Одним з питань, що досі потребує відповіді, є таке: який напрям оборонної політики для Сполучених Штатів обере президент Джо Байден. У цьому сенсі особливо важливою має бути презентація оборонного бюджету на 2022 фінансовий рік.
Зазвичай проєкт такого важливого документа спрямовують на розгляд Конгресу США в лютому, проте в рік виборів перенесення цієї події на березень чи навіть на квітень не вважають порушенням. Адже новій адміністрації потрібен певний час, щоб укомплектувати керівництво всіх державних структур, ознайомитися з великою кількістю документів, проаналізувати потреби тощо. А вже на підставі цього визначатимуть основні бюджетні потреби.
У середині березня група з 50 конгресменів-демократів звернулася до президента Байдена з листом, у якому наполягала на обмеженні видатків на озброєння. Водночас група конгресменів-республіканців з Комітету у справах збройних сил закликала президента збільшити оборонний бюджет на 3—5% (або $32—45 млрд, щоб нівелювати вплив інфляції. Але такий крок спровокує зростання основного бюджету до рівня $778—793 млрд.
За прогнозами, процес узгодження бюджету обіцяє бути жорстким, тобто слід очікувати на політичні баталії на Капітолійському пагорбі. Адже демократи вже традиційно виступають за зменшення видатків на озброєння, натомість республіканці (й частина демократів) — за їх збільшення, з огляду на зростання загрози з боку Китаю.
Як республіканці оцінюють наявну ситуацію, видно з заяви Майка Роджерса, конгресмена з цієї партії від штату Алабама. Він вважає, що: «…Найближчі чотири роки будуть для наших збройних сил і нашого народу ключовими… І якщо вже зараз не започаткувати ґрунтовних інвестицій, то в майбутньому ми не зможемо захистити ні себе, ні наших союзників».
Читайте також: Брак волі. Чому європейці не знають, як упоратися з Росією
У такій атмосфері 9 квітня президент США Джо Байден представив Конгресу бюджетний запит — перший проєкт бюджету країни на 2022 фінансовий рік (1 жовтня 2021 року — 30 вересня 2022 року), видатки якого запропоновано в межах $1,52 трлн.
Загальні витрати на невійськові проєкти запропоновано збільшити майже на 17%. Насамперед зростуть видатки в секторі освіти: на 41% або до $102 млрд, з яких $36,5 млрд — на програму навчання дітей з бідних родин. Витрати на потреби МОЗ США можуть зрости на 23% або до $131 млрд з яких $8,7 млрд спрямують до центрів з контролю й профілактики захворювань (CDC).
На оборону адміністрація хотіла б отримати $715 млрд (зростання на 1,7% порівняно з 2021 фінансовим роком). А разом з видатками на Міністерство енергетики США у сфері ядерної зброї витрати на оборону становитимуть $753 млрд. Запропоновано скасувати окремий бюджет на закордонні воєнні операції (Overseas Contingency Operations) і додати ці витрати до основного бюджету.
Експерти називають новий оборонний бюджет таким, що має забезпечити спроможність США «відбити загрозу з боку Китаю» та «стримувати дестабілізаційну поведінку РФ», хоча насправді йдеться про значно ширші завдання. Пріоритетом в оборонній сфері справді визначено підготовку Сполучених Штатів до нейтралізації «наростання загрози» з боку Китаю, який названо «найважливішим викликом», а також створення ефективного механізму стримування РФ, Ірану й Північної Кореї.
Іншим пріоритетом має бути створення наступальних ударних систем далекого радіусу дії, посилення захисту стратегічних сил на випадок атаки, а також просування проекологічної політики США.
Напередодні політичних баталій
Зважаючи на американські реалії, процес отримання необхідних коштів не обіцяє бути простим і тим паче швидким. Представлення пропозиції або проєкту бюджету лише започатковує тривалу й складну дискусію. Оскільки Білий дім анонсував появу детального проєкту в травні, реально на нього можна очікувати, найімовірніше, в червні.
До того ж у Вашингтоні мають зважити на поточний дефіцит федерального бюджету, який у 2020 фіскальному році перевищив рекордні $3 трлн. А за п’ять місяців поточного року він уже перевищив $1 трлн. Та й сама економіка Сполучених Штатів перебуває не в найкращому стані, зокрема через проблеми, пов’язані з пандемією коронавірусної хвороби.
Варто згадати й про інші національні пріоритети, що вимагають витрат. Так в березні президент Байден підписав План порятунку Америки (American Rescue Plan) вартістю $1,9 трлн, що має пожвавити національну економіку. Також готують План створення робочих місць (American Jobs Plan) з бюджетом у $2 трлн. Заплановано модернізувати застарілу транспортну інфраструктуру країни, а це понад 220 тис. лише мостів, що потребують ремонтів або заміни. Власні масштабні проєкти готують також МОЗ США та інші державні структури.
Водночас високі витрати на озброєння мають своїх прихильників, адже на підприємствах американського ВПК зайнято до 3,5 млн працівників. Обмеження в бюджеті можуть призвести до втрати робочих місць, що особливо сьогодні — в умовах економічної кризи — є надзвичайно делікатним питанням. Адже йдеться не просто про робочі місця, а про майбутніх виборців, де має значення кожний голос.
Ключову роль тут відіграє лобіювання інтересів відповідних промислово-фінансових груп, до того ж у складі самої адміністрації Байдена є чимало колишніх представників ВПК. До таких, на думку ЗМІ, належать, наприклад, чинний міністр оборони США Ллойд Остін, який раніше працював на Raytheon Technologies, та його заступниця Кетлін Хікс, ексспівробітниця вашингтонського аналітичного осередку Центр стратегічних та міжнародних досліджень (Center for Strategic and International Studies). Між тим, як пише американська газета The New York Times, останній фінансують концерни Northrop Grumman, Boeing і Lockheed Martin, тобто ВПК.
А за даними вашингтонської НГО Проєкт з державного нагляду (Project on Government Oversight, POGO), кільканадцять співробітників президентської адміністрації, зокрема державний секретар Ентоні Блінкен, раніше також отримували гроші від ВПК. Відтак, імовірно, Білий дім ставитиметься до інтересів останнього уважно і з розумінням.
Тому на суттєві скорочення оборонного бюджету в черговому проєкті очікувати не варто.
Скорочення задля збільшення
На початку лютого 2021 року після консультацій з головою Об’єднаного комітету начальників штабів та союзниками, міністр оборони США Остін повідомив про намір повністю переглянути розміщення американських військових сил за кордоном, а також відведених їм завдань. Також триває робота над новою Національною оборонною стратегією (National Defense Strategy, NDS) і секторальними стратегіями, зокрема планами технічної модернізації відповідних видів ЗС США.
Однак це потребує часу, а проста логіка вимагає не обмежувати себе у фінансуванні, коли заздалегідь невідомо, на що саме можуть знадобитися гроші. Тим паче, що економити на національній безпеці завжди ризиковано.
Читайте також: Жан-Сільвестр Монґреньє: «Європа має визнати існування євразійського фронту поряд із середземноморським та близькосхідним»
Радикальні зміни на цьому етапі мали б важкі наслідки, адже нова адміністрація до останнього часу перебувала в процесі формування. Були проблеми з кадровими призначеннями, наприклад через затримку затвердження Сенатом на посади відповідних осіб (навіть міністра оборони). Відповідно, сповільнюється процес визначення пріоритетів майбутнього оборонного бюджету та ускладнюється його формування як таке.
Також відомі повідомлення Пентагону в особі міністра оборони Остіна та його заступниці Хікс, відповідно до яких основним пріоритетом ЗС США буде розвиток ВМС (збільшення кількості нових кораблів, покращення можливостей протичовнової оборони тощо) й модернізація кораблебудівних потужностей, що пов’язують переважно з необхідністю протистояти Китаю.
Не бракує також голосів незгодних з тим, що на тлі зазначеного посилення ВМС американську армію нібито фінансуватимуть гірше. Водночас остання справді поки що не може похизуватися наявністю новітніх озброєнь. Ідеться про необхідність модернізувати парк бронетанкової техніки, РСЗВ, прийняти на озброєння нові БТР і САУ, замінити застарілі вертольоти сімейства Apache та Chinook. Також заплановано скоротити особовий склад сухопутних військ.
10 квітня адміністрація Байдена оприлюднила перелік пріоритетів у сфері оборони Сполучених Штатів, зокрема планують модернізувати кораблебудівну промисловість і стратегічний арсенал, розвивати гіперзвукові технології, штучний інтелект, кібербезпеку, мікрокомп’ютери та квантові технології. Ідеться також про ширше використання автономних морських платформ і подальшу реалізацію будівництва нових підводних човнів.
Це основні напрями розвитку, покликані забезпечити якісну та технологічну перевагу США й гарантувати спроможність протистояти будь-яким зовнішнім загрозам сьогодення та в середньотерміновій перспективі. Зокрема в рамках Чотиристороннього безпекового діалогу між Австралією, Індією, США та Японією (Quad), на кшталт НАТО, для протидії експансії КНР. Але все це потребуватиме інвестицій, що перевищують можливості військового бюджету Сполучених Штатів.
З огляду на масштаби американських оборонних програм, розробок ВПК і планів переозброєння всіх видів збройних сил на нові зразки ОВТ, цьому питанню в суспільстві приділяють багато уваги. Загалом адміністрація Джо Байдена вивчає можливість зменшити оборонні видатки у 2022 фінансовому році на $14—18 млрд.
Передусім переглядають витрати на ядерні озброєння, утримання яких щороку поглинає мільярди доларів. До цього слід додати необхідність модернізувати стратегічний ядерний арсенал, що вимагає додаткових витрат. За підрахунками 2019 року, лише на три ключові програми — нові атомні підводні човни (типу Columbia), міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) і стратегічні бомбардувальники (B-21) — потрібно $234 млрд. За даними Бюджетного бюро Конгресу США, до 2046 року загальні витрати на програми, пов’язані зі стратегічною ядерною тріадою, становитимуть $1,2 трлн.
Тому не дивно, що останнім часом з’являються доволі радикальні пропозиції, на кшталт доцільності відмови США принаймні від одного складника стратегічної тріади — наземних пускових установок МБР. І ця концепція може виявитися спокусливою для адміністрації Байдена.
Наступними під скорочення можуть потрапити авіаносці. Попри військово-морські пріоритети, закладені Білим домом у проєкт нового оборонного бюджету, у Пентагоні вивчають можливість економії коштів шляхом можливого зменшення кількості робочих атомних авіаносців ВМС США з 11 до 10 кораблів. Ідею запозичили в попередньої адміністрації, яка у 2019 році вже розглядала можливість списати авіаносець USS Harry S. Truman (CVN-75) і спрямувати звільнені кошти на інші воєнні потреби. Однак тоді до списання авіаносця справа не дійшла. До того ж ретельніше вивчення цього питання поки що не дало очевидних переваг такого кроку. Адже капітальний ремонт і заміна активної зони реакторів одного авіаносця обійдуться для бюджету Пентагону в $5,5 млрд, а витрати на списання — у $2,5 млрд. Проти скорочення кількості авіаносців виступають і військові.
Ще однією спокусою для Білого дому може стати ідея зменшити кількість атомних підводних човнів — носіїв ядерної зброї. Проте це погано корелюється з активізацією будівництва підводних ракетних атомоходів у Китаї (як і авіаносців) та Росії. Адже протистояння в Арктиці, Тихому та Індійському океанах і Південно-Китайському морі об’єктивно потребує не зменшення, а навпаки збільшення кількості саме АПЧ.
Насамкінець, потенційно можливою «жертвою» коригувань бюджету можуть стати, хоч це й дивно, навіть новітні багатоцільові малопомітні літаки п’ятого покоління F-35, серійне будівництво яких триває, зокрема й на експорт. А це один з напрямів, де США та союзники мають військову й технічну перевагу над КНР і РФ.
Проте питання вже обговорюють в американських ЗМІ, що посилаються на пропозицію Маккензі Еґлен, експерта неурядового аналітичного центру Інститут Американського підприємництва (American Enterprise Institute). Вона пропонує скоротити кількість літаків F-35/F-35B у складі дивізіонів ВМС і КМП (а згодом і ВПС) США із 16 до 12 або навіть 10 машин.
Читайте також: Брет Шафер: «Упродовж останніх двох років Пекін почав більше віддзеркалювати російські методи, ніж раніше»
Значною мірою після розгляду в Конгресі США оборонний бюджет на 2022 фінансовий рік залишиться приблизно на тому самому рівні — на значні скорочення в певних сферах сподіватися не варто. Адже голосування за бюджет потребуватиме досягнення політичного компромісу всіх учасників процесу. Хоча демократи й контролюють Конгрес, прийняття оборонного бюджету залежатиме від голосів обох партій.
Україна й умовний «Форт Байден»
Природним питанням стратегічної безпеки залишається американська військова присутність за кордоном, насамперед у Європі, на Східному фланзі НАТО й безпосередньо неподалік України. Ще під час своєї передвиборчої кампанії Джо Байден пообіцяв повернутися до тісної співпраці в рамках Альянсу.
Наприкінці перебування в Білому домі президент Трамп оголосив про виведення третини американського військового контингенту з Німеччини (12 тис. військових), але вже в лютому генерал Тод Волтерс, Командувач американських сил у Європі й водночас Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі, повідомив про призупинення такого скорочення. Хоча про скасування виведення поки не йдеться, остаточне рішення має прийняти міністр оборони Остін. Тим паче, що ситуація вимагає протилежного.
У світлі останньої безпрецедентної демонстрації російським агресором сили на кордонах з Україною, отримання безпекових гарантій для нашої держави від Заходу й зокрема від США набуває особливого значення. Адже не факт, що це була остання така демонстрація Кремля — загроза масштабного військового вторгнення в Україну залишається й вимагає постійної уваги.
У цьому контексті, якщо вступ нашої країни до НАТО або отримання статусу особливого союзника США є віддаленою перспективою, Україні було б доцільно домовитися зі Сполученими Штатами про розміщення на своїй території американської військової бази або окремих об’єктів військової інфраструктури.
Заслуговує на увагу позитивний досвід сусідньої Польщі, яка останнім часом докладала значних зусиль для створення на своїй території постійної військової бази (неофіційна назва — «Форт Трамп»). У червні 2019 року президенти США й Польщі анонсували проєкт створення такої бази, 15 серпня 2020 року уклали двосторонню угоду, а в листопаді в Познані вже було розгорнуто штаб нового 5-го корпусу Армії США. Приклад більш ніж показовий. Польща — член НАТО, що має на своїй території інші військові об’єкти США й Альянсу, проте задля більшої гарантії національної безпеки на випадок російської агресії пішла на укладення двосторонньої угоди з Вашингтоном щодо створення військової бази.
То чому б і Україні не поміркувати про розміщення на своїй території військової бази США хоча б на тимчасовій основі, щоб умовний «Форт Байден» став своєрідною гарантією від потенційних несподіванок з боку надто войовничого північного сусіда? Безвідносно до того, як це сприймуть у Кремлі.
Читайте також: Що чекає на Америку після Трампа
Звісно, це не просте питання, що вимагатиме ретельного вивчення, політичної волі, а також бажання обох сторін. Київ має переконати Вашингтон у користі такого кроку не лише з точки зору стримування РФ, а й з погляду економіки та геополітики. Адже Україна належить до небагатьох країн, що мають цінні поклади рідкоземельних металів, критично необхідних для економіки та ВПК США (які залежать у цьому від Китаю).
Напевно, Україна має укласти зі США двосторонню угоду про статус американських військових, що перебуватимуть на українській території, — Status of Forces Agreement (SOFA), як це зробила Польща. Тим паче, що в грудні 2014 року Верховна Рада скасувала закон про позаблоковий статус нашої держави.
Певною підставою для успіху в цьому напрямі можна вважати ухвалення 22 квітня 2021 року Комітетом з питань міжнародних відносин Сенату США законопроєкту «Безпекове партнерство з Україною» (Ukraine Security Partnership Act), що передбачає збільшення військової підтримки нашій країні. Важливо, що документ стратегічно закріплює вже встановлений курс. Новий законопроєкт також передбачає призначення спеціального посланника Державного департаменту США з питань України.
Після затвердження президентом Байденом Ukraine Security Partnership Act стане законом, що з 2022-го по 2026 роки збільшить американську військову допомогу Україні до $300 млн щорічно, включно з летальною зброєю. Також на цей період передбачено виділяти $4 млн щороку на підготовку українських офіцерів у рамках Міжнародної програми військової освіти й підготовки (IMET).
Повна сума річної допомоги може бути більшою. І що не менш важливо, документ передбачає сприяння США в отриманні нашою державою військової допомоги з боку третіх країн. Тому ймовірно, що в цьому контексті ініціювання перемовин щодо умовної бази «Форт Байден» в Україні видається доцільним.