У січні – червні 2011 року загальний державний борг України збільшився на 10,8% і сягнув історичного максимуму – $60,178 млрд. Про це днями повідомили провідні інформагенції, після чого голова Держказначейства Сергій Харченко заявив, що ймовірність дефолту нашої економіки у 2011-му (!?) на порядок нижча, ніж, наприклад, економік (!!!) Греції чи Португалії. Таке формулювання не надто й втішає, попри те що цього висновку фахівці Держказначейства дійшли, проаналізувавши показники співвідношення консолідованого боргу, динаміки зростання ВВП, промвиробництва, індексу інфляції тощо. Вітчизняні банкіри жартують: якщо політики переконують у стабільності нацвалюти, саме час купувати вільноконвертовані гроші.
Раніше прем’єр Микола Азаров на одному з телевізійних ток-шоу запевнив, що найближчим часом обвалу гривні не буде, її курс «стабільний як ніколи» – настільки, що його підтримка не залежить від одержання чергового траншу від МВФ. А президент Віктор Янукович засвідчив непохитну віру в курсову незмінність, до того ж не сліпу, адже оптимізм глави держави випливає із золотовалютних резервів НБУ в понад $30 млрд, які до кінця року нібито мають зрости до $40 млрд. Тоді як місяць тому долар США на міжбанківському ринку подорожчав до 8 грн і навіть більше – ця позначка не перетиналася майже рік. Поки реальний сектор переоцінював курсові ризики, провладні експерти заспокоювали. Так, керівник групи радників голови НБУ Валерій Литвицький переконував, що ситуація на валютному ринку «перебуває під повним контролем», що насправді «значних коливань не спостерігається». Що відбувається?
КОРОТКОЗОРИЙ ОПТИМІЗМ
Опитані експерти впевнені: курсові коливання на міжбанку спровоковані заходами НБУ, спрямованими на лібералізацію валютної політики. Нібито останній курсовий стрибок, з одного боку, був зумовлений спекулятивним попитом на валюту з боку фінустанов унаслідок спрощення процедур купівлі-продажу на міжбанку, а з іншого – пов’язаний із традиційним сезонним коливанням (збільшенням попиту на готівкову валюту на початку сезону відпусток). Але попри орієнтацію на плаваючий валютний курс, регулятор активно діє на міжбанку. Так, у травні з метою підтримки гривні Нацбанк витратив 1,3% резервів, які зросли порівняно з аналогічним періодом минулого року на третину. На кінець червня резерви НБУ становили $37,6 млрд. Тобто зараз ситуація видається цілком контрольованою.
Водночас підприємницькі кола песимістично ставляться до наявно-уявної курсової стабільності. Зокрема, дослідження, проведене одним із провідних ділових порталів, виявило, що тільки 5% респондентів вірять в офіційні прогнози, зокрема в те, що курс залишатиметься в межах 8 UAH/USD до кінця 2011-го. Аж 75% (!) очікують обвалу гривні восени, а саме її коливання на готівковому ринку в діапазоні 9–12 UAH/USD. Причому проти оптимістичного сценарію українці голосують не лише на ділових порталах, а й гаманцем: купівля «зелених» населенням уже майже рік значно перевищує продаж. За останніми даними НБУ, лише в травні поточного року наші співвітчизники придбали $2,45 млрд, а продали $1,55 млрд. Загалом від початку року приріст обсягів готівкової валюти поза фінустановами – понад $4 млрд.
СЕРЕДНЬОСТРОКОВІ РИЗИКИ
Структурні передумови для знецінення гривні, безумовно, є. Тиждень визначав їх не раз: зростання зовнішнього боргу (непропорційне збільшенню обсягів експорту та ВВП), перекачування валютних зобов’язань корпоративного сектору в державні, залежність валютних резервів НБУ від непрогнозованих експортних надходжень, ситуативні дії регулятора, відплив валюти з країни внаслідок подорожчання енергоносіїв, спрямування значної частки доходів домогосподарств на закупівлю імпортної продукції, недорозвиненість внутрішнього ринку тощо. Ситуація не змінилася.
Так, попередні висновки НБУ свідчать, що дефіцит поточного рахунку в травні (умовно кажучи, зовнішньоторговельний баланс реального сектору) становив $764 млн – це було зумовлено подорожчанням нафти та нафтопродуктів (на додаток до газу!) і… виплатою дивідендів за прямими інвестиціями. (Нагадаємо, що Податковий кодекс звільнив ці виплати від оподаткування.) Загалом у січні – травні він сягнув $2,3 млрд, а кумулятивний річний показник відповідно зріс до $5,6 млрд.
Тенденція видається ще гіршою, якщо взяти до уваги динаміку експорту-імпорту товарів та послуг. НБУ оцінює ситуацію так: «Уповільнення зростання світової економіки в ІІ кварталі на тлі високого внутрішнього попиту (збільшення реальної заробітної плати за п’ять місяців 2011 року – 9,6%) зумовило розширення розриву між річними темпами зростання імпорту та експорту товарів (відповідно 51,7% та 35,9%)». І важелів корегування динаміки не вбачається з огляду на те, що Україна експортує переважно продукцію металургії та хімії (на яку, з одного боку, немає стабільного попиту, а з іншого – виробництво якої пов’язане зі споживанням і залежністю від дедалі дорожчих імпортних енергоносіїв). Обсяги промислового виробництва в травні збільшилися лише на 0,9% (після квітневого падіння на 5% порівняно з березнем). І це, на думку аналітиків Erste Bank, не просто короткострокова тенденція, а тренд сповільнення економічного зростання (принаймні до осені ситуація не зміниться. – Ред.). Прагнення поліпшити експортні показники і таким чином збільшити надходження валюти до України за рахунок АПК (у січні – травні експорт перевищив $1 млрд) неминуче й негативно позначається на вартості деяких продуктів на внутрішньому ринку.
Зрештою, актуальним у контексті чергового сповільнення темпів виробництва залишається ризик неконтрольованої емісії. Для продовження співпраці з МВФ (яка тактично забезпечує стабільність гривні, а стратегічно садить Україну на боргову голку) уряду потрібні показники, які свідчать про виконання держбюджету. І їх наразі немає, попри рекордні (за останні кілька років) приватизаційні надходження та небувалий тиск на платників податків. Якщо ж Кабмін вдасться до монетизації дефіциту держбюджету, то валютні ризики зростуть у рази, особливо з урахуванням невизначеності ціни на російський газ для України в 2012 році, формулювання якої – майже напевно – ще більше погіршить торговельний баланс.
ДОВГІ ПРОБЛЕМИ
Схожа (хоча й менш загрозлива) ситуація спостерігалась і в 2010-му, але гривня виявилася, на диво, стабільною: офіційний курс коливався в межах 7,8861–8,01 UAH/USD протягом року, а готівковий так і не вийшов за межі 8,17 UAH/USD, попри прогнози обвалу до 9–9,5 UAH/USD. Базою незмінності виявився стрімкий приплив у країну позичкового капіталу. В січні 2011-го короткостроковий зовнішній борг України за залишковим терміном погашення (мав бути повернений/реструктурований/рефінансований до 1 липня) сягнув $42,1 млрд (включно з корпоративним сектором, без урахування відсоткових виплат). Причому на 1 січня 2011-го валютні резерви держави становили $34,6 млрд, тобто лише на 82% покривали її поточні боргові зобов’язання. Така статистика (до речі, офіційна) свідчила, що проблема стабільності курсу гривні (і безліч із нею пов’язаних) є не просто теоретичною. У січні 2011 року вітчизняна економіка була на краю прірви.
Згідно з останніми зведеннями НБУ, крок назад від прірви зроблено. Зокрема, в січні – травні покриття виплат за раніше залученими кредитами та облігаціями приватного сектору (уряд Азарова активно позичає в останнього через ОВДП) за рахунок нових позик (rollover) становило 90%. Причому від початку року українські банки зменшили свої зовнішні борги на $1,7 млрд, тоді як зобов’язання реального сегмента зросли за п’ять місяців на $0,5 млрд. Однак це не означає, що прірва зникла, навпаки, вона глибшає. Так, відповідно до висновків регулятора, в травні збалансувати відплив валюти з країни вдалося лише за рахунок операцій із капіталом – плюс $767 млн (профіцит фінансового рахунку $4,5 млрд за підсумками 5 місяців). Але цей плюс є мінусом: база означених показників – приплив боргового капіталу. Розрекламований владою «приплив іноземних інвестицій» ($830 млн у травні) є результатом… приватизації ВАТ «Укртелеком», себто продажу одного з останніх ліквідних об’єктів. На черзі Одеський припортовий завод. А що далі? Яким чином держава компенсуватиме відплив валюти? Як підтримуватиме курс?
І чиновникам, і банкірам, і топ-менеджерам компаній, і експертам, і кухаркам зрозуміло, що продовження політики нарощування зовнішніх боргів країни за стрімкого погіршення її торговельного балансу рано чи пізно обернеться катастрофою. Інтервенції НБУ на міжбанку за рахунок накопичених резервів дають змогу вирівнювати перегини на місцях (це поки що), але не вирішують системних проблем. З огляду на стрімкі темпи перекачування корпоративних зобов’язань у державні в 2008–2011 рр. та активність уряду на ринку облігацій уже лунають експертні припущення, що вилізти з боргової ями вдасться завдяки приватизації ГТС та розпродажу землі.
Водночас відкритим залишається питання стабільності самої американської валюти. За останні років 10-ть кількість доларів в обігу поза фінустановами збільшилася ледь не на 100% і ще 2009-го перевищила астрономічну позначку – $8,3 трлн. Протягом економічної кризи доларова маса зросла ще на кілька трильйонів. Держборг США стрімко збільшується і на сьогодні становить понад 95% ВВП країни. Країна стоїть на порозі технічного дефолту (див. стор. 28). Знецінення долара спричинить гонку девальвацій, коли інші країни, зокрема й члени ЄС, знижуватимуть вартість валют, щоб їхні товари не втратили конкурентної переваги. Наслідком стане загальносвітова інфляція. У разі реалізації такого сценарію гривня все одно дешевшатиме швидше, ніж долар, до якого вона давно і міцно прив’язана.
«В КУРСАХ»?
Держборг України не перевищує 40% її ВВП, і суто теоретично вітчизняну економіку вважають захищеною від дефолту. Проте в кризових умовах такий погляд не відображає реалій. По суті, формування зовнішнього боргу відбувалося (й відбувається) з порушенням базового критерію гарантування платоспроможності – під час залучення позик вартість нетто-експорту товарів і послуг має зростати на величину виплат нерезидентам. Натомість Україна нарощує боргові зобов’язання на тлі падіння доходів від експорту.
Окрім цього, тісне переплетіння політичних і бізнес-інтересів у нашій державі змушує брати до уваги нетиповий показник – ступінь покриття зовнішніх боргів валютними резервами держави. Зазвичай обсяги резервів співвідносять із кількамісячними обсягами імпорту, оцінюючи курсову стабільність. Однак досвід 2008–2010 років засвідчує, що не лише зовнішньоторговельні розрахунки, а й виконання банками та корпораціями боргових зобов’язань впливає на курсову стабільність. В Україні цей процес відбувається на тлі стрімкого зростання держборгу. Така ситуація є неприпустимою. Аби уникнути курсових потрясінь у майбутньому й забезпечити сталий розвиток економіки, уряд має вирішити принципове завдання – перейти від моделі споживання імпортних товарів та освоєння зовнішніх позик до стимулювання виробництв, орієнтованих на внутрішній ринок.