І це, не варто применшувати, стане великою перемогою світської та церковної дипломатії. Але коли маєш справу з таким ворогом, як Росія, то постійно мусиш обертатися та думати, звідки він завдасть удару наступного разу. Здавалося б, права людини — геть не та царина, де Кремль міг би дозволити собі менторський тон і виступати з позиції обвинувачення. Втім, як засвідчила конференція ОБСЄ, що відбулася цими днями у Варшаві, росіяни здатні на інформаційні спецефекти на будь-якій європейській трибуні, аби тільки був доступ.
Москва добре навчилася обертати властивий західній демократії плюралізм на свою користь. Ви хочете говорити про права людини за участю представників мас-медіа та громадянського суспільства? Ок, ми відправимо на конференцію стільки своїх людей із журналістськими посвідченнями та працівників кишенькових НГО, скільки ви будете спроможні прийняти. Формально всю цю публіку відсіяти складно: не в погонах же вони прийдуть на захід, присвячений правам людини.
Читайте також: Як Україні захистити постраждалих від російської агресії. Бачення правозахисників
Зрозуміло, що тему окупованого Криму на такій конференції оминути неможливо. Відкрилася вона акцією на підтримку Олега Сенцова: ініціатива учасників, згода організаторів. Символічно, однак важливо. Але за згодою тих-таки організаторів (а це, не забуваймо, вельми добре поінформована в українських справах структура — ОБСЄ) слово мали б отримати двоє представників «республіки Крим» — від громадськості та ЗМІ. Звісно ж, «общественной палаты» і прокремлівського кримськотатарського мовника. Тільки протести української делегації (за підтримки канадської та австрійської) змогли заблокувати такий «вияв демократії».
Переказувати весь зміст російських виступів на заході у Варшаві немає сенсу. Все одно запам’ятається найабсурдніший: представники делегації РФ закликали покарати Україну за… вбивство блогера Анатолія Шарія. Той, звісно, встиг запевнити, що чутки про його смерть дещо перебільшені. Обмовочка вийшла: ішлося насправді про Павла Шеремета. Сам Шарій цей каламбур устиг списати на помилку перекладача. Але смішного на конференції було небагато. Зі сцени у Варшаві на Київ сипалися звинувачення в переслідуванні «Вестей», «РИА Новостей», Руслана Коцаби тощо. Ось тут треба оцінити, як казав один нині покійний проросійський політик, красу гри. Спочатку Москва створює відкрито чи приховано на українських теренах свої ЗМІ, частково замасковані під «незалежні», закачує в них колосальні гроші, захоплює в такий спосіб частку медіа-ринку. Озвучує через ці рупори потрібні їй меседжі (то прямо, то опосередковано), а коли українські органи держбезпеки під тиском громадськості нарешті починають цікавитися діяльністю цих бійців інформаційного фронту, у росіян уже готова заява про порушення свободи слова. Ну й прав людини заодно.
Тим, хто плекає ілюзії щодо недоведеності причетності росіян у «політемігрантів»-регіоналів до холдингу «Вести», варто прочитати пост директорки українського Інституту масової інформації Оксани Романюк: «Росіяни активно курують і ведуть делегацію від холдингу «Вести» Клименка на міжнародній конференції ОБСЄ. Абсолютно відверто і не ховаючись. Тут його цивільна дружина Ольга Семченко та співробітниця холдингу, що курує питання ЗМІ. Вона спершу сиділа з рос. делегацією та обговорювала їхні спільні плани, імейли і координацію. Згодом один з офіційних росіян підійшов їх ще окремо інструктувати щодо виступу. Я почала знімати, Семченко помітила і одразу відвернулась і почала тікати». Показова зустріч пропагандистів із кураторами. І не десь у Мінську чи в Астані, а на заході ОБСЄ у Варшаві.
Читайте також: Верховна Рада. Генератор хаосу
Україна на конференції була представлена непогано. Аргументів нашій делегації довго шукати не доводиться. Хіба досі нікому не відома ситуація з правами людини в окупованому Криму чи в самопроголошених «ЛНР»-«ДНР»? Добре, що на цьому заході згадали про Станіслава Васіна — полоненого журналіста (автора Тижня), який понад рік перебуває в застінках терористів «ДНР». Добре, що голос українських спікерів про боротьбу з фейками та пропагандою, а також про «фактчекінг випадків порушення свободи слова» звучав переконливо. Однак сам факт наявності на Заході представників замаскованих під медійників та громадських активістів агентів Кремля ставить під сумнів вагу й значущість самого заходу.
Коли Путін пропонує долучитися до розслідування катастрофи літака МН17 чи втручань у вибори в США, західним лідерам вистачає здорового глузду відкинути такі ініціативи. Достатньо подивитися російські демарші в ООН, щоб переконатися, що жоден статус і рівень представництва не здатен зупинити брехню та пропаганду, яку просуває Кремль. Що вже й казати про ОБСЄ. Стурбованим і занепокоєним європейцям досі невтямки, що країна, яка п’ятий рік поспіль веде гібридну війну не тільки проти України, а всього західного світу, понад усе прагне перенести лінію фронту якомога далі від своїх кордонів. Їй не потрібен просто Крим, Донбас чи зона впливу колишнього СРСР. Путін випробовуватиме «опірність матеріалу» на Заході доти, доки йому це дозволятимуть. А просунувся він вже досить глибоко. Кібератаки, підтримка євроспектиків і сепаратистів різного штибу, хаотизація велетенського політичного простору — усе це «іграшки» колишнього полковника КГБ, що прагне реваншу в будь-який спосіб. Захиститися від такої загрози зовсім непросто. І навряд чи ефективним засобом оборони можна вважати постійні, якщо не сказати нав’язливі, пропозиції «сісти й поговорити».
Читайте також: Кандидати в президенти: скільки їх?
Утім, перевиховувати зарозумілих європейців ми можемо тільки власним прикладом. Кому як не Києву варто першому продемонструвати те, що плюралізм в умовах війни шкодить. Якщо ми не можемо зі свого боку повністю заблокувати участь російської делегації в заходах ОБСЄ, то прибрати з нашого інформаційного простору інструменти ворожої пропаганди українським силовикам цілком під силу. Боятися нічого. Київ безболісно обмежив доступ до російських соцмереж і онлайн-сервісів, трансляцію телеканалів із РФ, тож логічно було б провести «зачистику в тилу». Тут і зараз. Доки ворог не перегрупувався та не отримав комфортніше представництво в Раді. Без засобів пропаганди це представництво може бути й значно скромнішим, ніж засвідчують нинішні соціологічні опитування. Генеральне прибирання все ще на часі.