воно залишається відповідно на 7,9% та 2,5% меншим, аніж у той самий час у 2019-му. Тож насправді все ще йдеться про далеко не повне відновлення за безпрецедентно сприятливих умов на зовнішніх ринках. Реальний приріст обсягів порівняно із 2019-м продемонстрував, та й то лише останнім часом, хіба видобуток залізної руди (–1% за I півріччя та +6,7% у липні), дедалі більші обсяги якої йдуть на експорт для використання металургами інших держав.
Більше читайте у свіжому номері журналу «Український тиждень».