Normal
0
false
false
false
MicrosoftInternetExplorer4
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Звичайна таблиця”;
mso-style-parent:””;
font-size:10.0pt;”Times New Roman”;}
Згодом, заробивши на людських страхах і надіях чимало грошей, Еммеріх заявив, що з нього досить – більше жодних катастроф. І ось він цю обіцянку порушив. Звісно, з вагомих на те причин – не зміг, вочевидь, устояти перед безпрецедентним касовим потенціалом масової паніки довкола апокаліпсису в 2012 році, ніби-то напророченого календарем майя.
До того ж комерційна перспективність теми забезпечила режисерові значно більший рівень «творчої свободи». Зокрема, дала йому змогу обійтися без тестових показів та відповідно необхідності вирізáти на вимогу пробної аудиторії з фільму все, крім спецефектів. Тож апокаліпсис версії-2012 триває довше за всі попередні стрічки-катастрофи Еммеріха, стосується більшої кількості небайдужих глядачеві дійових осіб і, за словами автора, порушує більше філософських питань на кшталт: «Чи варто рятувати людей як расу, а якщо варто, то яких її представників?»
І слід зазначити, цього разу прогнози Еммеріха щодо відповідей, які людство може дати на такі запитання у «судний день», не надто оптимістичні. Поміж персонажів його фільму легальний пропуск до «прекрасного нового світу» вдається отримати тільки представникам урядів кількох країн, невеликій групі науковців прикладних галузей і тим, хто готовий заплатити за нього один мільярд євро.
Простим же смертним у випадку, якщо майя таки справді мали рацію, схоже, залишається тільки дякувати Голлівуду за можливість пережити кінець світу принаймні віртуально, в залі кінотеатру. Та ще й побачити його з найвигіднішої перспективи.
У кінотеатрах України з 12 листопада