Найбільш резонансною подією стало призначення головою військово-цивільної адміністрації Слов’янська Вадима Ляха, який був обраний керівником цієї громади від Опозиційного блоку. Через політичну кризу міська влада не змогла продовжувати керувати громадою, тому президент призначив тут ВЦА, а через кілька місяців голова донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Кириленко представив нового, а по факту, старого керівника – того ж Вадима Ляха. Щоб обійняти цю посаду, він підписав контракт з ЗСУ, що неабияк "зворушило" суспільство, що пам’ятає гасло, з яким Вадим Лях виграв виборчі перегони вперше – “Любити Слов’янськ, як Неля Штепа”.
Читайте також: Обраний восени голова Слов’янська Вадим Лях пішов служити в ЗСУ
Представники ветеранської спільноти Донеччини оголошували голодування та виходили під будівлю обласної ВЦА з шинами, виступаючи проти призначення Ляха, який у 2014 році демонстрував прихильність до бойовиків, що окупували Слов’янськ. Але жодної реакції від влади не було. Деякі учасники протестів заявили, що відчувають надмірну увагу до них правоохоронних органів.
Вдягти погони задля отримання посади голови Світлодарської територіальної громади мав і цивільний Сергій Гошко, який до цього працював заступником голови ВЦА Торецька. Світлодарці, які не обирали місцеву владу, чекали на голову своєї громади понад 9 місяців, тому сподіваються, що новий керівник, який на практиці знайомий з проблемами прифронтових громад, швидко розв’яже більшість проблем, що заважали нормальній життєдіяльності міста та селищ.
Голова Донецької ВЦА Павло Кириленко, пояснюючи, чому так довго не призначає голову ВЦА Світлодарської громади, підкреслив, що обирає ретельно “досвідчену людину у погонах”. Але в обох випадках – Слов’янська та Світлодарська – претенденти на посаду до призначення не були військовими. До Світлодарської громади, до речі, під час процесу реорганізації увійшла й територія, яка раніше об’єднувалася у Зайцевську військово-цивільну адміністрацію. Її багаторічний голова, ветеран батальйону “Артемівськ” Володимир Весьолкін, був переведений в іншу прифронтову громаду – з 1 липня 2021 року він є очільником Мирненської селищної військово-цивільної адміністрації Волноваського району. Офіційно це пояснюється тим, що досвід Весьолкіна у керуванні громадою фактично на лінії фронту треба поширювати на інші території. Але чому його просто не розширили до меж Світлодарської громади, в яку увійшла Зайцевська, залишилося за межами обговорень.
Читайте також: Через призначення голови Слов’янської ВЦА ветеран оголосив голодування
Минулого тижня відбулася ще одна непересічна подія – 13 серпня голова громади Часів Яру Дмитро Верзілов, обраний від “ОПЗЖ”, оголосив, що подає у відставку, бо “не може виконати обіцянок, які дав виборцям”. Але навіть не це стало найбільш резонансним – було зрозумілим, що людина, яка вперше дізналась про існування Часів Яру напередодні висунення кандидатури на пост голови, навряд чи керуватиме в інтересах місцевої громади. У своєму виступі на пресконференції Верзілов відверто звинуватив партію “Опозиційна платформа – За життя” у брехні йому та виборцям.
“Я, як міський голова, і всі жителі міста стали заручниками масового обману політичних лідерів “ОПЗЖ”. І тому я хочу, щоб люди знали правду і не повторювали моїх помилок. Партія “ОПЗЖ” – це партія подвійних стандартів. З трибун, сторінок і екранів говорять одне, а насправді роблять інше. Вони не піклуються про народ, їх цікавлять тільки власні рейтинги і задоволення особистих інтересів. Перед виборами нам наобіцяли “золоті гори”, а в результаті залишили один на один зі своїми проблемами, зі зруйнованим містом”, – написав Верзілов у фейсбуці. Майже одразу з’явилась реакція – на сторінці партії Верзілова звинуватили у слабкодухості та нікчемності і заявили, що він більше не є членом “ОПЗЖ”.
На разі, згідно з українським законодавством, до виконання обов’язків голови громади приступив Сергій Чаус, якого напередодні обрали новим секретарем міськради. Він є депутатом від партії “Слуга народу” та керував Часів Яром до виборів – після смерті обраної керівниці міста Ольги Опанасенко.