Очікуючи на Бабая

Він не боїться бабая, про нього йому не розповідали. Однак бабай – невід’ємна складова фольк­­лору, він цінний своєю м’я­­кістю, що відчувається вже у фонетиці самого слова «бабай»: погодьтеся, воно позитивно відрізняється від «чор­­та» чи «диявола». Бабай є чудовим лексичним трюком і золотою серединою в образній підготовці дитини, що рухається від вигаданих казок і міфотворчості до невигаданих жахів реальності. Знімати про таких персонажів корисно і вигідно – їх діти сприймають веселіше. Про ньо­­го і взялася Наталя Марченкова робити перший за роки незалежності (за словами генерального продюсера і директора студії «Укранімафільм» Володимира Сакуна) повнометражний мальований кольоровий мульт­фільм «Хто боїться дядечка Бабая?», де поєднала фольклор із сучасним баченням анімації. Бабай, чарівне яєчко, відь­мочки, дід із бабкою, мишка і сила-силенна інших персонажів створюють анімаційну суміш у дусі нашого еклектичного часу.

 

У. Т.: Чому героєм мульт­фільму ви обрали такого негативного персонажа фольклору?

 

– По-перше, не я вибрала, а сценарист, по-друге, діти тепер такі пронозливі, вони грають у такі страшилкист­­рілялки, що бабай не є для них страшним, понад те, гадаю, він для них смішний. Тому характер бабая у мульт­фільмі комедійний: він ніби страшний, але його перемагає чарівне напівкурчатко-напів­­дівчинка. Звісно, ця дівчинка непроста: її мама вилупилася з чарівного яйця, що, з’яв­­ляючись раз на тисячу років, здатне виконувати будь-яке бажання, тому усі хотіли б його мати. І бабай теж, позаяк прагнув влади в усьому світі, – такий собі Дарт Вейдер.

 

У. Т.: Знімати повний метр – неабияка відповідальність. Нині мало хто може за це взятися.

 

– Так, але ж ви не думаєте, що раніше в Україні не зніма­­ли повнометражних мультфільмів? Я вже це роблю вп’яте чи вшосте. Просто формат короткого метра ніхто не купує. Студії так вигідно. «Аліса в Країні чудес», «Аліса в Задзеркал­­лі» – пам’ята­­єте такі? Це ро­­билося у нас, хоча замовлення московське. Нашими є «Пригоди капітана Врунгеля», «Док­­­­тор Айболить» і «Острів скарбів». Повнометражні (мульт)фільми продаються, їх купують кінотеатри…

 

У. Т.: Мультфільм, що складається з дев’яти частин, потребує великої кількості персоналу. Як ви знаходите майстрів, адже всі скаржаться на брак професіоналів?

 

– В Україні сильна мультиплікаційна школа, а жаліються необізнані. Уже виросло два покоління людей, які не підозрюють, що є українська анімація, тому що дивляться здебільшого американське кі­­но. От нещодавно ми, студія «Укранімафільм», оголосили набір на курси аніматорів. Люди приходили до нас із круглими очима, позаяк і гадки не мали про наявність в Україні такої студії! А їм по 20–30 років! У мене робитиме мультиплікацію один із тих, хто прославив «Укранімафільм», – Олександр Лавров: він ще 1959 року закінчив ВДІК і отримав «Золотого черевич­­ка» за мультик «Ведмежатко і той, хто в річці живе». Інші художники, які долучилися до створення «Бабая», трохи молодші, але працювали десятиліттями на нашій студії: Ігор Бородавко, Міша Тітов, Марина Корольова, Віталій Віленко, Андрій Карбовничий, Людмила Ткачикова, Михайло Яремко, Алік Вікен (автор шикарного фі­­льму «Як Петрик П’яточкин слоників рахував»). Бачите, в коморі лежать коробки з плівкою (показує на купу напівіржавих металевих ящичків, звалених у купу в невеличкій ніші. – Авт.). І там не лише роботи Аліка, там 416 стрічок наших режисерів за 50 років існування студії. Прикро, що про них мало хто знає…

 

У. Т.: Озвучка – це чи не пів­успіху мультфільму. Піксарівські «Тачки» прогриміли значною мірою завдяки голосу «доктора звука» Юрія Коваленка, який озвучував Сирника. А без Анни Левченко годі уявити кота з «Моєї країни – України». Хто у вас озвучує героїв?

 

– Я люблю працювати з народними артистами, зокрема з театру імені Лесі Українки – у них чудова дикція. Текст автора читає Анатолій Барчук, Бабая озвучує Віктор Андрієнко, курку – Валерій Чигляєв, відьму – Віктор Семирозуменко, дівчинку – Оля Когут, змія – Олександр Бондаренко, котрий говорить трьома голосами. Аня Левченко озвучує і жабку, і мишку, та ще й співає. Ми вже весь звук записали: і репліки, і музику, автором якої є композитор Олександр Спаринський. Розбили на монтажні листи і за ними зробили малюнки. Словом, 90 хвилин хронометражу. Коли закінчимо, сказати не можу. Все складно. Багато роботи, чимало вимушених зупинок, пов’язаних із проблемами фінансування… 

 

У. Т.: На якій стадії виробництва перебуває стрічка? 

 

– Певна робота потребує багато часу і сил. Люди сидять вечорами, ночами, працюють у суботу й неділю, адже фільм буде неймовірно красивий і технічно складний! Художники-постановники – Едуард Кирич та Ірина Смирнова. Все малюється в кілька шарів, художники підкладають різні факту­­ри, роблять різні кольорові контури. І це вручну, на папері. В мене лежать стоси папок із малюнками: над кожною частиною працює певний художник, якому я даю розкадровку сцен, і вони вже їх промальовують. У нас готовий чорновий монтаж перших двох частин – це 20 хвилин. Наразі все чорно-біле. Але вже є кольоровий трейлер, за яким спеціальна комісія вирішуватиме долю мультфільму: так залишити, чи переробити, чи виділяти ще гроші.

 

У. Т.: Минуло понад 2,5 року з часу запуску «…Бабая». Навіть якщо зважити, що значну частину цього терміну проект було законсервовано, чи не швидше було б робити мульт­фільм на комп’ютері?

 

– Я бачила документальну стрічку про створення «Аватара» Джеймса Кемерона. Показали величезне складське приміщення, розміром з усю нашу студію, заставлене ком­­п’ю­­терами і серверами, які цілодобово протягом трьох років прораховували кожний кадр фільму. А в нас один сервер… До того ж усе одно картину треба спочатку побачити в голові, а відтак переносити на екран. Комп’ю­­тер – це просто технічний засіб, що полегшує певні процеси. Ми намагаємося, щоб наша стрічка була цікавою передусім не технічними деталями, а драматургічно, щоб були характери, які захоплюють, події, які б вели глядача впродовж фі­­льму, щоб він співпереживав – ось це має значення. Щоби дитина щось зрозуміла і перейнялася…

 

У. Т.: На який вік розрахований «Хто боїться дядечка Бабая?»?

 

– Від семи років.