Обираю made in Ukraine

Економіка
27 Грудня 2022, 15:14

Як російська війна привернула увагу світу до українських модних брендів

Сьогодні в різноманітних сферах люди намагаються робити свій невеликий внесок у перемогу. Індустрія моди теж не є винятком. Наприклад, 1300 пар берців відшив український бренд шкіряного взуття та аксесуарів KACHOROVSKA, дизайнерка Лілія Літковська запропонувала сертифікат, який дає клієнтам знижку 60% на весь асортимент. Скористатися ним можна після закінчення війни, а всі отримані кошти йдуть на підтримку ЗСУ. GUDU створив колекцію, «натхненну Києвом», де поєднує у своєму одязі «музику, мистецтво та стиль київських вулиць». Івано-Франківський бренд Roman Gusak, який спеціалізується на вишитому одязі, з перших днів повномасштабного вторгнення виробляв одяг для українських військових. «Уже 29 лютого ми почали активну волонтерську роботу. Спершу ми працювали над пошиттям спальних мішків, згодом зосередилися на светрах для військових. Старалися робити все, що в наших силах. Із березня працювали над гуманітарними зборами для селища Бородянка, що на Київщині, також укомплектовували вантажні автомобілі з продовольчою та медичною допомогою постраждалим людям»,— розповідає брендменеджерка компанії Ольга Гусак. Каже, що з травня крок за кроком змогли відновити свою роботу над вишиванками. Саме ця робота допомогла суттєво адаптуватися до реалій життя під час війни. «Можливість працювати дає нам змогу активно переказувати кошти на різноманітні важливі збори, та й загалом підтримувати людей, які опинилися в надскладних та несправедливих життєвих умовах»,— зазначає Ольга.

МОТИВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПАДЩИНИ

Від початку повномасштабного вторгнення українські бренди використовують національну символіку та етноcтиль у деталях одягу, чим прагнуть привернути увагу до поточної ситуації. Однак дизайнер Роман Гусак робив це й і до війни, адже його основний напрям діяльності — вишиванки. Дизайнер пояснив, що його бренд лише додав декілька деталей, які нині як ніколи актуальні: «В умовах війни ми дещо змістили акценти у візерунках, дали більше етнічних орнаментів у покрої та кольорах вишивки. Додали старовинних мотивів у візерунки, адже нові реалії нашого життя викликають у всіх бажання зануритися в нашу культурну спадщину, доторкнутися до історії, вчать нас цінувати наше походження та з гордістю нести українську культуру у світ».

Фото: VZIR

Київський бренд Etnodim, який створює український традиційний одяг, у перші дні вторгнення був змушений перенести виробництво до Львова, але збільшив потужність та штат працівників майже вдвічі, адже попит на українське зростає не лише в межах країни, а й за кордоном. «Ми працюємо в умовах війни, коли нашу культуру, традиції та людей намагається знищити Росія. Важко сказати, як вплинула ситуація, бо вона все ще впливає. Повітряні тривоги, обстріли, відключення світла стали частиною життя українців. Ми намагаємось адаптувати процес виробництва під умови, а в проєктах та колекціях порушувати теми, які будуть надихати та морально підтримувати людей у ці важкі часи»,— каже артменеджерка та піарниця Etnodim Манана Глонті.

Вона також розповідає, що попри те, що під час війни з’явилося багато нових брендів, які почали спеціалізуватися на традиційному одязі, Etnodim конкуренції не відчуває: «Ми просто й далі робимо те, що робили. Нині дійсно багато брендів займаються саме національним одягом або ж почали додавати вкраплення чогось традиційного, але на Etnodim, на його концепцію, ідею, філософію це не сильно впливає».

Від початку повномасштабного вторгнення в Україні та за її межами постали різноманітні проєкти, спрямовані на підтримку нашої країни. VZIR — один з них. Ідея проєкту почалася з бажання допомогти українським дизайнерам із продажами. Це був головний імпульс, адже в умовах війни знижується попит, бо зменшується купівельна спроможність покупців. Сьогодні проєкт працює онлайн та офлайн у бельгійському місті Антверпен.

Читайте також: Пристебніть ремені, світова економіка йде на посадку

«Особливість VZIR — показати якісний дизайн made in Ukraine, сучасний та витончений. Ми керуємося принципом автентичності: якщо бренд має свій унікальний стиль, ми його запрошуємо без огляду на його відомість. Навіть маленькі бренди мають шанс на успіх. Окрема наша перевага — поєднання моди та інтер’єрного дизайну, тому що бельгійці мають неабияку любов до домашнього затишку»,— каже співзасновниця проєкту Катерина Орехова.

Мета VZIR — підтримувати український бізнес. Попри складну ситуацію, дизайнери продовжують створювати колекції. «Мета, яка для нас буде актуальна й поза війною,— популяризувати ідеї українських дизайнерів. За межами України є великий світ, і наші дизайнери можуть цей світ зробити ще кращим»,— пояснює Орехова. За її словами, за кордоном нині посилюється інтерес до української моди, це відбувається саме через бажання підтримати Україну. Багато успішних брендів, заснованих в Україні, продаються на весь світ, але цей фактор не є основним у їхньому розвитку. В основі все ж таки лежить дизайн, якісне виробництво та професійний маркетинг.

ПОПИТ НА УКРАЇНСЬКЕ

У перші тижні війни вишивальне обладнання Roman Gusak працювало для потреб військових та волонтерів, адже відшивали лише на волонтерських засадах розпізнавальні шеврони. Як пояснює Ольга Гусак, про повернення до роботи над вишиванками направду й боялися думати. «Було страшне відчуття пустоти й нерозуміння майбутнього. Коли вранці вмикали обладнання та відшивали шеврони, ставало наче веселіше, що все рухається і не стоїть»,— каже вона.

Ольга Гусак розповідає, що поклик до української спадщини та бажання себе ідентифікувати серед українців по всьому світу створювали попит на вишиті сорочки. Саме це повернуло їх до створення традиційного одягу. «Українці із цілого світу почали першими замовляти вишиванки, що й дало поштовх до відновлення нашої роботи. Попит значно збільшився, що стало неочікуваним сюрпризом. Десь у глибині душі ми не вірили в перші тижні війни, що взагалі повернемося до нашої основної роботи».

Символи стійкості. Аксесуари, які допомагають пізнати Україну. Фото: VZIR

Артменеджерка Etnodim Манана Глонті зауважує, що замовлень стало більше не лише в Україні, а й за кордоном. Уперші три тижні війни бренд зібрав 500тис. грн із пожертв покупців, усі кошти були передані волонтерам. Пізніше, коли виробничий процес налагодився, магазин із власних продажів передав ще 500 тис. грн Благодійному фонду Сергія Притули, фонду «Повернись живим» та полку «Азов».

МОДА НА ПАУЗІ

Утім, ситуація у сфері моди насправді зовсім не проста. Колумністка та авторка блогу «Доступно про моду і стиль» Майя Тульчинська каже, що українські виробники нині ледь виживають в умовах відсутності тканин та фурнітури, нестачі працівників і зниження купівельної спроможності й настроїв споживачів. Проводити тижні моди і представляти нові колекції в Україні неможливо. Низка брендів — учасників Ukrainian Fashion Week презентували свої колекції на інших партнерських тижнях моди. Але загалом дизайнерська українська мода поки що на паузі, а масові виробники намагаються просто протриматися.

Попри це, Майя Тульчинська каже, що багато українських модних брендів на волонтерських засадах виробляють необхідні речі для військових, для поранених, одягають переселенців, за можливості жертвують на потреби ЗСУ. Будь-який бізнес, що працює сьогодні в Україні, дає роботу працівникам, платить зарплати і податки, автоматично наближає перемогу.

Читайте також: Культура в контексті війни

Катерина Орехова вважає, що на деякі бренди війна вплинула, хоч як це дивно звучить, позитивно, адже вона стала каталізатором, потужним маркетинговим інструментом. Увесь світ повернувся обличчям до українських дизайнерів в одну мить. А далі їхня справа — показати, що вони вміють. Як і Майя Тульчинська, співзасновниця VZIR вважає, що сьогодні, в умовах війни, найскладнішим залишається питання виробництва. Проте обидві експертки бачать світле майбутнє для української індустрії моди. «Загалом у світі вимальовується тенденція на деглобалізацію виробництва одягу, повернення фабрик ближче до дизайнера та до споживача. Купувати в локальних брендів, підтримувати місцевого виробника стає модним. Для України це ще більш актуально, і маю надію, що це дасть поштовх розквіту української моди»,— каже Майя Тульчинська. «Мені подобається сьогоднішня тенденція, де головний акцент спрямований на культуру. Сподіваюся, вона буде ще більш упізнаваною, як і певні елементи українського традиційного одягу»,— зазначає артменеджерка Etnodim Манана Глонті. Співзасновниця VZIR Катерина Орехова зауважує, що в майбутньому хотіла б бачити українську моду на міжнародному ринку. «Дуже хочу, щоб її сприймали не тільки через етнічність, а й насамперед через якість ідей»,— зазначає вона.

Популяризаторки української моди. Засновниці бренду VZIR Оксана Сеничак та Катерина Орехова. Фото: VZIR


Матеріал підготовано в рамках спільного проєкту «Українського тижня» і Школи журналістики та медіакомунікацій Українського Католицького Університету. Електронну версію спецвипуску можна переглянути за посиланням.

Позначки:
102